97% загальних водних ресурсів України забезпечують річки і лише 3% – підземні води. Тому стан річок напряму вплине на те, чи буде вода для охолодження наших атомних станцій, зрошування наших полів та заварювання нашого чаю. Спільно з науковцями «Екодія» дослідила, як зміняться українські річки через зміну клімату, чи загрожує нам дефіцит води і які заходи допоможуть нам уникнути найгірших наслідків пересихання чи навпаки переповнення водойм. Деталі читайте у досліджені «Аналіз впливу кліматичних змін на водні ресурси України», а ключові його висновки – далі у матеріалі.
Україна вже зараз досить погано забезпечена водою. За даними 2014 року, ми посідаємо аж 124 місце зі 181 країни у світі за цим показником. До того ж, ситуація відрізняється залежно від регіону: найменш забезпечені водними ресурсами Донбас, Криворіжжя, Крим та південні області України, де зосереджені найбільші споживачі води. Зі всіх областей лише у Закарпатській області, за міжнародною класифікацією, рівень забезпеченості місцевими водними ресурсами визначений як «середній» – що, тим не менш, усе ще не хороший показник.
Відповідно до незалежних оцінок 40% населення Землі вже до 2030 року зіткнеться із глобальним дефіцитом води. То чи загрожує це Україні?
Численні дослідження говорять про значний вплив зміни клімату на водні ресурси України. Підняття температури повітря, збільшення випаровування води, зменшення опадів – усе це врешті вплине на те, що води у річках ставатиме менше.
У дослідженні науковці проаналізували, як змінюватимуться річки за двох різних сценаріїв зміни клімату: «м’який», що передбачає зменшення викидів парникових газів відповідно до Паризької угоди, та «жорсткий», за якого жодних заходів із боротьби із кліматичною кризою не відбудеться. Результати показують, що до кінця століття у більшості басейнів України річковий стік зменшиться в обох сценаріях.
Важливо відмітити, що за сценарієм значного підвищення концентрації парникових газів, зменшення водності у річках буде суттєво сильнішим, ніж за «м’яким» сценарієм.
Найгірша ситуація у басейнах Південного Бугу та Дністра, де до кінця століття річковий стік може знизитися більш ніж на третину. Крім того – водний стік малих річок (зокрема в басейні Південного Бугу) теж поступово зменшується, а з середини століття може зовсім припинитися Таким чином наприкінці століття може сформуватися ситуація стійкого дефіциту водних ресурсів у південному регіоні, що значно обмежить розвиток секторів економіки, які залежать від водних ресурсів.
Збільшення водного стоку в деяких регіонах у певні періоди може завдати додаткової шкоди. Так, наприклад, підвищення стоку на 14% у річках Полісся у лютому загрожують формуванням стійких весняних паводків, і як наслідок – руйнуванням берегів річок та прибережних споруд, затопленням та руйнуванням інфраструктурних об’єктів, винесенням радіоактивних осадів із затопленої території, прилеглої до 30-кілометрової зони навколо ЧАЕС.
Для Карпат збільшення стоку в окремі місяці теж може спричинити негативні наслідки. Наприклад, для басейну річки Тиса до кінця століття очікується підвищення водного стоку в зимові місяці до 42%, що призведе до формування катастрофічних паводків на гірських річках.
Як вже зазначалося, такі зміни у характері стоку річок можуть бути небезпечними для прибережних територій та інфраструктури через повені та паводки. Але й від нестачі води так само потерпатимуть різні галузі економіки. В першу чергу, її відчує на собі сільське господарство, яке вже зараз страждає від посух. Серед вразливих галузей – енергетика та металургія, які вже зараз є найбільшими споживачами води. Постраждає і комунальне господарство – аж до обмеження водопостачання для населення, що торкнеться і великих міст Більш того, 80% питної води в Україні постачається з незахищених від техногенного забруднення поверхневих джерел, що сильно впливає на якість води, яка доходить у наші оселі.
В першу чергу, важливо й далі вивчати потенційні зміни в характері річок, а результати досліджень враховувати під час управління водними ресурсами, щоб готуватися до прогнозованих ризиків.
Пристосування до вже наявних та потенційних ризиків підняття глобальної температури – в тому числі до повеней та пересихання річок – це адаптація до зміни клімату. І вже існує чимало рішень, кожне з яких можна пристосувати до місцевих особливостей, загроз та потреб.
Деякі рішення боротьби із дефіцитом води орієнтуються на збільшення пропозиції, тобто пошук та розширення джерел води. Це, наприклад, розвідка і видобуток підземних вод, яких нині Україна використовує дуже мало. Також можливе збільшення водосховищ і гребель, накопичення дощових вод, опріснення морської води. Однак з такими заходами варто бути дуже обережними, адже вони можуть шкодити довкіллю і не завжди є сталими та екологічними.
Інший, більш сталий варіант – це зменшення попиту на воду та її раціональне використання. Наші міста вже зараз споживають 275 л води на людину за добу, хоча цей же показник у ЄС коливається в межах 100-200 л. Крім того, через зношені системи водопостачання, понад третина води, забраної для потреб населення, просто втрачається. Тож зменшення втрат та більш раціональне споживання ресурсів може допомогти у боротьбі із потенційним дефіцитом води.
До більш сталих практик заощадження води також можна віднести повторне використання та стимуляцію сталого використання води загалом. Наприклад, економічні стимули для підприємств, які заохотять їх зберігати воду. В сільському господарстві можна зменшити потребу у зрошенні, а отже, і у воді, якщо змінити строки вирощування культур, їхній асортимент, метод зрошення і розміри оброблюваної площі.
«Загалом, дослідження показують, що якщо викиди парникових газів будуть продовжувати зростати, зменшення водності у річках буде суттєво сильнішим, ніж за “м’яким” сценарієм, що передбачає скорочення викидів. Це ще раз підкреслює, що катастрофічних наслідків можна уникнути, якщо країни приймуть амбітні цілі зі скорочення викидів парникових газів, перейдуть на відновлювані джерела енергії та будуть зберігати природні екосистеми», – коментує Соф’я Садогурська, експертка з питань зміни клімату ГО «Екодія».
Наразі в Україні вже бракує водних ресурсів, вони споживаються неефективно, а ситуацію погіршує ще й забруднення води. Навіть за найкращого сценарію підняття середньої глобальної температури, води у річках переважно меншатиме. Тож аби запобігти подальшим втратам, необхідно вже зараз враховувати прогнозований вплив зміни клімату на річки під час управління водними ресурсами та адаптувати громади й сектори економіки до можливих ризиків.
Контакти для додаткової інформації
Олександра Хмарна, okh@ecoact.org.ua
Мета публікації: Створити компактний путівник для громад з переходу на зелені енерготехнології.
Територіально розглядаємо локації за межами Києва та інших великих міст.
Екодія посилює зв’язки з європейським громадянським суспільством.
Основні завдання - капремонт частини будівлі з заходами енергозбереження.
Ми детальніше поговоримо про План з точки зору збереження довкілля у процесі відновлення.
Екодія розповіла про можливості використання бази даних щодо масштабних інвестицій у землю.