Якою ви уявляєте відбудову українських міст? Відновлені міста мають бути сучасними та комфортними, щоб у них хотілося жити? Так, але справжній виклик криється у тому, чи будуть ці споруди придатними для життя через кілька десятиліть. Відбудова України — це не просто ремонт пошкодженого, а можливість виправити системні помилки минулого. На фоні колосальних руйнувань, спричинених війною, ми маємо унікальний шанс — закласти в основу нашої інфраструктури кліматичну стійкість.
Відбудова України — це не просто реновації та зведення нових споруд, а усунення численних руйнувань спричинених війною. Саме тому ключовим орієнтиром має бути принцип «відбудувати краще, ніж було» (Build back Better). За визначенням Генеральної асамблеї ООН, цей підхід передбачає, що ми не просто повертаємо наші міста до довоєнного стану, а впроваджуємо заходи, які зроблять нашу інфраструктуру, економіку та довкілля значно стійкішим до криз різного роду.
Зокрема, ми маємо враховувати глобальні виклики та готувати наші міста до наслідків зміни клімату. Головна мета — будувати так, щоб наші будівлі залишалися комфортними, безпечними та придатними для життя навіть через 20-50 років, попри будь-які кліматичні та енергетичні кризи майбутнього. Зміну клімату ми спостерігаємо вже зараз, і якщо не врахувати цей факт, то нові будинки швидко стануть проблемними та дорогими в утриманні.
Підвищення стійкості до кліматичних змін у містах повинне ґрунтуватися на цілісному підході та інтегрувати екологічні, технологічні та соціальні рішення для створення безпечного та комфортного простору. Джерело: «Towards a climate-resilient built environment: a discussion paper on opportunities and priorities for climate adaptation in the EU».
Будівельний сектор сьогодні є одним із найбільших джерел забруднення довкілля та несе левову частку відповідальності за зміну клімату. Лише уявіть: на будівництво припадає близько 40% усіх викидів СО2, а знесення старих споруд та зведення нових створюють 35% усіх відходів у Європі. Головна причина такої статистики — застарілі стандарти та методи будівництва. Якщо ми продовжуватимемо використовувати їх і надалі, це не лише негативно впливатиме на довкілля, а і призведе до високих рахунків за електроенергію на десятиліття вперед. Натомість сучасні енергоефективні рішення дозволяють будівлям довше утримувати тепло взимку та прохолоду влітку, мінімізуючи потребу в додатковому опаленні чи кондиціонуванні.
Реальним підтвердженням такої ефективності є офісна будівля Solar XXI в Лісабоні, зведена ще у 2006 році як еталон споруди із майже нульовим споживанням енергії (NZEB). Завдяки поєднанню пасивних систем та інженерних інновацій вона споживає у 10 разів менше ресурсів, ніж стандартні офіси. Ключову роль тут відіграє південний фасад, який майже наполовину складається зі скління для максимального використання природного світла та сонячного тепла. Окрім того, інтегровані в будівлю фотоелектричні-теплові системи (BIPV-T) не лише генерують чисту електроенергію, а й ефективно рекуперують тепло, що виділяється в процесі їхньої роботи. Зрештою, за рік будівля виробляє навіть більше енергії, ніж потрібно для її повноцінного функціонування.
Будівля Solar XXI в Лісабоні з інтегрованими у фасад фотоелектрично-тепловими системами (BIPV-T) та затіненими вікнами. Джерело: «SOLAR XXI: A Portuguese Office Building towards Net Zero-Energy Building».
Фасад будівлі Solar XXI в Лісабоні. Джерело: SOLAR XXI – Pedro Cabrito + Isabel Diniz arquitectura & design.
Минулі зими стали для українців показовими: якісна теплоізоляція будинку здатна втримати тепло під час блекаутів. Проте ця властивість працює і в інший бік. Останнє десятиліття середня температура влітку невпинно зростає, особливо в містах. Через ефект «міського острова тепла» різниця між центром міста та передмістям може сягати 10 градусів.
Чим темніша поверхня, тим сильніше вона поглинає тепло: якщо свіжий асфальт відбиває лише 4% сонячного світла, то трава — 25%, а біла поверхня — до 90%. Використання світлих матеріалів здатне знизити екстремальні температури у містах на 2–3 градуси. Проте ще ефективнішим рішенням є «зелені» дахи. Хоча білі покрівлі мають потужний прямий ефект охолодження, рослинність дає додаткову перевагу — взимку вона працює як потужний ізоляційний шар, що утримує тепло всередині будівлі.
Яскравим прикладом впровадження такої практики є Технічний університет в Нідерландах (TU Delft). Там озеленили близько 8% усіх дахів кампусу (понад 13 000 м²), використовуючи суміш трав та трав’янистого сукулента очитка. Окрім естетики, це дозволило скоротити рахунки за енергію у середньому на 5%. Світовим лідером у цьому напрямку стало швейцарське місто Базель, який має найбільшу площу «зелених» дахів на душу населення. Місто закріпило цю вимогу на законодавчому рівні: усі нові та реконструйовані плоскі покрівлі мають бути озеленені з використанням місцевих видів рослин. Цей процес підтримується субсидіями з фонду енергозбереження, що доводить: кліматична нейтральність та адаптація економічно вигідні для громад.
Зелений дах бібліотеки Делфтського технологічного університету, розташованої в Делфті, Нідерланди. Джерело: A roof that changes colour with the season.
Зелені дахи у Федеральній політехнічній школі Лозанни (EPFL), Швейцарія. Джерело: Outdoor spaces and green areas ‒ Sustainability ‐ EPFL.
У таких умовах утеплення фасадів також стає порятунком: спека повільніше заходить у будинок та зберігає прохолоду всередині, роблячи оселю комфортнішою та суттєво зменшуючи потребу у кондиціонерах. Крім того, на допомогу приходять природоорієнтовані рішення. Озеленення дахів і фасадів допомагає будівлям менше нагріватися, а парки та водойми знижують температуру навколо інфраструктури, роблячи перебування в місті значно приємнішим.
Адаптаційні рішення до теплових хвиль: архітектурно-інженерне планування, що забезпечує пасивний захист будівлі від перегріву. Джерело: «EU-level technical guidanceon adapting buildings to climate change».
Інвестувати в адаптацію будівельного сектору необхідно вже сьогодні, і для цього є кілька вагомих причин. По-перше, це відкриває доступ до фінансування: міжнародні банки, як ЄБРР чи Світовий банк, готові виділяти кошти на відбудову переважно під «зелені» проєкти з низьким вуглецевим слідом. По-друге, це питання ринкової вартості. Енергоефективна будівля цінується вище, адже її утримання коштує значно дешевше. Окрім того, вона повільніше знецінюється: такий об’єкт вже відповідає стандартам майбутнього, тож власнику не доведеться витрачати кошти на його термінову модернізацію через декілька років.
В умовах війни енергонезалежність стає ще й питанням національної безпеки та виживання: дім, який потребує мінімуму енергії для обігріву, є набагато надійнішим у кризових ситуаціях. Зрештою, не варто забувати про майбутні правила гри: Україна впевнено рухається в ЄС, де вимоги до енергоефективності стають дедалі жорсткішими. Європейська директива про енергетичні характеристики будівель (EPBD) вже зараз є нашою дорожньою картою: якщо забудовники не почнуть впроваджувати ці стандарти сьогодні, їхні об’єкти стануть неліквідними на ринку вже за кілька років.
Врахування кліматичної адаптації у планах відбудови — це не додаткова опція, а необхідний фундамент, для створення безпечних та комфортних міст. Ми маємо усвідомити: частину наслідків зміни клімату вже неможливо відвернути, проте у наших силах мінімізувати ризики. Сьогоднішні заходи з адаптації — це найрозумніша інвестиція у майбутнє.
Авторка – Поліна Біла, фахівчиня відділу клімату громадської організації “Екодія”
