«Бути митцем означає не відводити очей», — колись сказав японський режисер Акіра Куросава. Саме так і зробили творці цих 21 фільмів — не відвернулися, а уважно придивилися до зв’язку людства з природою, технологіями та самими собою. Екодія зібрала добірку художніх, документальних і анімаційних стрічок з усього світу, що по-новому відкривають крихкість планети та нагадують, як легко порушити цю рівновагу. Матеріал створено за рекомендаціями друзів та членів Екодії, які поділилися фільмами про довкілля, що надихають діяти, берегти й переосмислювати наш вплив на світ.
Серіали ВВС «Блакитна планета» (реж. Аластер Фотергілл, 2001 рік) та «Блакитна планета 2» (реж. Джеймс Ханіборн, 2017 рік)
Серіали BBC «Блакитна планета» та «Блакитна планета II» — це захопливі подорожі у найглибші, найтаємничіші куточки світового океану, які відкривають перед глядачами дивовижне розмаїття підводного життя. Завдяки новітнім технологіям фільмування, підводній фотографії та коментарям сера Девіда Аттенборо, ці документальні фільми не лише вражають красою морських екосистем, а й нагадують про їхню вразливість перед зміною клімату, забрудненням і діяльністю людини.
«Від цієї документалки перехоплює подих, наскільки це гарно! А ще це дуже пізнавально, як для дітей, так і для дорослих», — членкиня Екодії Ольга Почеп.
«І кожна річка», реж. Олеся Моргунець-Ісаєнко, 2022 рік
Документальна стрічка «І кожна річка» досліджує сакральне значення річок для людини та показує, що кожен народ має свою священну річку, з якою пов’язує пам’ять та ідентичність. У центрі розповіді — річка Остер, яка, на жаль, скоро може зникнути, але її історія стає відправною точкою для ширшої розмови про річки України. Фільм наголошує: стан кожної річки — це не лише наслідок кліматичних змін, а й віддзеркалення наших дій або байдужості.
“Чорнобильські бабусі”, реж. Голлі Морріс, Енн Боґарт, 2015 рік
Фільм «Чорнобильські бабусі» розповідає про близько ста жінок, які, попри заборони та небезпеку, відмовилися залишити свої домівки у Зоні відчуження. Коли інші мешканці виїхали, а більшість чоловіків померло, ці вперті й сильні жінки залишилися. Вони живуть серед руїн і дикої природи, на землі, яку держава та науковці визнали непридатною для життя. Фільм досліджує, що тримає їх у цих місцях, як вони виживають самотужки в ізоляції та що з ними зробили десятиліття життя поруч із невидимою загрозою — радіацією.
«Антарктида», реж. Антон Птушкін, 2025 рік
Документальний фільм-подорож «Антарктида» присвячений роботі українських науковців на станції «Академік Вернадський» під час 30-ї антарктичної експедиції. Стрічка занурює у побут полярників, їхні дослідження та взаємодію з природою крижаного континенту та показує красу й вразливість Антарктиди. Крізь об’єктив Антона Птушкіна глядач бачить не лише захопливі пейзажі та життя серед екстремальних умов, а й реальні прояви кліматичних змін.
«Антарктика — одне з місць на планеті, де потепління відчувається найсильніше: середня температура там зросла приблизно на 3–4 °C за останнє століття. Саме тому цей регіон є надзвичайно важливим для вивчення змін, які вже впливають і ще впливатимуть на все людство. Без спойлерів: хочеться вірити, що Антарктида й надалі залишатиметься простором науки та міжнародної співпраці, а не територією для видобутку викопного палива», — членкиня Екодії Євгенія Засядько.
«Heart of Oak», реж. Laurent Charbonnier, Michel Seydoux, 2022 рік
«Серце дуба» — французький документальний фільм, що присвячений 210-річному дубу висотою 17 метрів у регіоні Сologne. Це безсловесна картина, яка показує дерево та його мешканців протягом року: від весняного пробудження до зимового спокою. Камера уважно стежить за життям комах, птахів, мишей та рудої білки, відкриваючи гармонійний світ, який існує поруч із нами, але часто залишається непоміченим.
«Ця документалка стала для мене відкриттям, у ній дуже багато любові до природи. Фільм розкриває річний цикл дерева й дарує занурення у світ природи, повний різноманіття та несподіваних драм. Це кіно без слів — тільки музика й багато життя», — членкиня Екодії Олеся Мороз.
«Мікрокосмос», реж. Клод Нурідсан та Марі Перен, 1996 рік
«Мікрокосмос» — документальний фільм, що отримав п’ять премій «Сезар», занурює глядача у дивовижний світ комах і рослин, показуючи один день із життя створінь, що живуть у траві. Завдяки унікальним методам фільмування стрічка відкриває мікросвіт природи, де звичні явища — дощ, вітер, туман — постають у зовсім іншому масштабі, нагадуючи про красу й складність життя, яке зазвичай лишається непоміченим.
«Генезис», реж. Клод Нурідсан та Марі Перен, 2004 рік
У центрі оповіді «Генезису» казкар Сотіґі Куяте, який у формі міфічної притчі розповідає історію творення світу — від народження Всесвіту до появи життя на Землі. Фільм, що поєднує наукову точність з поетичною візією, проводить паралелі між космічним народженням і життям людства, занурюючи глядача у красу африканської природи, її дух і ритми. «Генезис» — це візуальна поема про єдність людини й світу, про початки життя та його безперервність.
«Птахи: крила природи», реж. Жак Перрен, 2002 рік
«Les Ailes de la nature» — французький документальний серіал, що у трьох епізодах показує неймовірні подорожі птахів-мігрантів крізь пори року та континенти. Знятий із використанням засобів аерозйомки, він переносить глядача у саме серце польоту — над океанами, горами й пустелями. Завдяки музиці Бруно Куле та дивовижним візуальним рішенням серіал поєднує поетичність і наукову точність, щоб відкрити велич природи та тендітність рівноваги у світі, який стрімко змінюється.
«Руйнуючи межі: науковий погляд на нашу планету», реж. Джонатан Клей, 2021 рік
«Руйнуючи межі: науковий погляд на нашу планету» розповідає про наукову подорож професора Йогана Рокстрьома та його команди, що досліджує дев’ять планетарних меж — екологічних рубежів, що забезпечують стабільність Землі протягом останніх 10 000 років. Фільм пояснює, як діяльність людства поступово виводить планету за ці межі, загрожуючи кліматичній, біологічній та геохімічній рівновазі. Це науково обґрунтоване, але глибоко емоційне звернення до людства із закликом діяти, щоб зберегти планету придатною для життя.
«Під час навчання на дистанційному курсі в Стокгольмському університеті “Вступ до науки про сталий розвиток”, ми обговорювали таке поняття як “планетарні межі”, перетнувши які соціально-екологічна система Землі увійде в незворотний стан і буде непридатною для життя людства. Нашою метою є не допустити цього. У фільмі ці знання подані доступно для широкого загалу, так би мовити, проілюстровані у відео форматі», — подруга Екодії Олена Цип’ящук.
Екологічні історії у художньому кіно: від катастроф до надії
«Післязавтра», реж. Роланд Еммеріх, 2004 рік
https://youtu.be/Ku_IseK3xTc
Фільм «Післязавтра» розповідає про те, як кліматолог Джек Голл, чиї попередження про екологічну загрозу ігнорують представники ООН, зрештою бачить підтвердження своїх прогнозів: на планеті розгортається гігантський супершторм, що спричиняє катастрофічні природні лиха по всьому світу. Прагнучи врятувати сина Сема, який разом із подругою Лаурою опинився у засніженому Нью-Йорку, Джек разом із командою вирушає пішки з Філадельфії, долаючи стихію, аби дістатися до сина вчасно.
«Здається, це єдиний художній фільм, де причиною апокаліпсиса є кліматична криза напряму, а не якийсь хімікат, вірус чи гриб. Я побачила його ще у дитинстві, й тоді він мене дуже вразив. У фільмі показано глобальну кліматичну катастрофу: циркуляція Атлантичного океану зупиняється, і Земля занурюється у новий льодовиковий період. Це, звісно, перебільшення, але воно дає можливість візуально та емоційно відчути потенційний масштаб кризи», — членкиня Екодії Анна Богушенко.
«Ерін Брокович», реж. Стівен Содерберг, 2000 рік
«Ерін Брокович» – це фільм про жінку, яка після автокатастрофи, в якій була невинна, просить свого адвоката Еда Мезрі взяти її на роботу в його юридичну фірму. Під час роботи вона випадково знаходить медичні документи серед матеріалів із нерухомості й наполягає на власному розслідуванні. Так Ерін викриває масштабне приховування забруднення води у місцевій громаді, що спричинило серйозні хвороби серед мешканців. Історія Ерін надихає, адже це історія — про боротьбу та перемогу.
«Гірська жінка: на війні», реж. Бенедикт Ерлінґссон, 2018 рік
Художній фільм «Гірська жінка: на війні» розповідає історію Хатли — диригентки хору, яка за зовнішнім спокоєм та буденністю приховує інше життя: вона рішуча та смілива екоактивістка, що веде власну боротьбу проти алюмінієвої промисловості, яка знищує природу. Коли Хатла готує найзухвалішу операцію у своїй практиці, несподівано отримує звістку, яка змінює все: її заявку на усиновлення дитини з України схвалено. Поставши перед вибором між новим життям матері й роллю захисниці гір, Хатла вирішує наостанок здійснити ще одну, фінальну диверсію.
«Це сильний фільм, який запам’ятовується. Окрім того, що він розповідає про акції прямої дії, там дуже гарні ісландські пейзажі та звуковий супровід», — членкиня Екодії Лоріна Федорова.
«Земля», реж. Олександр Довженко, 1930 рік
«Земля» Олександра Довженка — шедевр світового кіномистецтва й поетична кінооповідь про колективізацію в Україні наприкінці 1920-х. Фільм розповідає про комсомольця Василя, який, отримавши трактор, символічно переорює приватні межі «кулацьких нив». Завершальна частина «української трилогії» Довженка («Звенигора», «Арсенал», «Земля») поєднує соціальну драму з філософськими роздумами про втрату духовного зв’язку людини з рідною землею у добу колективізації.
«“Земля” вразила мене не тільки вміло зображеними красотами, але й сенсом. Фільм розповідає про початок трансформації села і фермерства в Україні за совєтів. Деякі наслідки тих насильних змін й досі на нас впливають. Зараз, коли ми говоримо із колегами з ЄС про специфіку нашого агросектору, порівнюємо його із нашими західними сусідами, і чого там, трохи заздримо їм, — я думаю про те, чому у нас немає настільки сильного фермерського представництва в політичних процесах. Саме фермерського, не агропромислового. “Земля” показує, що ми втратили, та яку прірву мусимо заповнити», — членкиня та співробітниця Екодії Анна Даниляк.
«Навсікая з Долини вітрів», реж. Хаяо Міядзакі, 1984 рік
«Навсікая з Долини вітрів» — анімаційний шедевр, що розгортається у постапокаліптичному світі, де людство бореться за виживання серед токсичних лісів і гігантських комах. Принцеса Навсікая, наділена здатністю розуміти природу, шукає шлях до миру не через війну, а через співчуття й гармонію з довкіллям. Фільм є глибокою притчею про взаємини людини і природи, про небезпеку бездумного технократизму та силу екологічного лідерства, що базується на мудрості, співпраці й повазі до всього живого.
«“Навсікая з Долини вітрів” — це не лише казка для підлітків, а філософське попередження і заклик до дії. Він резонує з глобальним рухом за кліматичну справедливість і нагадує, що майбутнє планети залежить від нашої здатності змінити власне ставлення до природи. Рекомендую цей фільм усім, хто прагне глибшого розуміння сенсу своєї боротьби за довкілля. Він не тільки зворушує серце, але й надихає не втрачати віру у силу співчуття та взаємоповаги», — член Екодії Олег Савицький.
«Токсичне місто», реж. Мінкі Спіро, 2025 рік
«Токсичне місто» — драматичний серіал, заснований на реальних подіях у британському містечку Корбі, що у 1990-х роках опинилося в центрі екологічного скандалу. Після закриття сталеливарного заводу місцева влада недбало провела утилізацію токсичних відходів, що призвело до забруднення довкілля й народження дітей із вадами розвитку. Троє матерів об’єднуються, щоб з’ясувати правду про причини трагедії та добитися справедливості, попри погрози й супротив. Серіал показує, як людська байдужість і жадібність можуть спричинити катастрофу, а також силу тих, хто наважується боротися за правду.
«Найбільше мене вразив таймлайн. Те, що у 2000-х роках шкідливий вплив забруднювальних речовин від промисловості на здоров’я вагітних жінок досі не був досліджений. Та все ж я із величезним задоволенням прожила ці кілька годин разом із головними героїнями та згадала, як мене надихає, коли люди об’єднуються у боротьбі за справедливість та свої права», — членкиня та співробітниця Екодії Дарія Жданова.
Від Карпат до Всесвіту Marvel: про довкілля з великих екранів
«Мої думки тихі», реж. Антоніо Лукіч, 2019 рік
«Мої думки тихі» — українська трагікомедія про молодого звукорежисера Вадима, який отримує завдання записати голоси рідкісних тварин Закарпаття. У подорож він вирушає разом із матір’ю-таксисткою, що перетворює експедицію на кумедну й водночас зворушливу історію про сімейні стосунки та пошук себе. На тлі карпатських пейзажів і заповідних ландшафтів фільм м’яко підіймає екологічну тему та нагадує, що дику природу варто залишати недоторканою.
«Месники: Війна нескінченності» (2018 рік) та «Месники: Завершення» (2019 рік), реж. Ентоні Руссо, Джо Руссо
«Месники: Війна Нескінченності» та «Месники: Завершення» — епічна дилогія Marvel про найвищу ціну героїзму. Коли могутній тиран Танос вирушає на пошуки шести Каменів Нескінченності, здатних підкорити сам час і простір, Месники об’єднують сили, щоб урятувати Всесвіт. Попри відвагу й самопожертву, боротьба закінчується катастрофою. У «Завершенні» рештки команди намагаються виправити минуле й відновити рівновагу у Всесвіті.
«Танос — ідеальна репрезентація темної сторони екоактивістки в мені (і думаю, в багатьох). Адже вся мотивація його “лиходійства” зосереджена на тому, що людство та інші розумні істоти Всесвіту надмірно експлуатують природні ресурси — і з цим треба щось робити. І часом мені теж хотілося б бути Таносом — розв’язати проблему радикально і піти собі колупать грядочки на самотній планеті», — членкиня та співробітниця Екодії Олександра Хмарна.
«Раграрок», реж. Могенс Гагедорн, Яннік Йогансен та Мадс Камп Тулструп, 2020-2023 роки
«Рагнарок» — норвезький фентезійний серіал, натхненний скандинавською міфологією, що поєднує давні легенди з сучасними екологічними реаліями. Події розгортаються у вигаданому місті Едда, яке потерпає від кліматичних змін і забруднення, спричинених заводами родини Йотул — власників промислової імперії. Коли юнак Магне раптово відкриває у собі силу бога Тора, він постає проти могутніх Йотулів. Серіал переосмислює міф про Рагнарок як боротьбу між людьми, природою та силами, що руйнують світ.
«Шалений Макс: Дорога гніву», реж. Джордж Міллер, 2015 рік
«Шалений Макс: Дорога гніву» — це постапокаліптичний бойовик, дія якого розгортається у світі, що занепав через нестачу води та інших ресурсів. Після втрати сім’ї Макс Рокатанскі стає самітником, який намагається вижити серед пустелі, де панують жорстокість і боротьба за виживання. Його шлях перетинається з імператрицею Фюріозою, котра намагається врятувати групу жінок-втікачок від тиранії Безсмертного Джо. Разом вони кидають виклик системі. Попри видовищний екшн, фільм має глибоке екологічне послання: він показує, до чого може призвести бездумне ставлення до природи, виснаження ресурсів і боротьба за воду — найцінніший скарб постапокаліптичного світу.
«Про всіх на світі», реж. Єфрем Пружанський, 1984 рік
Анімаційний фільм «Про всіх на світі» створений Творчим об’єднанням художньої мультиплікації студії «Київнаукфільм». Це екранізація казки Бориса Заходера, озвучена українською мовою. У центрі сюжету — песик, який побажав, щоб усі коти зникли, і його бажання справдилося, але згодом він зрозумів, наскільки важливими і потрібними є ці створіння для світу.
«Вважаю, що цей мультфільм мене сформував. Він дуже простою мовою здатний розтлумачити навіть найменшим глядачам хиткість екосистеми. А також пояснити зв’язок між різними біологічними видами та те, як легко все можна зруйнувати необачною поведінкою. Власне, мультфільм пояснює, чому нам “важливі великі й малі”», — членкиня Екодії Надія Артем’єва.
«Лоракс», реж. Кріс Рено, 2012 рік
«Лоракс» — яскравий анімаційний фільм за книгою Доктора Сьюза, що переносить у майбутнє, де все на світі зроблено з пластику. У цьому світі чисте повітря продають у пляшках, а справжні дерева існують лише у легендах. Молодий Тед вирушає на пошуки живого дерева, щоб завоювати симпатію коханої дівчини. Його шлях перетинається із загадковим Одноразником і мудрим лісовим охоронцем — Лораксом, який нагадує: справжнє життя неможливе без гармонії з природою.
«Мені запам’ятався цей мультфільм своєю красою — пухнастими деревами й казковою атмосферою, а ще тим, що мешканці міста купують повітря в пляшках. Це звучить тривожно близько до реальності», — членкиня Екодії Ольга Бойко.
