Пані Олена знає імена всіх своїх 30 кіз. Сусіди дивуються, як їй це вдається. Вона жартує: “Це ж як запам’ятати імена дітей у класі! Хіба це складно?”.
Всі тварини потрапили на екоферму “Біла долина” різними шляхами: когось придбала господиня, когось віддали колишні господарі, когось врятували зооволонтери. Єдине, що об’єднує три десятки кіз, двох коней, кількох віслюків і двадцятирічного поні – тут вони житимуть до своєї природньої смерті в любові та турботі. А для цього їм потрібен вільний випас у теплу пору та достатній запас заготованого сіна на зиму.
Ми приїхали у час, коли на пасовищі для кіз переобладнується схема розміщення електропастухів. Ці тварини чудово перестрибують перешкоди, і пасти їх вдається лише під наглядом людини або обладнавши пасовище щільнішою огорожею з електропастухом.
Пані Олена першою у своєму селі почала використовувати загони з електропастухами. Ця система безпечна для тварин, але невелика напруга, яка подається на огорожу, привчає їх лишатися в межах загону. Окрім напруги на огорожі додані яскраві прапорці, щоб тварини не зачіпали її випадково та звикали до меж відведеного для них пасовища. Така технологія припала до душі іншим господарям, які живуть поруч з екофермою, і вони перейняли цей досвід.
Хоча фермерка каже, що у неї мікроферма, але для утримання такої кількості тварин знадобились 10,5 гектарів земель, з них 8,5 перебувають у комунальній власності та використовуються на умовах оренди або перебувають у процесі оформлення. Для забезпечення потреб господарства в умовах обмеженої площі навіть орендовані пасовища та сіножаті мають бути наповнені хорошою кормовою базою, тобто мати оптимальне співвідношення різних рослин. Олена – одна з фермерок, кому Екодія та Бізнес мережа сільських жінок допомагає консультаціями для покращення різноманіття трав та вирішення інших проблем, пов’язаних з ефективним та дружнім до природи використанням своїх пасовищ.
На територіях, які фермерка використовує як пасовища та сіножаті, зберігаються лучні комплекси та зафіксовані червонокнижні орхідеї з милозвучною назвою пальчатокорінники м’ясочервоні. Помірний випас допомагає підтримувати відкриті екосистеми, а також боротись з інвазійним кленом ясенелистим, осотом та іншими небажаними рослинами, які кози залюбки їдять разом з іншими рослинами.
Втім, пані Олена хоче покращити якість травостою, щоб разом із випасом отримувати достатню кількість сіна для своїх тварин. Що важливо, зробити це фермерка планує без переорювання пасовищ, а за допомогою підсівання кормових трав на ділянці. Ще одним викликом є жовтець, який стрімко поширюється ділянкою і при цьому є потенційно токсичним для коней, особливо у великих кількостях. Тому залучений Бізнес мережею сільських жінок консультант пан Іван за результатами візиту розробить для пані Олени план заходів із покращення складу рослинності її пасовищ та заміщення небажаного жовтцю більш поживними видами.
На жаль, системно покращувати кормовий склад комунальних пасовищ непросто, адже межі ділянок, які фермерка отримала в користування, постійно змінювались, а оформлення документів оренди затягується на роки. Ще у 2024 році фермерка подала заяви для оренди двох ділянок по 5 гектарів і неодноразово погоджувалась на компроміси, аби процес нарешті завершився. Але навіть після внесення ділянки у кадастр, її межі не позначені на місцевості, що створює ризики конфліктів із сусідами у майбутньому.
Окрім орендованих земель громади, пані Олена використовує як пасовища ділянки колишніх городів. Через порушений в минулому ґрунтовий покрив на цих ділянках сильно поширилася злинка однорічна – інвазійний вид, який, однак кози охоче поїдають. Тому вирішенням проблеми з поширенням цього виду може бути поєднання випасу кіс, періодичного викошування ділянки та підсіву насіння місцевих видів трав, наприклад конюшини лучної, тонконогу лучного, костриці валіської.
Ферма пані Олени у Пирятинській громаді може стати позитивним прикладом небайдужості та відновлення пасовищ. А у майбутньому фермерка планує перетворити свою ферму на простір для відновлення ветеранів та ветеранок – залучати їх до контакту з природою та виробництва молочної продукції.
Екодія разом зі Шведським товариством охорони природи (SSNC) та Бізнес мережею сільських жінок за підтримки Шведського інституту (Swedish Institute) втілюють проєкт для підтримки жінок-фермерок, які займаються пасовищним тваринництвом. Ми підтримуємо реалізацію їхніх прав, в тому числі для посилення доступу до землі, води, біорізноманіття та інших ресурсів.
