Громадські організації «Екодія» та Луганський обласний правозахисний центр «Альтернатива» вже понад вісім років співпрацюють із вугільними громадами України, підтримуючи їх у процесах справедливої трансформації та структурної перебудови економіки. В рамках проєкту «Енергія майбутнього: нові можливості», що реалізується за підтримки Посольства Великої Британії в Україні (FCDO), ми розширюємо коло партнерств і залучаємо до цієї роботи також промислові та моноіндустріальні громади, які стикаються з викликами відновлення та економічної переорієнтації. У цьому контексті публікуємо позицію промислових та вугільних громад щодо необхідності системного врахування особливостей таких територій у державній політиці відбудови.
———–
Економіка України відчуває величезні негативні наслідки і тиск, спричинені російським повномасштабним вторгненням.
Ворог цілеспрямовано руйнує ключові галузі економіки країни, захоплюючи промислові громади на Сході та посиливши обстріли об’єктів енергетичної інфраструктури та промислових підприємств всієї України: тих, що видобувають і переробляють вугілля, нафту та газ, об’єкти генерації електричної та теплової енергії (ТЕС/ТЕЦ), металургійні підприємства тощо.
Ці підприємства знаходяться на території наших громад і десятиліттями забезпечували соціальну та економічну стабільність: робочі місця, податкові надходження в місцеві бюджети та базові сервіси для населення.
Звісно, ситуація в усіх наших громадах не є однаковою.
Є громади, релоковані з тимчасово окупованих територій, які не мають доступу до своїх ресурсів та зазнали значної втрати людського капіталу. У багатьох із них зруйновано до 90% соціальної, промислової та житлової інфраструктури, існує серйозна проблема інтеграції у приймаючі громади та велика невизначеність правового статусу релокованих та окупованих громад.
Є прифронтові громади, які також прямо відчувають наслідки війни: пошкодження і руйнування соціальної та критичної інфраструктури, майна різних форм власності, релокацію населення та місцевого бізнесу, погіршення стану навколишнього середовища, а також підвищення соціальної напруги та погіршення ментального здоров’я місцевих жителів.
Є більш віддалені від фронту громади, які менше відчувають прямі наслідки спроб окупації, але мають власні ризики та проблеми: атаки на енергетичні об’єкти, кадровий голод, погіршення демографічної ситуації та фінансової спроможності, реінтеграція ветеранів та інтеграція внутрішньо переміщених осіб, потреба в оновленні інфраструктури тощо.
Попри різні масштаби втрат, усі ці громади стикаються зі схожими викликами: нестачею ресурсів, зниженням економічної активності та потребою у відновленні стійкості. Кожен тип громад має свій масштаб/рівень складності проблем і викликів, але всіх їх об’єднує спільна мета – відновлення економічної активності та повернення людей.
Ми також розуміємо, що процес євроінтеграції України та перенесення правил та норм ЄС в українське законодавство означає поступове “озеленення” економіки та зменшення залежності від викопного палива. Це створює для нас як ризики, так і потенційні можливості. На нашу думку, повномасштабна війна тільки прискорює ці процеси через руйнування виробничих потужностей – наші громади вже постали перед великим викликом структурної трансформації власної економіки. Для промислових і вугільних громад цей процес має спільну природу – пошук нової економічної моделі з урахуванням вимог вуглецевої нейтральності, що забезпечує робочі місця, енергетичну безпеку та гідну якість життя.
Саме тому ми, керівники промислових та вугільних громад України, вважаємо, що наші громади потребують посиленої уваги, підтримки та інтеграції своїх інтересів у процеси національного стратегічного планування відбудови та промислового розвитку. Наприклад, при оновленні Національної економічної стратегії, Державної стратегії регіонального розвитку, Національного плану з енергетики та клімату.
Наразі вже існують механізми допомоги трансформації вугільних регіонів і схожої підтримки потребують інші промислові моноіндустріальні громади, які вже постали перед подібними ризиками. Це можна зробити через розширення існуючих державних і міжнародних програм справедливої трансформації, щоб охопити всі громади, які зазнали чи починають зазнавати структурних труднощів в процесі реалізації вимог декарбонізації економічної діяльності, незалежно від галузевої спеціалізації. Водночас важливо посилити соціальну складову таких програм, адже справедлива трансформація має бути не лише про інфраструктуру й виробництво, а передусім про людей – створення гідних умов для життя, праці та розвитку молоді. Без цього ризик депопуляції промислових і вугільних громад лише зростатиме. Також у майбутньому важливо передбачити розширення наявних фінансових механізмів справедливої трансформації, насамперед окремої програми Європейського інвестиційного банку, оголошеної в червні 2025 року.
При цьому ті процеси, що вже почалися щодо вугільних регіонів мають поглиблюватися, синхронізуватися з процесами відновлення та формулювання ключових характеристик повоєнної моделі економічного розвитку України і перейти в стадію активної реалізації. У цьому контексті особливо важливою є фактична імплементація та моніторинг виконання Державної цільової програми справедливої трансформації вугільних регіонів до 2030 року. У наступні декілька років також треба почати підготовку, оновлення і продовження цієї програми до 2040 року.
Окремого рішення потребує відсутність належного врегулювання правового статусу релокованих та окупованих громад. Через відсутність чіткої державної стратегії громади не можуть прогнозувати подальші кроки або визначити, у якому форматі працювати. Існує багато законодавчих прогалин та колізій, які треба виправляти. Покращення потребує й державна політика щодо прав та підтримки внутрішньо переміщених осіб: тих, хто втратив домівки з 2014 року та після 2022.
Усі громади, незалежно від свого статусу, мають спільне завдання – створити умови для повернення людей, відновлення економіки та гідного життя після війни.
Підписанти:
- Вербківська сільська територіальна громада, cекретар Вербківської cільської ради Шахова Євдокія Дмитрівна
- Добропільська міська територіальна громада, голова Добропільської міської військової адміністрації Покровського району Бондаренко Андрій Олександрович
- Дружківська міська територіальна громада Краматорського району Донецької обл., голова Дружківської міської військової адміністрації Панков Андрій Вікторович
- Калуська міська територіальна громада, голова Калуської міської громади Андрій Найда Михайлович
- Краматорська міська територіальна громада, начальник Краматорської міської військової адміністрації Гончаренко Олександр Васильович
- Кременчуцька міська територіальна громада, голова міської Кременчуцької ради Малецький Віталій Олексійович
- Миколаївська сільська територіальна громада, голова сільської Миколаївської ради Синельниківського району Дніпропетровської обл. Одоєвцев Віктор Миколайович
- Надвірнянська міська територіальна громада, голова Надвірнянської міської ради Андрійович Зіновій Мирославович
- Нововолинська міська територіальна громада, голова Нововолинської міської ради Карпус Борис Сергійович
- Новодонецька селищна територіальна громада, начальник Новодонецької селищної військової адміністрації Краматорського району Донецької обл. Люлька Юрій Анатолійович
- Охтирська міська територіальна громада, голова Охтирської міської ради Кузьменко Павло Петрович
- Павлоградська міська територіальна громада, голова Павлоградської міської ради Вершина Анатолій Олексійович
- Покровська міська територіальна громада, начальник Покровської міської військової адміністрації Добряк Сергій Вікторович
- Слобожанська міська територіальна громада, голова Слобожанської міської ради Дмитро Діхтяр Миколайович
- Словʼянська міська територіальна громада, начальник Слов’янської міської військової адміністрації Лях Вадим Михайлович
- Торецька міська територіальна громада, начальник Торецької міської військової адміністрації Чинчик Василь Сергійович
- Троїцька сільська територіальна громада, голова Троїцької сільської ради Чуприна Олег Олександрович
- Шептицька територіальна громада, голова Шептицької міської ради Залівський Андрій Іванович