У Києві 11 та 12 грудня відбувся четвертий щорічний форум «Справедлива трансформація: розширення. Відновлення та майбутнє вуглецеємних та моноіндустріальних громад».
Форум став майданчиком для розмови про реалізацію Державної цільової програми справедливої трансформації вугільних регіонів та розширення процесу на інші вуглецеємні та моноіндустріальні громади. До обговорення долучилися представники уряду й парламенту, міжнародних організацій, місцевої влади та громад, а також експертні й громадські організації.
Модератор дискусії, керівник відділу енергетики ГО «Екодія» Костянтин Криницький на початку панелі нагадав, що за останні роки у сфері трансформації вугільних регіонів досягнуто відчутного прогресу, але цього недостатньо. За його словами, зараз важливо говорити про громади, де основою економіки є видобуток газу й нафти, металургія, хімічна промисловість, та які водночас зазнають обстрілів, руйнування інфраструктури та відтоку населення.
Справедлива трансформація — не тільки про вугілля
Дослідниця Ганна Гладких наголосила, що в науковій та міжнародній політиці поняття справедливої трансформації вже давно виходить за межі лише вугільних регіонів.
«Ризики такі, що зараз на рівні індустріальної політики вже відбуваються процеси: і в металургії великі зміни, і в сільському господарстві, і у видобутку металів, інших матеріалів. Це теж стосується великих змін на рівні територій, громад, побудови нових ланцюгів вартості, нових потреб: яка освіта потрібна, які робітники, з якою кваліфікацією. Якщо зараз у цих нових планах не враховувати аспект справедливої трансформації, то ми будемо в подібній ситуації через 10–20 років, як зараз з вугільними регіонами. Зараз рівень знань і розуміння можливих негативних наслідків уже такий, що ми можемо цьому запобігти, якщо цей аспект буде більш мейнстрімним на рівні всіх регіонів і основних секторів економіки», — зазначила Ганна Гладких.
Арон Керпель-Фроніус, радник з питань енергетики Представництва Європейського Союзу в Україні зауважив, що тема справедливої трансформації в ЄС посилилася із запуском Європейської зеленого курсу, де закладено принцип «ніхто не має бути залишений осторонь». На його думку, для України в процесі євроінтеграції пріоритетним стане визначення регіонів, які мають увійти до політики справедливої трансформації. Нові регіони зможуть спиратися на досвід вугільних громад, які вже пройшли частину цього шляху.
«Модне слово» чи реальний ризик для всієї економіки
Керівник Офісу зеленого переходу при Міністерстві економіки України Андрій Кітура у своєму виступі акцентував, що для України справедлива трансформація — це не теоретична концепція, а відповідь на дуже конкретні ризики. На його думку, в державній економічній політиці вже зараз треба закладати сценарії, за яких у найближчі 10 років сотні тисяч людей можуть втратити роботу через закриття вуглецеємних виробництв або зміну клімату.
«Just Transition може бути модним словом, але для України — це реальність і необхідність. Моє особисте розуміння: в економічній політиці, яку ми зараз розробляємо треба вже закладати, що 100, 200, 500 тисяч людей за наступні 10 років втратять роботу. Буде велика кількість людей працездатного віку, активних, які захочуть працювати й надалі, але в них не буде можливостей у регіоні», — сказав Андрій Кітура.
Він також звернув увагу на те, що Україні бракує не лише стратегічного бачення, а й «команди з цією ідеєю» — як в уряді, так і в громадському секторі. Без цього складно розробляти і втілювати конкретні заходи для промислових громад, які ризикують втратити свої бюджетоутворюючі підприємства.
Кривий Ріг: від моноекономіки до енергоефективності
Криворізька громада — один із прикладів великого промислового центру з моноекономікою, який намагається вибудувати власну модель трансформації. Перший заступник міського голови Кривого Рогу Євген Удод розповів, що місто працює над цим з 2016 року, вивчаючи досвід подібних промислових міст світу.
«Ми вивчили багато подібних за профілем територій: від США до Японії. Зупинилися на двох дуже подібних містах: Інгольштадт (Баварія, Німеччина) і Піттсбург (США). У цих містах головний фокус був на інноваціях», — зазначив Євген Удод.
За словами Євгена Удода, криворізька стратегія базується на трьох ключових пріоритетах:
- декарбонізація й енергоефективність із розвитком децентралізованих джерел енергії;
- цифрова трансформація — відкритість і прозорість як основа довіри та інвестицій;
- децентралізація економіки, підтримка малого та середнього бізнесу.
«Тільки за цей рік ми встановили понад 1500 МВт сонячних електростанцій і чітко розуміємо, що саме в цьому секторі треба робити фокус на залучення приватного бізнесу. За три останні роки ми створили стійку мережу підтримки малого та середнього бізнесу. У місті створені команди, які моніторять можливості залучення донорських коштів для розвитку малого і середнього бізнесу. Уже маємо понад 250 млн грн на його підтримку. І дуже важлива метрика: ми створили більше тисячі робочих місць у суміжних галузях, які не є частиною видобутку руди чи металургії», — розповів Євген Удод.
Кривий Ріг, за його словами, зберігає промислову спеціалізацію, але паралельно намагається будувати стійкість за рахунок розвитку суміжних секторів та створювати умови для інвестування.
Калуш: диверсифікація промисловості та індустріальні парки
Голова Калуської громади Андрій Найда зазначив, що повномасштабна війна дуже швидко показала вразливість моноіндустріальних громад.
«Коли розпочалася війна, коли в нас зупинилося бюджетоутворююче підприємство, яке займалося нафтохімічною переробкою. Це було від 20 до 30% нашого бюджету. Це дуже серйозно. Особливо, коли держава вилучила ПДФО силовиків, ми практично втратили від 30 до 40% бюджету. На сьогодні ми маємо перевиконання бюджету на 20%. Ми зробили все, щоб цей недолік, який у нас був, максимально зменшити. Чому? Тому що ми почали серйозно займатися диверсифікацією виробництв», — сказав Андрій Найда.
За його словами, стратегія Калуша до 2030 року — стати «індустріальною столицею Заходу України», але з акцентом на екологічні ініціативи. Окремо він згадав і про нереалізований потенціал видобутку калійних добрив на Калусько-Стипницькому родовищі, який міг би дати тисячі нових робочих місць за умови дотримання сучасних екологічних стандартів.
Водночас Андрій Найда звернув увагу на надмірну бюрократичність процедур створення індустріальних парків, через що частина бізнесів обирає релокацію за кордон.
«Декілька виробництв ми втратили — вони просто виїхали за кордон, не дочекавшись. Навпаки, як на мене, держава в такий важкий період повинна робити все, щоб бізнес, який релокується через війну, залишався в Україні, а не виїжджав за кордон», — наголосив Андрій Найда.
Що далі: спільний голос громад і розширення політики
Підсумовуючи дискусію, Костянтин Криницький наголосив, що сьогодні в Україні вже є успішні приклади вугільних громад, які йдуть шляхом справедливої трансформації, а також промислових міст, як-от Кривий Ріг і Калуш, які розробляють власні стратегії диверсифікації економіки. Однак цього недостатньо без масштабування національною політикою.
«Насправді у нас, з однієї сторони, є хороший позитивний досвід з вугільними регіонами за останні роки, з іншої — є потреба розширювати цей досвід на інші промислові громади, які теж можуть потерпати як від процесів декарбонізації, так і від наслідків повномасштабної війни», — підкреслив Костянтин Криницький.
На його думку, наступним кроком має стати формування спільної позиції промислових та вуглецеємних громад і донесення її до Мінекономіки, Мінрегіону, Міненерго та інших ключових відомств: із чіткими пропозиціями, прикладами проєктів і запитом на розширення політики справедливої трансформації за межі вугільних регіонів.
ГО «Екодія» спільно з партнерами вже розпочала роботу з промисловими громадами, залежними від нафтовидобутку, газу, металургії та хімічної промисловості. Аби допомогти їм сформувати власне бачення справедливої трансформації та об’єднати зусилля для впливу на національну політику.
Читайте також: Як забезпечити справедливу трансформацію вугільних та вуглецеємних громад: підсумки четвертого щорічного форуму в Києві
Захід відбувся в межах проєктів «Підтримка підготовки до зими та відновлюваної енергетики на місцевому рівні в Україні» у співпраці з чеською гуманітарною організацією «Людина в біді» та “RePower the Regions: Амбітні та інклюзивні плани з чистої енергетики для перезавантаження регіонів, що потребують справедливої трансформації” за фінансової підтримки Європейського Союзу.
