Рубрки: Статті

Плисти чи тонути? Уроки з виживання від країн, які скоро можуть піти під воду

Пожежі, посухи, урагани – у кожній країні наслідки зміни клімату проявляються по різному. Наприклад, у серпні в каліфорнійській Долині Смерті зафіксували найвищу температуру на планеті за весь період спостережень -54,4℃. Грецію нещодавно вразив циклон (які загалом не характерні для Середземномор’я), через який в центральних районах  країни затопило близько 5000 будинків. А в Україні цей рік почався з надзвичайно теплої та безсніжної зими, а продовжився посухами, повенями та пожежами в лісах.

Щоб зменшити власну вразливість і перетворити нові умови на нові можливості, країни мають адаптуватися до наслідків зміни клімату. Це може нести додаткові вигоди для людей. Наприклад, створення нових напрямків зайнятості збільшить кількість робочих місць, а підготовка до надзвичайних ситуацій зменшить збитки, які могли б завдати стихійні лиха.

Раніше ми вже розповідали, як містам пристосовуватися до аномальної спеки та повеней. А зараз поговоримо про те, як підготуватися до, здавалося б, неминучого – підняття рівня моря.

Підвищення рівня моря є одним з наслідків зміни клімату. Швидкість зростання океану дуже повільна – 1-2 мм/рік, але підняття навіть на декілька сантиметрів вже має значні наслідки для багатьох країн світу. І через глобальне потепління темпи зростання рівня моря лише пришвидшуються.

До 2100 року рівень світового океану може підвищитися на 58-98 cм, а 1,79 мільйона квадратних кілометрів землі можуть бути затоплені. Через це близько 187 мільйонів людей змушені будуть переїжджати з цих територій.

Якщо не почати адаптуватися вже зараз, то щорічні збитки від затоплення берегів у ЄС можуть різко збільшитися з 1,4 млрд євро сьогодні до майже 1,6 трлн євро до 2100 року. При цьому вчасні заходи з адаптації здатні попередити 95% прогнозованих економічних втрат.

Україну ця проблема теж не омине, оскільки ми маємо 2500 кілометрів берегової лінії Чорного та Азовського морів. Згідно з розрахунками дослідження “Вода Близько”,  майже 800 тисяч гектарів землі потрапляють у потенційну зону затоплення. Найбільшого впливу зазнають північна частина Кримського півострова, Херсонська та Одеська області.

Навіть невелике підвищення рівня моря матиме значний вплив на інфраструктуру, промисловість, сільське господарство та населені пункти. В Україні майже 52 тисячі будинків можуть бути затоплені, а  75 000 мешканців цих територій змушені будуть переселятися і можуть стати кліматичними біженцями.

Існує багато  рішень з адаптації і для кожного населеного пункту вони мають бути індивідуальними. Для цього українські міста мають в першу чергу оцінити свої найвразливіші точки та розробити плани, як підготуватися та захистити себе від майбутніх ризиків. Ось як це вже роблять інші країни.

 

Ферма на воді в Нідерландах

Нідерланди – це країна, яка протягом майже всього свого існування переймається тим, як мирно співіснувати з морем, оскільки половина країни знаходиться нижче його рівня. За всю історію країна збудувала чимало дамб, морських стін, насосів. Але наразі цього всього недостатньо, оскільки рівень моря ніколи не піднімався так швидко.

У 2007 році уряд Нідерландів об’єднався із науковцями, громадськими організаціями та підприємствами у програму “Дельта”. Її мета – захистити Нідерланди від повеней зараз і в майбутньому; забезпечити достатні запаси прісної води і створити кліматично стійку країну. Кожного року Нідерланди оновлюють свої плани захисту, адже постійно з’являються нові дані та нові фактори ризику.

Як один з підходів з адаптації до підняття рівня моря, в Нідерландах вирішили дослідити нові способи використання водойм. Наприклад, минулого року в Роттердамі збудували  ферму на воді для 35 корів.  Вона максимально екологічна, тому для забезпечення питною водою збирається та фільтрується дощова вода, а електроенергія добувається з плавучої сонячної електростанції поруч із фермою.

Окрім цього, в Нідерландах експериментують з будинками на воді, які можуть вмістити до 400 людей. Наразі таку будівлю використовують як майданчик для подій, але з часом подібні споруди можуть стати більш поширеними, особливо у містах, які вразливі до підняття рівня моря.

 

“Губкові міста” Китаю

Китай має більше 100 тисяч км2 прибережної території на висоті до 10 метрів над рівнем моря. Найбільші міста Китаю, особливо ті які знаходяться на узбережжі, вже страждають від регулярних повеней, спричинених рясними опадами. Підняття рівня моря може лише погіршити ситуацію. Крім того, воно ставить під загрозу забезпечення прибережних міст питною водою через засолення ґрунтових вод.

У 2015 році влада Китаю запустила ініціативу – “Губкові міста” у 30 населених пунктах. Ідея в тому, щоб повторно використовувати 70% води, яка випадає у вигляді опадів, або щоб вона проникала в ґрунт та не затоплювала будинків. Для цього модернізуються громадські приміщення, створюються штучні водойми і заболочені ділянки, які здатні поглинати воду, покращуються дренажні системи міста, насаджується більше зелених зон. Ідея “Губкового міста” – це не тільки про інфраструктуру, а загалом про розуміння важливості протидії затопленню у містах і забезпечення питною водою.

 

Штучний острів на Кірібаті

Острівні країни – одні з  перших,  хто зазнають негативного впливу  від зміни клімату, а особливо від підняття рівня моря. Серед них Республіка Кірібаті – держава в Тихому океані, яка розташована на 33 коралових островах, більшість з яких піднімаються над рівнем моря лише на 2-3 метри, тож ризикують частково чи повністю опинитися під водою. Під час припливів солона вода з океану вже підтоплює будинки і потрапляє в деякі криниці, що посилює проблему з питною водою на острові.

Влада Кірібаті розглядає декілька варіантів майбутнього держави. Країна придбала майже 2500 га землі на острові Фіджі як потенційний притулок, оскільки ця країна знаходиться вище рівня моря, а її берегова лінія більш стабільна.

Також уряд закликав жителів розглянути питання про виїзд за кордон. Але оскільки термін  “кліматичний біженець” поки юридично не зафіксований, міграція в інші країни досить складна.

Найбільш футуристичний варіант –  це створення штучного острова. Цю ідею у 2016 році запропонував колишній президент Кірібаті Аноте Тонг. До неї поставилися дещо скептично, але адміністрація президента відмовилася здаватися і навіть підписала угоду з японською корпорацією Shimizu. Компанія створила модель штучного острова, який потенційно може стати домом для 50 000 людей – половини нинішнього населення Кірібаті. Орієнтовна вартість проєкту становить 450 мільйонів доларів за острів, що надзвичайно дорого для Кірібаті, тож поки від проєкту довелось відмовитись.

Також ще у 2003 році влада Кірібаті почала програму з адаптації. Було розроблено плани управління водними ресурсами, побудовано прибережні морські стіни – це паралельні до берега споруди, які запобігають подальшому розмиванню берегової лінії та захищають прибережну територію від затоплення. Також було посаджено мангрові дерева.

 

Мангрові ліси у В’єтнамі

Мангрові ліси – це унікальна екосистема, яка  захищає прибережні території від затоплення і дає прихисток різноманітним тваринам, рибам, птахам. За рахунок своєї потужної кореневої системи дерева можуть ефективно зменшувати енергію хвиль та захищати грунт від розмивання.  Також мангрові ліси відіграють важливу роль в пом’якшені зміни клімату, оскільки поглинають з атмосфери і утримують в собі велику кількість вуглецю.

Хоча мангрові ліси і можуть захищати прибережні території від штормів, дерева теж вразливі до зміни клімату, оскільки не можуть адаптуватись до такого швидкого підняття рівня моря. По всьому світу є приклади з відновлення та захисту мангрових лісів. Наприклад, у В’єтнамі  запровадили масштабну реабілітацію мангрових лісів як один з ключових методів з адаптації. Для країни ліси відіграли роль не тільки в захисті прибережних територій, але й були використані для подолання бідності та покращення життя населення. Місцеві мешканці можуть заробляти гроші  за рахунок рибальства, розвитку туризму і навіть використовувати фрукти з мангрових дерев для приготування їжі.

 

А що в Україні?

Згідно з дослідженням “Вода Близько”, якщо рівень моря  до кінця століття підніметься на 82 сантиметри, 590 населених пунктів на півдні України можуть опинитись у потенційній зоні затоплення. Деякі лише частково, наприклад, такі великі міста, як Одеса, Херсон, Маріуполь. Але маленькі міста, такі як Вилково чи Кілія, можуть опинитися під водою майже повністю. Від затоплення постраждає інфраструктура, промисловість, землі сільського господарства та пам’ятки архітектури.

Міста України, які підписали Угоду мерів (ініціатива, яка об’єднує місцеві органи влади) досліджують вразливість до зміни клімату і створюють свої проєкти з адаптації. Наприклад, Каланчацька ОТГ в Херсонській області вже провела свою оцінку вразливості до зміни клімату та поставила цілі з адаптації на наступні роки.

Щоб запобігти негативним наслідкам затоплення, на державному і регіональному рівні мають проводитись детальніші дослідження підняття рівня моря та його впливу на територію України. Чи знаємо ми, які саме райони найбільш вразливі? Чи є прогнози того, як це може вплинути на забезпечення українців питною водою і на продовольчу безпеку? Для того щоб ефективно адаптуватися до викликів, які ставить перед нами зміна клімату, ми повинні мати чіткі відповіді на ці та інші запитання. В цьому контексті дуже важливо підтримувати наукові дослідження, які дали б нам ці відповіді, а також заохочувати місцеві громади вимагати цих відповідей від влади.

Також важливо розробляти секторальні, регіональні стратегії та чіткі плани їх виконання. І як мінімум враховувати такий фактор, як підняття рівня моря, при плануванні населених пунктів та розвитку регіонів, адже зараз ми спостерігаємо лише безконтрольну забудову берегової лінії.

Окремо варто згадати про важливість втілення природоорієнтованих рішень, що можуть зробити прибережні поселення та водно-болотні угіддя більш стійкими до зміни клімату і створити переваги для людей та біорізноманіття.

Цікавим прикладом такого рішення в Україні є створення у 2017 році екологічного парку “Картал”, що знаходиться в гирлі Дунаю в селі Орлівка, Одеської області, куди перевезли буйволів із Закарпаття. Буйволи зменшують зарості водяної рослинністі, сприяючи розчищенню замулених ділянок водойм. Це покращуює стан місцевої екосистеми і робить її більш стійкою до зміни клімату. Проєкт також привернув увагу до питання адаптації до зміни клімату, створив робочі місця та дав поштовх для розвитку зеленого туризму в регіоні.  Прості рішення часто можуть давати довгострокові результати, які допоможуть і природним екосистемам, і громадам адаптуватися до нових умов.

Рівень моря піднімається і країни вже зараз мають досліджувати і знаходити варіанти з адаптації, які будуть найкращими для них. Це стосується й України.

Share

Останні повідомлення

У ботанічному саду Фоміна з’явився готель для комах від Спільноти Екодії

Співробітники, Друзі, волонтери та члени Екодії подарували київському ботанічному саду імені Фоміна готель для комах.

28 Березня 2024

Чому Україні потрібно зберігати старовікові ліси?

Для збереження старовікових лісів Україна має взяти під сувору охорону всі ліси природного походження віком…

20 Березня 2024

Коментарі Екодії до Національного плану з енергетики та клімату України

Ми усвідомлюємо, що цей процес потребує оперативного залучення і врахування пропозицій від багатьох зацікавлених сторін.

20 Березня 2024

Екодія шукає асистента -ку відділу клімату

ГО “Екодія”, громадська природоохоронна організація, шукає асистента у відділ з питань зміни клімату.

20 Березня 2024

Вакансія: Фахівець/-чиня відділу клімату

Ми шукаємо фахівця, -чиню у відділ клімату для роботи з кліматичною політикою на місцевому, національному…

19 Березня 2024