Хоча боротьба за звільнення української території ще триває, вже розпочалися дискусії про процес реконструкції, а різні організації та зацікавлені сторони (наприклад, CEPR — Центр досліджень економічної політики, КМУ) вже надали кілька пропозицій. Попри те, що кожна пропозиція програми реконструкції містить посилання на «“зелене” відновлення», поки що плани щодо точного значення цього терміну були досить розмитими. У попередній статті ми стверджували, що «зелене» відновлення — не розкіш, а економічна необхідність, аби забезпечити виживання й конкурентоспроможність економіки України.

Щоб просувати обговорення під час конференції в Лугано і після цього, зараз потрібно визначити необхідні перетворення та технологічні варіанти для кожного сектора, а також ключові бар’єри й відповідну політику для реалізації «зеленої» реконструкції. Беручи до уваги ці події, 31 травня проєкт Low Carbon Ukraine спільно з Центром екологічних ініціатив «Екодія» та некомерційною організацією CEE Bankwatch організували круглий стіл, за яким зібралося більше, ніж 60 представників громадянського суспільства та промисловості, а також національні та міжнародні експерти, щоб обговорити, що саме означає «“зелене” відновлення» в кожному секторі, які бар’єри для «зеленого» відновлення існують зараз і як оптимальна комбінація стратегій може подолати ці бар’єри. У цій статті наводяться думки та ідеї, які виникли в організаторів після конференції.