У добу Київської Русі та середньовіччя Либідь була повноводною та судноплавною. Річка Либідь була тим місцем, до якого часто сходились війська. Так, 1151 року тут відбулася битва між князем Києва Ізяславом Мстиславовичем та Юрієм Долгоруким, яка закінчилася перемогою київського князя. У 1686 році на Либіді налічувалося 7 млинів, що належали переважним чином монастирям.
Тут могла б бути ваша річка
#LR16
Щоб змінити все, потрібен кожен
Чому Київ не став Амстердамом
За однією з легенд, річка Либідь утворилась від сліз сестри засновників Києва – Кия, Щека та Хорива – Либіді. Перекази говорять, що княжна була дуже вибагливою до наречених: висміювала залицяльників, які до неї сваталися, і відсилала їх назад. Згодом, коли ті перестали приходити до неї засумувала. Невдовзі вона збудувала дім на горі і жила там на самоті, проливаючи сльози. Гору, де стояв її будинок, стали називати Дівич-горою, а річку, що утворилася з її сліз - Либіддю.
За однією з легенд, річка Либідь утворилась від сліз сестри засновників Києва – Кия, Щека та Хорива – Либіді. Перекази говорять, що княжна була дуже вибагливою до наречених: висміювала залицяльників, які до неї сваталися, і відсилала їх назад. Згодом, коли ті перестали приходити до неї засумувала. Невдовзі вона збудувала дім на горі і жила там на самоті, проливаючи сльози. Гору, де стояв її будинок, стали називати Дівич-горою, а річку, що утворилася з її сліз - Либіддю.
На початку 1850-х років імператор Микола І хотів провести «правильний канал по Либіді до Дніпра по стороні Жилянської вулиці». Такий проект мав на думці перетворити Київ на подобу Амстердаму, але розпочата Кримська війна і смерть імператора перервали будівництво. У липні 1891 до Київської міської думи було внесено план каналу, який давав можливість пасажирського і торгівельного сполучення до Дніпра. Проте, Перша світова війна, а згодом і революція, не дала можливості втілити цей задум у реальність.
У радянський період заболочені ділянки Либіді стали розсадниками малярії. Це змусило владу почати в 1936 році спорудження Либідського колектора, який відразу було оголошено головним міським колектором. Почалися роботи з поглиблення і розширення русла для боротьби з розливами, споруджувалися перекриття річки для зручності "містян і підприємств". Колись славне життя річки завершилося забрудненим колектором, а каламутні води залишків Либеді й дотепер чекають на реалізацію проекту очищення від промислових стоків.
Сусідство з річкою Либідь особисто для мене не є проблемою. Інколи можна відчути неприємний запах, але більше жодних незручностей немає.
Світлана, киянка, близько 30 років живе біля річки Либідь
Бермудсько - Либідський трикутник
«Я думаю, що влада нічого не робить для річки», – говорить експерт Національного екологічного центру України Віктор Мельничук. Твердження еколога промовисто підтримують сайти державних структур, на яких майже немає інформації про жодну з найбільших річок столиці.
Так, на сайті Київської міської державної адміністрації останні згадки про річку Либідь датовані аж 2013 роком. Жодної інформації про водойму не вдалося знайти ні на сторінках Держагенства водних ресурсів, ні Держекоінспекції, ні Держсанепідемслужби. На сайті Мінекології та природних ресурсів єдина згадка про ріку датована червнем 2014-го та інформує про науково-практичну конференцію, де була заслухана відповідна доповідь, без означення будь-яких подальших кроків.
Так, на сайті Київської міської державної адміністрації останні згадки про річку Либідь датовані аж 2013 роком. Жодної інформації про водойму не вдалося знайти ні на сторінках Держагенства водних ресурсів, ні Держекоінспекції, ні Держсанепідемслужби. На сайті Мінекології та природних ресурсів єдина згадка про ріку датована червнем 2014-го та інформує про науково-практичну конференцію, де була заслухана відповідна доповідь, без означення будь-яких подальших кроків.
Президент Всеукраїнської громадської організації «Жива планета», заступник голови Громадської ради при Мінекології Світлана Берзіна каже, що ситуація з Либіддю досить серйозна, але говорити про конкретні суми грошей, які підуть на очищення ріки, наразі не можна. "Рівень забруднення важкими металами досить високий, тому, не здійснивши глибинного моніторингу для оцінки ситуації, не можна зараз говорити про якусь конкретну технологію, тим більше про конкретну вартість такого очищення," - наголошує вона.
Також пані Берзіна вважає, що громадські ініціативи щодо прибирання річки та її берегів є неефективними. "Це точковий і локальний результат на якийсь короткий період часу. Мова ж тут йде про серйозний рівень забруднення київських водойм стічними водами. Це мулові опади, накопичення важких металів, радіонуклідів… Про які громадські ініціативи в цьому випадку може йти мова?" – наголошує вона.
Проте певні зрушення з боку влади все ж є. Так, в новому, ще не затвердженому Генеральному плані Києва до загальноорганізаційних та управлінських заходів із вдосконалення міського простору віднесено питання турботи про малі водойми. Відповідно до цього положення, буде введено мораторій на замив та засипку акваторій Дніпра та малих річок.
Проте певні зрушення з боку влади все ж є. Так, в новому, ще не затвердженому Генеральному плані Києва до загальноорганізаційних та управлінських заходів із вдосконалення міського простору віднесено питання турботи про малі водойми. Відповідно до цього положення, буде введено мораторій на замив та засипку акваторій Дніпра та малих річок.
Річка Либідь історично пов'язана з усім моїм перебуванням у Києві, тому мені небайдужа. Вона зараз надзвичайно забруднена, і велика її частина загнана у бетонний колектор. Якби це була річка з берегами, в якій би купалися діти, то ситуація була б куди страшнішою. Та все ж, якщо вона впадає в Дніпро - то проблема серйозна. Я особисто готовий долучатися до ініціатив з порятунку річки.
Богдан Кутєпов, журналіст "Громадське ТБ"
Я думаю, що Либідь – це не просто ріка, це історія. А до історії треба ставитися обережно і дбайливо. Тому треба дбати про чистоту і екологічність довкілля, а також не забувати, що береги Либіді – непоганий арт-майданчик для молодих митців.
Дмитро Лазуткін, поет, телеведучий
У сусіда і річка чистіша
Згідно концепції фен-шуй, чиста вода несе добробут, а отже річки необхідно залишити в природному стані, а не заковувати у бетон.
Либідь по фен-шую
У південнокорейському Сеулі також є своє Дніпро - річка Хан, проте найвідомішою в історії міста залишається річка Чон-Гі-Чун, до порівняння з київською Либіддю. Так само як і Либідь, річку спершу перетворили на колектор, а пізніше навіть на естакаду, але завдяки ініціативі тамтешнього мера водойму врятували та створили навколо неї зону відпочинку.
Процес перетворення річки Чон-Гі-Чун на найулюбленіше місце містян тривав всього 5 років. Почався він у 2001 році, коли у виборах мера Сеула взяв участь Лі Мьон Бак, який у своїй передвиборчій програмі відвів ключове місце порятунку річки. Після обрання мером він зумів зробити все, щоб на місці захованої в бетон стічної канави з'явилася сучасна зона відпочинку. Вода у річці очистилася, знову з'явилися риба. Уздовж течії річки розташувались штучні водоспади, фонтани, з'явилось нічне освітлення.
У південнокорейському Сеулі також є своє Дніпро - річка Хан, проте найвідомішою в історії міста залишається річка Чон-Гі-Чун, до порівняння з київською Либіддю. Так само як і Либідь, річку спершу перетворили на колектор, а пізніше навіть на естакаду, але завдяки ініціативі тамтешнього мера водойму врятували та створили навколо неї зону відпочинку.
Процес перетворення річки Чон-Гі-Чун на найулюбленіше місце містян тривав всього 5 років. Почався він у 2001 році, коли у виборах мера Сеула взяв участь Лі Мьон Бак, який у своїй передвиборчій програмі відвів ключове місце порятунку річки. Після обрання мером він зумів зробити все, щоб на місці захованої в бетон стічної канави з'явилася сучасна зона відпочинку. Вода у річці очистилася, знову з'явилися риба. Уздовж течії річки розташувались штучні водоспади, фонтани, з'явилось нічне освітлення.
Чон-Гі-Чун у першій половині XX століття
Чон-Гі-Чун, 2005 рік
Після успіху з відновленням річки Лі Мьон Бак взяв участь у президентських виборах та згодом став президентом Південної Кореї.
Палаюча річка
В одному з індустріальних центрів США – Клівленді, штат Огайо, протікає річка Каяхога, що впадає в озеро Ері і має площу річкового басейну 2105 км. Ріка зазнала важких промислових забруднень. Журнал «Time» так описав її екологічний стан: "…це шоколадно-коричнева, вкрита нафтою і бульбашками від розчинених газів річка, яка швидше просочується, ніж тече". Міські жителі жартували: "Якщо ти впадеш в Каяхогу, ти не потонеш. Ти просто розчинишся".
22 червня 1969 року на річці сталася пожежа: спалахула нафта і синтетичні матеріали. Полум'я підіймалося на висоту 15 метрів, поглинувши два залізничних мости, а "палаюча річка" стала сиволом індустріального забруднення міста й об'єктом національної ганьби жителів Клівленду.
В 1972 році, після "Акту про чисту воду" і створення "Агентства охорони навколишнього середовища США", жителі Клівленду розробили план відновлення річки Каяхога. До складу координаційного комітету, що розробляв даний план, увійшли представники бізнесу, екологічних організацій, органів міської влади. Таким чином, громадськості вдалося вплинути на адміністрацію індустріальних підприємств, що звикли викидати свої відходи у річку.
Завдяки будівництву очисних споруд річкові пожежі більше не виникали, а 25 видів риб, котрі зникли з Каяхоги, повернулися до звичного ареалу проживання.
В одному з індустріальних центрів США – Клівленді, штат Огайо, протікає річка Каяхога, що впадає в озеро Ері і має площу річкового басейну 2105 км. Ріка зазнала важких промислових забруднень. Журнал «Time» так описав її екологічний стан: "…це шоколадно-коричнева, вкрита нафтою і бульбашками від розчинених газів річка, яка швидше просочується, ніж тече". Міські жителі жартували: "Якщо ти впадеш в Каяхогу, ти не потонеш. Ти просто розчинишся".
22 червня 1969 року на річці сталася пожежа: спалахула нафта і синтетичні матеріали. Полум'я підіймалося на висоту 15 метрів, поглинувши два залізничних мости, а "палаюча річка" стала сиволом індустріального забруднення міста й об'єктом національної ганьби жителів Клівленду.
В 1972 році, після "Акту про чисту воду" і створення "Агентства охорони навколишнього середовища США", жителі Клівленду розробили план відновлення річки Каяхога. До складу координаційного комітету, що розробляв даний план, увійшли представники бізнесу, екологічних організацій, органів міської влади. Таким чином, громадськості вдалося вплинути на адміністрацію індустріальних підприємств, що звикли викидати свої відходи у річку.
Завдяки будівництву очисних споруд річкові пожежі більше не виникали, а 25 видів риб, котрі зникли з Каяхоги, повернулися до звичного ареалу проживання.
Погляд у майбутнє
У травні 2014 року команда із семи молодих київських архітекторів на чолі із Семеном Поломаним розробила проект "Відродження зеленої тканини та блакитних артерій", покликаний відновити природний зелений ландшафт Києва та малі річки міста. Зокрема, архітектори представили комплексну схему трансформації ділянки між вулицями, прилеглими до річки Либідь: Антоновича, Малевича, Короленківської, Байкової та Фізкультурної. Переоблаштування покинутої промислово-складської території вздовж берегів річки та відродження природних ландшафтів планувалося провести до 2050 року у 4 етапи аж до повного відновлення зеленої тканини та блакитної артерії міста. Проект було відзначено спеціальною премією конкурсу User-Generated Kyiv міжнародного архітектурного фестивалю CANactions 2014.
Коли наш проект виграв у спеціальній номінації фестивалю CANactions, постало питання, як його розвивати далі. Адже Либідь – це не канава, як її сприймають мешканці, а це річка, яка може притягувати своєю привабливістю та чистотою.
Ми почали з малого. У травні провели першу акцію «Приберемо Либідь» у рамках проекту «Либідь Є». А наприкінці червня відбулася друга акція «Розмалюй Либідь». Килим, який ми малюємо, - це символ гостинності та затишку. Це запрошення киян до річки і нагадування про її існування. Ми привертаємо їхню увагу і показуємо, що за неї варто боротися.
Ми обрали саме ділянку біля метро Олімпійська, бо це знакове місце. Сюди впадає річка Клов – одна з найбільших приток Либіді і річка, в яку впадає підземна річка Хрещатик. Тут знаходиться прекрасний комплекс будівель 19 століття Київ-товарний – залізничні склади. Вони зараз також у занедбаному стані, з яких ми хочемо зробити культурно-мистецьку окупацію.
У наших найближчих планах – виявлення та ліквідація врізок та стоків [якими зливаються відходи та шкідливі речовини]. Вони всі незаконні. Ми віримо, що Либідь є! Промислові зони потроху відмирають. І їх будуть витісняти житлова та офісна функції. І з часом, сподіваюся, тут запрацює повноцінна публічна громадська функція.
.jpg)
Семен Поломаний
ландшафтний архітектор
Ми хочемо тут зробити місце громадського користування – парк, театр, велодоріжки. Це центр не простого міста, а центр столиці, і я вважаю, що не доречно тут бачити канаву. Хочеться бачити місце, де люди могли би гуляти, малювати, слухати музику, давати концерти. Кінцева мета – створення на цьому місці творчого міста.
Я корінний киянин і розумію, що образ міста, в якому ми живемо, залежить лише від містян. І якщо нам щось не подобається, ми повинні брати ініціативу в свої руки. Мені не подобається, що в центрі мого міста помирає річка. Тому я хочу прикласти зусилля, щоби її врятувати. Хочу дати позитивний приклад іншим. Якщо наш проект вдасться, то інші малі річки Києва знайдуть своїх рятівників.
Віталій Даниленко
соціальний педагог
.jpg)
Давньоримський сатирик Ювенал писав: «гарна людина трапляється так само часто, як і чорний лебідь», підкреслюючи неможливість такої зустрічі. Філософу вірили і цитували. Щоправда, лише до кінця XVII сторіччя, до того дня, коли голландці привезли до Європи чорних лебедів з експедиції до Австралії. Відтоді ці птахи – це символ ламання стереотипів і розширення рамок людського пізнання.
Сьогодні концепцію «чорного лебедя», як дуже рідкісної та малоймовірної події, прийнято асоціювати як з негативними подіями, так і неочікуваними успіхами та проривами.
Річка Либідь є чудовим прикладом українського «чорного лебедя». Вона і надалі може отруювати Дніпро і все навколо, або ж започаткувати епоху міських перетворень столиці України. Малі ріки Києва можуть повернутися до центру міста, сполучаючи його райони новими каналами, набережними та пляжами.
Чи звільниться Либідь з бетонного саркофагу, чи буде покладено край незаконним викидам забруднюючих речовин у воду, чи перетвориться стара легенда на нову історію успіху – залежить від кожного з нас.
Сьогодні концепцію «чорного лебедя», як дуже рідкісної та малоймовірної події, прийнято асоціювати як з негативними подіями, так і неочікуваними успіхами та проривами.
Річка Либідь є чудовим прикладом українського «чорного лебедя». Вона і надалі може отруювати Дніпро і все навколо, або ж започаткувати епоху міських перетворень столиці України. Малі ріки Києва можуть повернутися до центру міста, сполучаючи його райони новими каналами, набережними та пляжами.
Чи звільниться Либідь з бетонного саркофагу, чи буде покладено край незаконним викидам забруднюючих речовин у воду, чи перетвориться стара легенда на нову історію успіху – залежить від кожного з нас.
Змінюй все! Долучайся до Екоцентру!
Над проектом працювали: Білаш Вікторія, Бреславська Ксенія, Власенко Єгор, Гринюк Наталія, Грицун Роман, Їжак Оксана, Кравченко Євгенія, Кролевецька Інна, Петях Михайло, Ясько Маріанна.
