Зміна клімату – один з найбільших глобальних викликів для людства у ХХІ столітті. Усі країни, що підписали Паризьку кліматичну угоду, зобов’язалися спільними зусиллями утримати глобальне потепління на рівні 1,5°С. Для досягнення цієї цілі на практиці викиди парникових газів повинні знизитися до нетто-нуля не пізніше 2050 року. Екодія відстоює обов’язковий для досягнення мети Паризької угоди справедливий перехід до 100% відновлювальних джерел енергії не пізніше середини століття, підкріплений активними заходами зі збереження та раціонального використання енергоресурсів.
Технології уловлювання та зберігання вуглецю (УЗВ) згадуються представниками української влади, ЗМІ та деяких аналітичних центрів як такі, що начебто можуть сприяти “ефективному досягненню кліматичних цілей”. Екодія підготувала дану позицію для того, щоб застерегти від подібних міркувань. Головною загрозою використання технологій УЗВ є те, що вони не сприяють припиненню використання викопних палив, а отже – не є сталим кліматичним рішенням. Для утримання глобального потепління на рівні 1,5°С більшість викопних палив мають залишитися у землі. Натомість, Україна має сповна скористатись своїми головними доступними ресурсами – енергоефективністю та відновлюваними джерелами енергії – для того, щоб зробити свій вагомий внесок у боротьбу зі зміною клімату.
-
Енергоефективність та розвиток відновлюваних джерел енергії (ВДЕ) мають бути пріоритетом української влади.
Енергетична галузь не потребує технологій уловлювання та зберігання вуглецю, адже вже існують надійніші, чистіші та дешевші засоби для зниження викидів СО2, а саме: поступова відмова від викопного палива, заміна його ВДЕ, впровадження енергоефективних заходів на виробництві, при транспортуванні та споживанні енергії.
Існує ризик, що державні та приватні кошти, вкладені в підтримку УЗВ, можуть скоротити обсяги фінансування дійсно кліматично нейтральних рішень та відтягнути їх впровадження на роки. Розвиток технологій УЗВ може суттєво загальмувати енергетичний перехід та слугувати “милицею” для брудної промисловості, яка таким чином зможе відтягнути закриття власних потужностей.
-
УЗВ – дороге і ненадійне рішення з обмеженим потенціалом.
Економічна недоцільність – один з основних факторів нерозповсюдження практики використання УЗВ в енергетиці. Оснащення нових та/або існуючих електростанцій на викопному паливі УЗВ дуже дороге.
До того ж, воно потребує додаткової вільної площі біля енергетичних об’єктів. Крім того, на тонну відвернутих викидів CO2 така технологія коштує суттєво дорожче, ніж технології ВДЕ з нульовими викидами.
Наразі немає беззаперечних підтверджень ефективності технологій УЗВ. Теоретично даний процес може знизити викиди CO2 від електростанцій на 90%. На практиці ж ці обсяги на більшості установках, оснащених технологіями вловлювання, значно нижчі (~50%). Навіть відносна невелика кількість викидів є несумісною з виконанням цілей Паризької угоди та стриманням зміни клімату на рівні 1,5°C.
-
Вплив УЗВ на навколишнє середовище повинен ураховувати всі викиди та витрати від супутніх процесів.
Застосування УЗВ на електростанціях передбачає збільшення загальної потреби в енергії. Тобто, для виробництва того ж самого обсягу енергії буде спалюватися більше викопного палива. Це, в свою чергу, збільшує витрати, викиди інших шкідливих речовин (пил, сірка тощо), які забруднюють повітря та потреби електростанцій у воді.
Уловлювання CO2 на вугільних і газових електростанціях може викликати підвищення споживання прісної води на 20–60% за відсутності способів відновлення її запасів. Україна вже зараз має великі проблеми з водозабезпеченням на душу населення, займає 32 місце з 40 країн Європи за цим показником. В умовах зміни клімату вода має економитися. Використання технологій УЗВ матиме негативний вплив на довкілля, який складно толерувати.
-
Майже неможливо гарантувати контрольоване, безпечне та постійне зберігання СО2.
Очікується, що місця для зберігання вуглецю будуть обмеженими, а їх розподіл у світі – нерівномірним. Водночас, завжди зберігається ризик витоків СО2, які можуть траплятися впродовж великого проміжку часу і унеможливлювати досягнення цілей кліматичної нейтральності.
Читайте більше тут.