Як волонтерство вже 4 роки допомагає документувати екологічні наслідки війни?

У серпні 2026 року виповнилося рівно 4 роки з того моменту, як роботу над збором випадків потенційної шкоди довкіллю, спричинених російською агресією, для інтерактивної мапи зайнялась волонтерська команда. За цей час над мапою встигли попрацювати 36 волонтерів та волонтерок, а кількість випадків перевищила 3000. Це волонтерство — морально складна та відповідальна робота, й Екодія надзвичайно вдячна кожному та кожній, хто долучається до неї, й ми щиро хочемо розказати більше про тих людей, завдяки яким наповнюється мапа.

За словами волонтерської команди, робота над мапою — це можливість зробити свій внесок у важливу для України справу. Системно зафіксована шкода довкіллю — це база даних, яка у майбутньому може стати основою для планування відновлення природи. Для когось це також спосіб застосувати свої професійні знання та відчути, що навіть невелика щоденна робота допомагає не дати цим випадкам загубитися серед новин і забутися з часом.

«Для мене це важливий досвід. Це про відповідальність, команда працює з великою кількістю новин, які потрібно систематизувати та перевіряти їхню достовірність. На жаль, я не маю можливості зупинити війну, але я можу фіксувати те, що відбувається зараз, щоб ці випадки не зникли без відповідальності у майбутньому», — Крістіна Литвинюк, координаторка волонтерської команди, що моніторить випадки потенційної шкоди довкіллю від війни.

«Якщо відверто, цей досвід виявився для мене неочікувано приємним. Не тому, що те, що відбувається – це щось хороше, а тому, що я стала частинкою команди, яка робить ці злочини видимими. Адже, попри те, що новини несуть за собою стільки болю, ми маємо робити все що в наших силах, щоб ці злочини проти довкілля не зійшли росіянам із рук», — волонтерка Вероніка Собкович, що збирає випадки потенційної шкоди довкіллю у Харківській області.

«Волонтерство відчувається як робота, але на користь держави. І це дуже підтримує, особливо коли живеш за кордоном і не маєш щоденного контакту з Україною. Такі щодвотижневі перевірки дають відчуття стабільності та навіть допомагають вимірювати час, що проходить повз. А ще я сподіваюсь, що скоро у нас не буде приводу реєструвати шкоду навколишньому середовищу і буде нагода думати про проєкти відновлення!» — волонтерка Анна Романович, що збирає випадки потенційної шкоди довкіллю в Івано-Франківській області.

«Будь-який досвід навчає нас чомусь. Досвід волонтерства в Екодії навчив мене комплексно бачити ситуацію, в якій ми всі зараз знаходимося через російську агресію. В цифрах і фактах, які ростуть наче гриби після дощу. І ніщо не минає безслідно», — Марія Косовська, волонтерка, що моніторить випадки потенційної шкоди довкіллю у Закарпатській, Миколаївській та Чернівецькій областях.

Щоб інтерактивна мапа вчасно оновлювалась, волонтерки та волонтери працюють регулярно й системно. Вони стежать за новинами та офіційними повідомленнями, шукають випадки, які можуть свідчити про шкоду довкіллю, а потім перевіряють і доповнюють знайдену інформацію з інших джерел. Для когось це постійний побіжний моніторинг протягом тижня, для когось — кілька годин раз на один-два тижні, коли можна спокійно сісти й опрацювати всі знайдені випадки.

Попри те, що робота з такими випадками може бути морально важкою, волонтерки знаходять власні способи підтримувати себе й продовжувати роботу. Комусь допомагає розуміння, навіщо це потрібно: відчуття, що навіть така непроста щоденна робота має сенс і допомагає фіксувати шкоду, якої зазнає довкілля через війну. Важливою опорою є і команда — люди, з якими можна розділити відповідальність і відчути, що ти не один або одна.

У складні моменти волонтерки намагаються давати собі час на відновлення: тренування, прогулянки на природі, час біля води чи в горах, читання книжок. Під час самої роботи допомагає й емоційна дистанція — не проживати кожен випадок так, ніби він відбувається просто зараз поруч. Це дозволяє зберігати сили для подальшого моніторингу.

«У мене відносно спокійні області, але щоразу, як зʼявляються випадки, я переживаю. І без випадків, просто моніторячи новини, я переживаю за локальні події як за рідні. Перша думка — в інших областях гірше, тут все не так погано, тому і не маю скаржитися. Друга — іноді є історії успішного порятунку когось/чогось після прильоту і це дає додаткову надію», — Наталя Волик, співробітниця Екодії, а також волонтерка, що збирає випадки потенційної шкоди довкіллю у Тернопільській та Хмельницькій областях.

«Найскладніше — пам’ятати, що за кожним повідомленням стоїть реальна втрата: забруднена територія, знищена екосистема, пожежа, пошкоджений природний об’єкт. Або ж людське життя… Проте я намагаюся не занурюватися емоційно в кожен випадок, а переводити ці почуття у професійну площину: що саме сталося, які можуть бути наслідки для довкілля і яку інформацію важливо зафіксувати. Допомагає усвідомлення того, що ця робота має сенс — зібрані сьогодні дані можуть бути важливими для оцінки збитків, відновлення територій і притягнення до відповідальності», — Уляна Семак, волонтерка, що збирає випадки потенційної шкоди довкіллю в Одеській та Рівненській областях.

Й якою б важкою та виснажливою не була робота над інтерактивною мапою випадків потенційної шкоди довкіллю, волонтерська команда завжди знаходить для неї час та сили. Саме завдяки цьому ми маємо відкриту базу даних, яку часто використовують українські та закордонні журналісти, науковці та студенти. Все це — для того, щоб Україна та світ знали про те, як росія нищить довкілля, та прагнули притягнути її до справедливої відповідальності.

«За цією роботою стоять неймовірні люди, волонтери і волонтерки, які перетворюють свою небайдужість на конкретні дії. Для мене дуже цінно, що навколо цієї справи формується спільнота, яка готова вкладати свій час, знання та емоційний ресурс заради такої важливої мети», — Анна Собур, менеджерка волонтерської спільноти Екодії.