Прем’єр-міністру України
Шмигалю Д.А.
вул. Грушевського 12/2, м. Київ, 01008
Копія:
Міністру захисту довкілля та природних ресурсів України
Гринчук С.В.
Митрополита Василя Липківського, 35, Київ, 03035
Клопотання
про необхідність розроблення та прийняття постанови Кабінету Міністрів України «Про особливості правового режиму використання земель під торфовищами та можливі види їх цільового призначення» (пункт 5 доручення Прем’єр-міністра України від 12.08.2020 № 31347/2/1-20 до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо планування використання земель» від 17.06.2020 № 711–IX)
Торфовища з глибиною залягання торфу більше одного метра і осушені торфовища визначаються Статтею 150 Земельного кодексу України як особливо цінні. Також особливо цінними є торфовища у складі водно-болотних угідь міжнародного значення. Вищезазначеною статтею визначено, що «особливості правового режиму використання земель під торфовищами та можливі види їх цільового призначення визначаються Кабінетом Міністрів України» (пункт 3 статті 150 Земельного кодексу України). На виконання пункту 5 доручення Прем’єр-міністра України від 12.08.2020 № 31347/2/1-20, Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України розроблено постанову Кабінету Міністрів України «Про особливості правового режиму використання земель під торфовищами та можливі види їх цільового призначення», яка була оприлюднена 02.04.2021, але так і не була прийнята Урядом.
Відсутність затвердженого нормативно-правового акта створює прогалину у законодавстві, ускладнює державний контроль, сприяє зловживанням при використанні торфовищ та ставить під загрозу виконання міжнародних зобов’язань України, зокрема у сфері кліматичної політики.
У зв’язку з цим, нагальною є необхідність відновлення опрацювання документу і ухвалення постанови, що має визначити, за яких умов та з якими обмеженнями можливе використання торфовищ, їх призначення тощо.
В Україні у 1959 році площі природних торфових боліт складали 1146 тис. га, з яких до 2005 року згідно офіційних даних було осушено 800 тис. га. Інша частина торфовищ втратила воду і осушилася через кліматичні зміни. Експерти оцінюють, що наразі лише 102 тис. га торфових боліт України знаходяться у стані близькому до природного, але точна інформація про осушені торфовища або про природні торфові болота на сьогодні відсутня, що в свою чергу унеможливлює як коректну кліматичну звітність, так і сприяє зловживанням особливо цінними землями.
Природні торфовища відіграють важливу роль у регулюванні гідрологічного режиму річок[1]. Торфові болота накопичують воду від опадів, яку потім поступово віддають у річки. З огляду на збільшення кількості катастрофічних подій, зокрема повеней, важливість цієї екосистемної функції боліт важко переоцінити.
Природні торфовища є одними із найефективніших природних накопичувачів парникових газів. Україна ратифікувала Паризьку угоду, взявши на себе зобов’язання у тому числі «вживати дії для збереження та збільшення, у разі необхідності, поглиначів і накопичувачів парникових газів (Стаття 5, п.1). Тому осушення торфовищ та видобування торфу суперечить зобов’язанням взятим на себе Україною.
Окрім цього, відповідно до Закону України “Про затвердження Загальнодержавної програми розвитку мінерально-сировинної бази України на період до 2030 року”, визначено, що “…негативні наслідки видобування торфу вимагають узгодження подальшої діяльності з розвідки та розробки нових родовищ торфу з державною кліматичною політикою та державною політикою у сфері охорони навколишнього природного середовища”.
Природні торфовища є джерелом прибутку для місцевих громад, зокрема Україна входить в десятку експортерів журавлини у світі, поставляючи на світовій ринок лише журавлину, яка росте у природних екосистемах [2].
Після вивчення проектів постанов, які були подані Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України до Державної регуляторної служби України у 2020 та у 2021 роках, ми пропонуємо наступне:
- Передбачити різні режими використання для земель під осушеними торфовищами, торфовищами, які лишилися у природному стані і торфовищами у складі водно-болотних угідь міжнародного значення.
- Віднести до територій природно-заповідного фонду України:
- всі торфовища, які лишилися у природному стані або у стані близькому до природного,
- меліоровані (осушені) торфовища, які самообводнилися.
- Всі верхові і перехідні торфовища, що складають не більше 5% від загальної площі торфовищ мають бути обводнені і віднесені або до територій природно-заповідного фонду або до категорії земель водного фонду. Саме ці оселища віднесені до таких, що мають бути відновлені у першу чергу, згідно з Законом ЄС про відновлення природи[3].
- Із переліку категорій земель, до яких можуть бути віднесені новосформовані земельні ділянки, та/або земельні ділянки, цільове призначення яких змінюється, в межах яких знаходяться торфовища з глибиною залягання торфу більше одного метра і осушені незалежно від глибини, торфовища у складі водно-болотних угідь міжнародного значення, видалити категорію земель лісогосподарського призначення через те, плантації дерев на осушених торфовищ створюють небезпеку пожеж[4].
- Передбачити можливість спрощеної процедури зміни цільового призначення земель під торфовищами у разі зміни на наступні категорії земель:
- природно-заповідного фонду,
- водного фонду.
Звертаємо Вашу увагу, що для успішного виконання постанови і ефективного впровадження необхідно наступне:
- Провести інвентаризацію торфовищ України до 2030 року і створити новий шар Державного Кадастру.
- Розробити систему класифікації торфовищ України і визначити можливі режими користування для кожного типу.
- Заборонити осушувати природні торфовища.
- Заборонити видобування торфу і бурштину на природних торфовищах згідно з міжнародними кліматичними зобов’язаннями України[5]. Розробити методи фінансового заохочення збереження природних торфовищ.
Зі свого боку, ми готові долучитися до активного обговорення та напрацювання проекту постанови Кабінету Міністрів України «Про особливості правового режиму використання земель під торфовищами та можливі види їх цільового призначення».
Також пропонуємо розглянути питання створення Міжвідомчої робочої групи, з метою доопрацювання відповідного проекту та готові надати до її складу кандидатури кваліфікованих експертів.
З повагою
Громадські організації, що підтримують клопотання:
Ян Петерс, Директор Фонда Зуккова, Партнера Грайфсвальдського Центру Торфових боліт.
Оксана Станкевич-Волосянчук, ГО “Екосфера”
Громадська спілка “Всесвітній фонд природи Україна”
Громадська організація “Екоклуб”
Громадська організація “Інститут еколого-релігійних студій”
Громадська організація “Центр екологічних ініціатив “Екодія”
Громадська організація “Український екологічний клуб “Зелена хвиля”
[1] Gatis N, Benaud P, Anderson K, Ashe J, Grand-Clement E, Luscombe DJ, Puttock A, Brazier RE. Peatland restoration increases water storage and attenuates downstream stormflow but does not guarantee an immediate reversal of long-term ecohydrological degradation. Sci Rep. 2023 Sep 22;13(1):15865. doi: 10.1038/s41598-023-40285-4. PMID: 37739941; PMCID: PMC10516923.
[2] Віхтманн В., Денищик О. Палюдикультура, досвід ЄС та перспективи впровадження в Україні. Київ : ПРООН в Україні, 2024. 130 с.
[3] Regulation (EU) 2024/1991 of the European Parliament and of the Council of 24 June 2024 on nature restoration and amending Regulation (EU) 2022/869
[4] Peatland Atlas 2023, Heinrich-Böll-Stiftung & others.
[5] Закон України Про ратифікацію Паризької угоди (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2016, № 35, ст. 595)