Державна програма справедливої трансформації вугільних регіонів

У червні 2025 року Уряд затвердив Державну цільову програму справедливої трансформації вугільних регіонів України до 2030 року. Робота над програмою велася з перервами ще з часу прийняття відповідної Концепції 22 вересня 2021 року.

Це стратегічний документ, на який вугільні громади чекали багато років — адже йдеться про державну підтримку в умовах закриття шахт і переходу до нової економіки. Програма передбачає широкий спектр заходів — від перекваліфікації працівників до розвитку відновлюваних джерел енергії — і є частиною виконання Нацплану з енергетики та клімату.

Проте її реалізація має відбуватись зі справжньою залученістю громад, достатнім фінансуванням заходів та відповідністю європейським стандартам, інакше ризики недосягнення цілей залишаються високими.

Чому це важливо?

Рішення про поступову відмову від вугілля в електрогенерації до 2035 року та досягнення кліматичної нейтральності до 2050 року потребує конкретних кроків. Вугільні громади — одні з найвразливіших у цьому процесі. Їхнє життя десятиліттями було побудоване довкола шахт і ТЕС, а альтернативи не з’являлись системно. За останні роки видобуток вугілля значно скоротився, у тому числі через російську агресію, руйнування підприємств і окупацію територій. Тому трансформація потрібна вже сьогодні — і вона має бути справедливою.

Програма, затверджена постановою КМУ № 711 від 18 червня 2025 року, є першою державною спробою комплексно підтримати 38 вугільних громад у цьому переході.

Що передбачає Програма?

Фінансування до 2030 року — понад 30 млрд грн з різних джерел (держбюджет, місцеві бюджети, інші). Пріоритети включають:

Структурну трансформацію економіки громад
Соціальну підтримку та розвиток людського капіталу
Перехід до ВДЕ та підвищення енергоефективності
Розв’язання екологічних проблем і адаптацію до зміни клімату

Серед ключових заходів:

розвиток малого й середнього бізнесу, створення інфраструктури для залучення інвестицій;
підтримка перекваліфікації працівників шахт і працевлаштування мешканців;
модернізація тепломереж, енергоефективність, розподілена генерація на основі ВДЕ;
відновлення територій, рекультивація, створення природоохоронних зон;
дослідження можливостей переобладнання майданчиків ТЕС і шахт під виробництво для ВДЕ.

Важливо, що Програма не передбачає використання атомної енергії та формально визнає важливість протидії викидам метану з шахт.

Що викликає занепокоєння

Незважаючи на масштабність і міжсекторальність, Програма має низку вразливостей:

Відсутність чітких критеріїв відповідності цілям справедливої трансформації. Немає прив’язки до Регламенту ЄС 2021/1056, що може призвести до невідповідності майбутнім умовам євроінтеграції.
Недостатня деталізація щодо заходів із вловлювання метану. Хоч метан згадано в пріоритетах, немає конкретних кроків для моніторингу чи зменшення його викидів.
Акцент на газ. Програма передбачає впровадження когенерації з використанням газу — що суперечить логіці відмови від викопного палива.
Обмеженість показників ефективності. Фокус — радше на обʼєктах, аніж на реальному соціальному впливі: не враховано працевлаштування в нових секторах, якість послуг, потреби старших працівників тощо.
Невизначеність щодо громад у зоні бойових дій і релокованих підприємств.
Програма в силу своєї специфіки не вирішує питання застарілих підходів та стандартів до закриття шахт. Проте відповідні стандарти, наприклад, СОУ 10.1.05400632.1:2004, мають бути переглянуті та оновлені відповідно до норм та регуляцій ЄС.

Які рішення ще потрібні?

Для реального ефекту від Програми потрібні додаткові кроки:

Визначення критеріїв справедливої трансформації — щоб гарантувати, що заходи, які реалізуються, відповідають цілям справедливої трансформації та сприяють сталому розвитку громад — на основі відповідних регламентів ЄС;
Розробка нових стандартів і механізмів закриття шахт, з урахуванням норм та стандартів ЄС, для забезпечення прозорості, екологічної безпеки та ефективності процесу закриття, включаючи повторне використання матеріалів та інфраструктури, а також контролю за викидами;
Врахування потреб громади з фокусом на очікувані зміни — успіх справедливої трансформації вимірюється не у кількості об’єктів, а у реальних соціально-економічних та екологічних змінах — і саме це має бути відображеним у індикаторах (показниках) програми.
Залучення громадськості до моніторингу реалізації Програми, або навіть створення так званих моніторингових комітетів.

Попри всі нюанси прийняття Державної цільової програми справедливої трансформації вугільних регіонів — важливий крок, який свідчить, що держава визнає виклики перед вугільними громадами.

Програма враховує чимало позицій, запропонованих громадськістю, зокрема Екодією та мережею організацій-партнерів, і закладає основу для майбутньої трансформації.

Довідково

Концепція Програми схвалена постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2021 р. № 1024 (Офіційний вісник України, 2021 р., № 80, ст. 5050).
Програма затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 18 червня 2025 р. № 711.
Державний замовник — Мінрозвитку.
Керівник Програми — Віце-прем’єр-міністр з відновлення України — Міністр розвитку громад та територій.
Виконавці заходів Програми — Мінрозвитку, обласні держадміністрації (військові адміністрації), органи місцевого самоврядування (за згодою).
Строк виконання Програми — 2025—2030 роки.
Прогнозні обсяги та джерела фінансування: загалом 30 443,2 млн гривень, з них:
4386,8 млн гривень за рахунок коштів державного бюджету,
5526,8 млн гривень – з місцевих бюджетів,
20 529,6 млн гривень – за рахунок інших джерел.