У Києві 11 грудня відбувся четвертий щорічний форум «Справедлива трансформація: розширення. Відновлення та майбутнє вуглецеємних та моноіндустріальних громад». Цьогорічний фокус — майбутнє справедливої трансформації в Україні та масштабування досвіду вугільних громад на інші, які залежать від окремих галузей або промислових підприємств.
Форум став майданчиком для розмови про те, як реалізувати затверджену урядом Державну цільову програму справедливої трансформації вугільних регіонів, і що потрібно, аби до процесу були залучені не лише шахтарські міста, а й інші вуглецеємні та моноіндустріальні громади. До обговорення долучилися представники уряду, парламенту, місцевої влади, громадських організацій та експерти.
Трансформація вже відбувається
Виконавчий директор Екодії Олексій Пасюк нагадав, що питання відмови від викопного палива та трансформації економіки є в центрі роботи організації вже багато років.
«Ми виходимо з того, що викопні палива створюють проблеми для довкілля і, відповідно, для здоров’я людей, які там живуть і ними користуються. З іншого боку, ми від самого початку роботи з цією темою розуміли: трансформація, яку ми очікуємо, фундаментально змінюватиме економіку й життя людей, цілих частин суспільства. Ми знали, що це потребує часу й адаптації, особливо для тих, хто безпосередньо працює в галузях, де ці зміни відбуватимуться. Раніше це сприймалося як щось далеке, а тепер ми живемо в ситуації, коли це вже відбувається — і це визнається на державному рівні. Це процес, який буде складно зупинити навіть політичними рішеннями, бо вже очевидні технологічні зміни», — зазначив Олексій Пасюк.
За його словами, з 2018 року, коли Екодія почала займатися темою справедливої трансформації, багато що змінилося. До процесів трансформації вже долучилися близько 30 громад, є державне розуміння проблеми і відповідна програма. Водночас цього не достатньо, адже зміни стосуються не тільки вугільних регіонів.
Яка позиція уряду
Представники центральної влади говорили про те, що урядові рішення мають враховувати не лише стратегічне бачення, а й реальний стан справ у громадах. Йшлося і про виклики, і про те, що необхідно тримати баланс між потребами сьогодення та плануванням майбутнього. Цю логіку окреслив заступник міністра розвитку громад та територій Олексій Рябикін.
«Є певний парадокс у тому, що держава, регіони й громади під час повномасштабної війни все одно мають думати про майбутнє. Здавалося б, логічніше зосередити всі ресурси на війні — і це природно. Але з іншого боку, ми не можемо не думати про людей. Це завжди про людей: як зробити так, щоб вони не покидали Павлоградську громаду? Або Львівщину, де, до речі, людей теж меншає. Бо якщо з Павлоградської громади переїжджають у більш безпечні частини Дніпропетровщини, то з Шептицької — виїжджають за кордон. Це величезна проблема. Коли ми говоримо про справедливу трансформацію, ми говоримо саме про людей: як створити робочі місця, як забезпечити якісні послуги, медицину, освіту, комунальні сервіси», — зазначив Олексій Рябикін.
Він зауважив, що цьогоріч держава ухвалила цільову програму справедливої трансформації вугільних регіонів, яка задає рамку, але поки що не має фінансового наповнення з державного бюджету.
«Вона дуже хороша за змістом, але поки що там немає фінансування. Це серйозний виклик: без грошей програму буде надзвичайно складно втілювати. Там, де держава поки не може надати достатню підтримку, наші міжнародні партнери допомагають громадам. Важливо й надалі масштабувати цю співпрацю. Справедлива трансформація — це процес на багато років. Тому на цьому етапі й надалі важливо чути одне одного, підказувати», — підкреслив Олексій Рябикін.
Досвід громад: як підтримати людей і змінити економіку
Окрему увагу учасники приділили тому, як трансформація відчувається на місцях. Громади, що вже проходять через економічні зміни, говорили про власні пріоритети: якість життя, можливості для молоді, нові професії та послуги. Про реальні потреби людей розповів голова Шептицької громади Андрій Залівський.
«За чотири роки з нашої громади виїхало 11 000 людей. Тому завдання трансформації — змінити якість життя так, щоб люди хотіли тут залишатися. А люди залишаться, якщо дітям буде комфортно. Саме тому зараз ми робимо акцент на освіті та медицині: якісні медичні послуги і цікаві освітні проєкти. Що тут важливо? Нові професії, які зовсім не схожі на шахтарські. Спочатку це сприймалося насторожено, дивувало людей. Але зараз у кожному з трьох наших закладів уже є нові спеціальності, новий соціальний напрям, і діти повністю вмотивовані», — розповів Андрій Залівський.
Голова Луганського обласного правозахисного центру «Альтернатива» Валерій Новиков підкреслив, що громади мають краще розуміти, що саме означає справедлива трансформація, і що вона відбувається незалежно від того, наскільки активно вони в ній беруть участь.
«Громади мають краще розуміти, що таке справедлива трансформація. І йдеться не лише про керівників чи адміністрації, а й про людей у цих громадах. Бо справедлива трансформація відбувається незалежно від того, чи бере громада активну участь, чи ні. Вона відбувається сама по собі, тому що світ змінюється, економіка змінюється. І якщо громада не трансформується, не підлаштовується до нової реальності, її майбутнє буде набагато менш оптимістичним. Фактично громади сьогодні — це ті місця, де знаходяться люди. І незалежно від обставин ми маємо готуватися приймати людей і забезпечувати їм безпечне й економічно прийнятне життя», — зауважив Валерій Новиков.
Енергетичний перехід — виклик для всіх
Учасники підкреслювали, що енергетичні зміни впливають не лише на шахтарські міста. Вони стосуються всієї країни, і навіть у воєнних умовах цю тему не можна ставити «на паузу». Про потребу рухатися вперед, зберігаючи економічну життєздатність, говорив Андрій Герус, голова Комітету Верховної Ради України з питань енергетики та житлово-комунальних послуг.
«Безумовно, поки триває війна, запускати великі проєкти важко. Якщо говорити про енергетичну архітектуру, то її потрібно підтримувати. Підприємство має працювати, розвиватися і забезпечувати надходження до бюджету. Якщо підприємство тримається лише на дотаціях, це вже не розвиток — це соціальне навантаження. Паралельно нам потрібно визначати долю підприємств, які працюють на межі. Є ризики, що якісь із них доведеться закривати», — зазначив Андрій Герус.
Він звернув увагу на те, що в окремих громадах уже з’являються нові енергетичні рішення та проєкти, зокрема в Нововолинську, і це створює альтернативу для працівників старих галузей.
Тема відмови від викопного палива стає все гострішою
Форум «Справедлива трансформація: розширення» показує, що попри війну тема відмови від викопного палива й переформатування економік вуглецеємних та моноіндустральних громад не зникає з порядку денного. Навпаки — стає ще гострішою, бо від рішень, ухвалених зараз, залежить, чи будуть у цих громадах робочі місця, якісні послуги та мотивація людей залишатися.
На одній платформі зустрілися ті, хто ухвалює рішення, і ті, хто бачить наслідки цих рішень щодня. Для національної влади це можливість отримати чесний зворотний зв’язок, для громад — шанс сформулювати свої запити та знайти партнерів. Учасники форуму одностайні: справедлива трансформація — це довгий, але необхідний шлях до нової економіки, в центрі якої стоїть людина та її безпека: економічна, соціальна й енергетична.
Захід відбувся в межах проєктів «Підтримка підготовки до зими та відновлюваної енергетики на місцевому рівні в Україні» у співпраці з чеською гуманітарною організацією «Людина в біді» та “RePower the Regions: Амбітні та інклюзивні плани з чистої енергетики для перезавантаження регіонів, що потребують справедливої трансформації” за фінансової підтримки Європейського Союзу.
