Повномасштабна війна, яка триває вже майже чотири роки, вплинула на всі сфери життя в Україні. Зокрема, сильно постраждали природні території – не лише ті, що були окуповані чи охоплені бойовими діями, але й тилові. Здавалося б, Карпати, як найбільш відділений від фронту регіон України, мав би бути убезпеченим від наслідків війни. Але, на жаль, це не так. Саме через цю «віддаленість від війни» в регіон релокувались низка підприємств, сукупний вплив яких на довкілля може погубити природну та культурну унікальність цього регіону. Доповнюють цей негативний вплив вже традиційні для Карпат екологічні проблеми.
Рубки лісу без належної публічності та контролю
Одним зі звичних для регіону видів діяльності, який часто опиняється у полі зору природоохоронців (очевидно через порушення та зловживання) є рубки лісу. В умовах війни чимало реєстрів про стан лісового господарства, були закриті з метою запобігання ворожого використання публічних даних.
Наприклад, стали недоступними для громадськості плани лісонасаджень – лісові карти, за якими можна досить легко орієнтуватись у лісі, а також швидко перевірити, де саме плануються ті чи інші рубки. Якщо у фронтових областях ці дані дійсно можуть допомогти загарбникам у плануванні певних воєнних дій, то доцільність закриття лісових карт у Львівській чи Закарпатській областях складно зрозуміти.
Ослаблена роль екологічної інспекції та спроби скасування оцінки впливу на довкілля
Також в умовах воєнного стану суттєво обмежено повноваження Державної екологічної інспекції, яка має контролювати дотримання підприємствами вимог природоохоронного законодавства.
Планові перевірки зупинені повністю, а будь-яка позапланована перевірка на підставі скарги громадян може відбуватись лише за погодження з профільним міністерством (нині – об’єднаним Мінекономіки). Це суттєво обмежує оперативність контролю та робить його залежним від політичної позиції очільників Мінекономіки.
На фоні цих обмежень, лісівники регулярно просувають ідею скасування оцінки впливу на довкілля суцільних санітарних рубок, зокрема у 2024 році підтримали відповідний законопроєкт 9516. Через важливу роль гірських лісів, які запобігають зсувам та розмиванню берегів річок, низка рубок була заборонена у цих лісах, і саме суцільні санітарні рубки залишились єдиним дозволеним способом масштабної вирубки Карпат. Попри те, що громадськості вдавалось «збити» вищезгаданий законопроєкт, лісівники не здаються і продовжують відстоювати скасування останнього запобіжника, який не дозволяє їм масово вирубувати карпатські ліси.
Ділянка суцільної санітарної рубки буково-ялиново-ялицевого лісу віком понад 130 років у Чорнотисянському лісництві Рахівського надлісництва ДП «Ліси України». Листопад 2025. Фото автора
Інфраструктурні проєкти як загроза гірським ландшафтам
Іншою серйозною загрозою для унікальної природи Карпат є масштабні інфраструктурні проєкти, які плануються та реалізуються без належної оцінки природоохоронного впливу. І можуть назавжди змінити краєвиди цілих гірських хребтів, які щорічно приваблюють тисячі туристів.
Зокрема, до таких загроз можна віднести проєкт величезного курорту на Свидовці – одному з найкраще збережених масивів Карпат, який славиться великою кількістю післяльодовикових озер, пралісами та слугує домівкою для сотні видів рослин і тварин, які внесені до Червоної книги України. Саме гарна збереженість Свидовця робить його популярним для любителів хайкінгу та зимового фрирайду – спусків з гірських схилів поза підготовленими трасами.
Субальпійське озеро із заболоченими луками на північ від гори Великий Котел Свидовецького масиву, липень 2025 року. Фото автора.
Згідно з планами забудовників, замість диких лісів і полонин значну частину Свидовця мають зайняти готелі, витяги та лижні траси, які назавжди замінять природні ландшафти цієї території. Так, зараз з охороною Свидовця теж не все добре. Зокрема через безконтрольний джипінг, який залишає глибокі «шрами» на доступних для проїзду схилах – колії витоптаної рослинності, які розмиваються після перших сильних дощів, спонукаючи водіїв пересувати свій маршрут на десяток метрів убік і нищити рослинний покрив уже там. Але якщо проблему джипінгу можна вирішити посиленням екологічного контролю та покараннями для порушників, то наслідки забудови сотень гектарів дикої природи асфальтом і бетоном залишаться назавжди.
У 2025 році досить природоохоронні організації досить гучно заговорили про ще одну серйозну загрозу для природи Карпат – будівництво вітрових електростанцій (ВЕС) на гірських полонинах. Першим таким прикладом стала ВЕС на полонині Руна, будівництво доріг та фундаментів для якої стартувало навесні 2025 року, попри відсутність позитивного висновку з оцінки впливу на довкілля цього проєкту. Станом на кінець вересня, на полонині (1300-1400 метрів над рівнем моря) вже було розчищено від ґрунту та рослинності 11 майданчиків для будівництва вітротурбін та залито щонайменше 8 фундаментів.
Полонина Руна та прилеглі ліси Пашківецького лісництва ДП «Ліси України» – знімки за 22.09.2024 та 27.09.2025. Видно розчищення території під будівельні майданчики вітрогенераторів та для прокладання лісової дороги.
На жаль, подібні плани будівництва ВЕС становлять загрозу для щонайменше шести інших закарпатських хребтів. Зокрема для Свидовця, де у цьому році вже було встановлено 2 вітровимірювальні щогли, що засвідчують готовність інвесторів вкладати у такий проєкт чималі кошти.
Одна з двох вітровимірювальних щогл на Свидовці, липень 2025 року. Фото автора.
Що це означає для Карпат і яке рішення?
Існує одна важлива складова, яка поєднує рубки лісу та масштабні інфраструктурні проєкти у Карпатах. І ті, й інші потребують зручних лісових доріг, якими лісовози можуть вивезти деревину, а будівельна техніка – доїхати до локацій забудови.
Наприклад, потребами лісового господарства було обґрунтоване будівництво нової дороги до полонини Руна зі сторони села Збини Жденіївської громади, яку частково проклали через пралісову ділянку. Хоча законодавство чітко забороняє тут будь-яку господарську діяльність. Будівництво мега-курорту на Свидовці так само потребує прокладання низки нових доріг, зокрема і через праліси та старовікові ліси.
Рішення більшості проблеми природоохоронці бачать у створенні нових заповідних територій, наприклад національних парків, заказників та пралісових пам’яток природи. Такі території зроблять незаконними рубки лісу та будь-яке будівництво, але дозволять зберегти ділянки дикої природи доступними для любителів активного відпочинку та екологічно сталого бізнесу (наприклад традиційного вівчарства), що буде стимулювати розвиток сталого туризму в регіоні та наповнення бюджетів місцевих громад.
Джерело – focus.ua
Екодія активно працює над тим, аби наша держава збільшувала площу природоохоронних територій. Хочете підтримати цю роботу? Ставайте частиною нашої Спільноти.
