У наш час питання продовольчої безпеки стало ключовим викликом, тому відповідальне управління та використання землі відіграють важливу роль у забезпеченні добробуту населення та розвитку громад.
Прозорість та підзвітність в управлінні землею є важливими факторами для формування справедливого доступу до ресурсів. Одним із таких завдань має на меті ініціатива Land Matrix (LM), яка займається моніторингом великомасштабних (від 200 га) земельних угод шляхом збору даних про ці угоди в онлайн базу з відкритим доступом.
Що означають принципи VGGT і чому провели оцінку?
Для виявлення та оцінки порушень, пов’язаних з прозорістю укладання земельних угод, Land Matrix використовує Добровільні керівні принципи відповідального управління володінням і користуванням земельними, рибними та лісовими ресурсами в контексті національної продовольчої безпеки (Voluntary Guidelines on the Responsible Governance of Tenure of land, fisheries and forests in the context of national food security (VGGT)). Дані принципи визначають рекомендації для держав щодо заходів захисту прав користувачів землі та інших природних ресурсів, і сприяють соціальній стабільності, сталому економічному розвитку сільських регіонів та захисту навколишнього середовища. Детальніше про мету принципів VGGT та їх впровадження читайте у нашій статті.
Під час проведення дослідження концентрації землі на рівні громад, ми виявили, що деякі агрохолдинги можуть мати більше 35% земель громади у користуванні. Це свідчить про ризик зосередження значної частини земель окремими суб’єктами.
За таких масштабів землекористування агрохолдинг стає одним із ключових учасників соціально-економічного розвитку громади, діяльність якого може суттєво впливати на добробут населення, стан довкілля та доступ до земельних ресурсів для інших користувачів. Це підштовхнуло нас до проведення аналізу земельних угод на відповідність принципам VGGT.
Інструмент оцінки VGGT містить різні показники. Проте ті, що перекликаються із земельними угодами бази Land Matrix, є наступними:
- визнання статусу землеволодіння, тобто чи держава ідентифікує дану територію, як таку, що юридично чи інституційно закріплена за даним корінним населенням чи громадою (V1);
- переселення місцевого населення (V2);
- наявність консультацій з місцевими громадами і за яких умов (V3);
- наявність земельних конфліктів (V4);
- реалізовані вигоди для місцевих громад (V5);
- зафіксований негативний вплив на довкілля (V6);
- наявна або відсутня компенсація за негативний вплив (V7);
- інклюзивні та гендерно-чутливі консультації (V8);
- прозорість ціни придбання чи оренди землі (V9);
- надання правової допомоги при вирішенні спорів (V10).
Які результати отримали?
За цими критеріями, ми проаналізували угоди агрохолдингів «Миронівський хлібопродукт» (МХП) та «Укрпромінвест-Агро» («Рошен»). «МХП» — агроіндустріальний холдинг, що здійснює основну діяльність у галузі птахівництва, м’ясопереробки та тваринництва і має в користуванні понад 350 тис. га. «УКРПРОМІНВЕСТ АГРО» — агропромислова компанія України із земельним банком у 100,5 тис. га, яка входить до корпоративної групи «Укрпромінвест», пов’язану з корпорацією «Рошен» .
Так, в базі LM наявні 12 земельних угод, пов’язаних з агрохолдингом МХП, і 3 угоди — з «Укрпромінвест-Агро» (Рошен).
Серед усіх земельних угод, які пов’язані з агрохолдингом МХП, відсутня інформація про визнання статусу землеволодіння (V1), переміщення населення (V2), інклюзивні та гендерно-чутливі консультації (V8). Згідно з критерієм V3, в 5 угодах зафіксовано випадки порушень у сфері консультацій з громадами — тобто такі консультації не проводилися, в інших 4 угодах консультації проводилися за всіма процедурами і ще 3 не містять такої інформації. В двох угодах зафіксовані земельні конфлікти (V4). У першій, #6854, йдеться про справу щодо рішення суду про розірвання договорів суборенди з операційною компанією без вказаних причин чи правопорушень. Тоді як в угоді #7184 згадано земельний конфлікт, в межах якого операційну компанію підозрювали у підробці договору оренди і суд визнав його недійсним на користь землевласниці.
Відповідно до показника оцінки V5, було зафіксовано деякі втілені переваги для місцевих громад. Так, МХП через благодійний фонд «МХП Громаді» та дочірні компанії надає бонуси в якості так званих «соціальних коштів» (фінансування ремонту доріг у громадах, ремонту шкіл та іншої інфраструктури, створення мобільних лікарень або аптечних пунктів, подарунки дітям, «соціальні магазини» тощо).
Попри наявність таких соціальних вигод, вони не покривають негативні наслідки діяльності компанії для місцевого довкілля, здоров’я людей та громадську інфраструктуру. На це вказують результати оцінки за показником V6. У 8-ми угодах виявлено негативний вплив на навколишнє середовище, зокрема від птахоферм. В той же час інформація про компенсацію такого впливу відсутня (V7).
Саме тому, з огляду на відсутність належної комунікації компанії з громадою, місцеві жителі декількох сіл Вінницької області подали скарги до міжнародних фінансових інституцій МФК та ЄБРР за підтримки громадських організацій (V10). Розслідування щодо дотримання соціально-екологічних стандартів цих установ під час інвестування у розвиток цієї компанії наразі триває.
У всіх 12 угодах або частково, або зовсім відсутня інформація про ціну придбання чи оренду землі, що означає закритий доступ і відсутність прозорості земельних угод у відкритих джерелах. Нові ж земельні договори між агрохолдингом і землевласниками складають із уточненням ціни за орендовані площі, проте така інформація залишається відкритою лише для сторін договору.
Оцінені угоди агрокомпанії «Укрпромінвест-Агро» («Рошен») також не містять даних щодо визнання статусу землеволодіння (V1), переміщення населення (V2), інклюзивні та гендерно-чутливі консультації (V8). В угодах відсутні згадки про наявність консультацій з місцевими громадами (V3), що наштовхує на висновок про відсутність комунікації між компанією-оператором і місцевими громадами.
Щодо показника V4, в угодах #11723 та #11730 зафіксовані земельні конфлікти. Перша справа стосується конфлікту між операційною компанією і аграрною компанією-сусідом відносно земельної ділянки. Виявилось, що компанії мали договори оренди на одну і ту саму ділянку. Конфлікт другої угоди перегукується з вищезгаданим випадком з компанією МХП, але в більш масштабному форматі — 60 пайовиків висловили бажання розірвати договори оренди з компанією, бо вважали, що їхні договори неправочинні.
Згідно показника (V6), зафіксований негативний вплив на навколишнє середовище (одна з компаній наявна в Реєстрі об’єктів, які справляють шкідливий вплив). Прозорість ціни купівлі та орендних платежів відсутня. Позитивним моментом є те, що інвестор намагається пом’якшити наслідки своєї діяльності через переваги і вигоди для місцевих громад. Операційні компанії холдингу запроваджують та продовжують вдосконалювати соціальний пакет для своїх працівників, ветеранів праці та землевласників, реалізовують відповідні соціальні програми для розвитку сільських територій (забезпечення продуктами харчування навчальних закладів та дитячих садків, їхній ремонт, вуличне освітлення, допомога у газифікації сіл, відкриття медичного центру тощо).
Висновки оцінки на дотримання принципів VGGT
Добровільні керівні принципи є корисним інструментом для незалежної оцінки взаємодії землевласників і громади в цілому з компанією-інвестором, що виступає користувачем земельних ділянок. Оцінка угод Land Matrix на дотримання принципів VGGT має комплексний об’єктивний підхід для визначення впливу діяльності компаній на локальному рівні.
Аналіз земельних угод, пов’язаних з агрохолдингами «Миронівський хлібопродукт» (МХП) та «Укрпромінвест-Агро» («Рошен») виявив випадки земельних конфліктів, негативного впливу на навколишнє середовище і відсутності у відкритому доступі інформації про ціну придбання чи оренди земельних ділянок, що є важливими показниками сталості та соціально-екологічної відповідальності. Консультації з громадами можуть формально проводитись, але у випадках, коли це передбачено процедурою для провадження планованої діяльності або тільки із відповідними посадовими особами громади, але не місцевими мешканцями. Обидва агрохолдинги надають певну підтримку місцевим громадам через “соціальні кошти”, які докладаються до фінансування інфраструктурних, освітніх й інших соціальних проєктів. Однак такі практики не замінюють необхідності забезпечення прозорості земельних відносин, належної комунікації з громадами та врахування екологічних наслідків діяльності. Отримані результати свідчать про важливість подальшого підвищення доступності інформації щодо великомасштабного землекористування та посилення механізмів підзвітності аграрних компаній, зокрема, перед громадами, на території яких вони здійснюють свою діяльність.
