Полонина Руна — це унікальний високогірний хребет у Закарпатській області, який став епіцентром конфлікту через будівництво великої вітрової електростанції (ВЕС). Попри відсутність належних дозволів, зокрема висновку з Оцінки впливу на довкілля (ОВД), тут уже почалася підготовка до будівництва 30 вітрових турбін. За даними місцевих активісток, для цього будівництва вже вирубали частину цінних пралісів, що й викликало обурення екоспільноти.
Крім того, будівництво на Руні потрапило і в поле зору ініціативи Land Matrix — це міжнародне об’єднання, яке відстежує великомасштабне використання земель, зокрема і для будівництва потужностей відновлюваної енергетики, та публікує дані про них у відкритій базі даних. Ця інформація допомагає побачити, у яких інвесторів накопичуються великі обсяги земель та де втілюються проєкти, що можуть нашкодити місцевим громадам та довкіллю.
На перших етапах аналізу даної ВЕС, ми внесли кейс до бази даних LM для фіксації та подальшого контролю ситуації. Для поглибленого вивчення впливів, команда Екодії вирушила на Руну, щоб на власні очі побачити хід будівництва та оцінити його вплив на унікальну екосистему. Про основні висновки читайте далі.
Не будівництво, а «підготовчі роботи»: руйнівне жонглювання термінами
Згідно з українським законодавством, будівництво вітрових електростанцій із двох та більше вітряків підлягає процедурі оцінці впливу на довкілля (ОВД). Це означає, що перед початком робіт забудовник має запросити фахівців, які усебічно дослідять потенційну шкоду довколишнім екосистемам від такого будівництва. Звіт про цей аналіз подається у Міндовкілля й усі охочі можуть з ним ознайомитися та подати свої коментарі. Згодом Міністерство розглядає отриману інформацію та виносить «вирок»: дозволити будівництво, заборонити, накласти необхідні природоохоронні обмеження чи відправити звіт на доопрацювання.
Ця процедура обов’язкова не лише для будівництва вітряків, а й для понад трьох десятків інших видів діяльності. І до отримання схвального відгуку від Міністерства починати роботи заборонено. Справа ВЕС на Руні — не виняток.
Однак на громадських слуханнях під час обговорення звіту з ОВД, які мали б гарантувати прозорість та врахування думки мешканців, забудовник не представив всіх схем та мап, альтернативного місця розташування 30 вітряків. Активістки, що захищають полонину, подали позов до суду щодо порушень, які відбулися в ході громадського обговорення.
На час суду процес ОВД призупинений, тобто починати роботи не можна. І на думку забудовника, будівництво і справді не розпочали. Усе, що нині відбувається на Руні — на його погляд, є «підготовчими роботами», які юридично не потребують проведення ОВД. Тож на полонині нібито немає ні будівництва, ні порушень. А от частини пралісу немає, на жаль, по справжньому.
Червонокнижні види та інші скарби полонини під загрозою
В радянські часи на полонині був збудований військовий об’єкт, до якого тоді ж і проклали дорогу, укриту бетонною плиткою. Нині обидва ці об’єкти в напівзруйнованому стані. Саме цією дорогою до вершини піднімалися місцеві мешканці на збір чорниць. Для багатьох родин один «чорничний» сезон давав заробіток на весь рік — і зараз вони стривожені, що можуть втратити свій промисел через забудову.
Тією ж дорогою рушили до вершини і ми. За пів години підйому ми зустріли щонайменше шість автобетонозмішувачів. Дорога настільки вузька, що розминутися двом габаритним автомобілям уже доволі складно. Доставити нею частини вітряків — узагалі неможливо.
Тож на вершині полонини забудовник почав прокладати нову дорогу, шириною понад 10 метрів, під яку вирили улоговину глибиною у щонайменше 1.5 метри просто посеред чорничників. За словами місцевих мешканців, інший кінець дороги проклали до полонини через ліс, де для цього вирубали частину офіційно визнаного пралісу. Щонайменше у трьох місцях вже були розгорнуті будівельні майданчики. На тому, що нам вдалося оглянути, вже навіть є фундамент під вітряк. Для створення кожного подібного майданчика бульдозерами вирівнюється (десь розривається, а десь підсипається камінням) ділянка розміром щонайменше в половину футбольного поля.
А всього у кількох метрах від дороги, просто серед заростів брусниці, майорять яскраві квіти зозульок та билинців — місцеві орхідеї. Усі представниці родини зозулинцевих занесені до Червоної книги України і мали б охоронятися. Полонина Руна не входить до природно-заповідного фонду. Утім, наявність червонокнижних видів — уже підстава для створення тут охоронної зони, яка передбачає в тому числі і заборону будівництва.
І ці зозульки — не перший рідкісний вид, який знайшли на Руні. Навіть у звіті з оцінки впливу на довкілля проєкту забудови вказано, що тут виявлено 13 видів червонокнижних рослин (серед яких 7 — ті ж таки зозулинцеві) та 14 видів птахів: два види лунів, змієїд, журавель сірий, баранець великий тощо. Тож забудовнику достеменно було відомо про цінних представників флори та фауни, які опиняться під впливом його проєкту.
То що ж тепер, вітряків не будувати, а вугілля палити?
Почувши мету нашої поїздки, водій, який нас супроводжував, опинився десь між сум’яттям і обуренням. Місцевий мешканець старшого віку та активний лижник, він довго намагався нас переконати, що громаді потрібна енергія. Мовляв, місцеве село, де вже працює кілька вітряків, сиділо зі світлом, поки сусідні громади жили за графіками відключень. І взагалі, вітряки — це куди краще, аніж старі смердючі вугільні станції, які труять повітря і змінюють клімат.
І з ним важко посперечатися, адже вітряки — це одне з найбільш сталих та дружніх до довкілля джерел енергії. Проблема Руни не у вітряку, а в забудові території, на якій будувати не варто. В Україні безліч земель, призначених для будівництва енергетичних об’єктів, де вже є потрібна інфраструктура і не потрібно прокладати нових доріг через праліс. Тим паче, потенціал розвитку вітрової енергетики високий майже по всій території України.
А от недоторканих природних територій в нашій країні стає усе менше — вони потрапляють в окупацію, потерпають від обстрілів, мінування, руху важкої техніки та інших наслідків російських атак. Тож поки окупанти нищать — нам просто необхідно захищати та оберігати.
Хочете підтримувати боротьбу за збереження природи? Приєднуйтеся до нашої спільноти
