Одні правила для всіх задля збереження Планети

У суботу 15 грудня у місті Катовіце, Польща, завершилася конференція ООН зі зміни клімату. Результатом двотижневих переговорів та запеклих дискусій стало прийняття зводу правил для реалізації Паризької кліматичної угоди. Щодо яких питань змогли домовитися країни, а щодо яких – ні, і що означають ці переговори для України?

Книга правил: головні результати

Найважливішим досягненням цьогорічних кліматичних переговорів є прийняття так званої книги правил, яка дає змогу ввести в дію Паризьку кліматичну угоду 2015-го року. Зокрема країни дійшли згоди стосовно технічних деталей – вимірювання та звітування щодо викидів парникових газів, прогресу з виконання своїх кліматичних зобов’язань. Також було домовлено працювати далі, щоб поставити нові цілі для фінансової підтримки найменш розвинених країн.

Паризька угода, а отже й правила, почнуть діяти для всіх одночасно з 2020 року. Однак конкретні дії країн правилами не передбачені: кожен має визначатися самостійно щодо своїх кліматичних політик для зменшення викидів. Водночас усі сторони угоди мають до 2020 року подати до Секретаріату РК ООН ЗК оновлену кліматичну мету (зі зменшення викидів), яка може включати і перелік політик для її виконання.

Посилити амбіції? Ні, дякуємо

Головне питання, яке залишилося без відповіді – підсилення кліматичних амбіцій країн щодо зниження викидів. Незважаючи на невтішний прогноз щодо зростання світових викидів парникових газів у 2018 році, про плани збільшити зобов’язання заявили тільки Канада, ряд країн ЄС, а також Україна. Питання посилених кліматичних амбіцій є критичним, адже згідно з висновками науковців, враховуючи нинішні тренди викидів, світ впевнено рухається до потепління на більш ніж 3ºС вже у цьому столітті.

Ще одне питання, яке залишається без відповіді,  – ринкові механізми для зниження викидів і яким чином країни можуть заробляти квоти за свою діяльність щодо їх зниження. Паризька угода визнає потребу у наявності міжнародних правил щодо глобальної торгівлі викидами та має забезпечити врахування кожної тонни СО2, що викидається в атмосферу. Не знайшовши спільну мову щодо правил функціонування таких ринкових механізмів, було вирішено перенесли подальші обговорення на наступний рік.

“Наука – не до переговорів”

У жовтні 2018 року був оприлюднений звіт міжнародної групи експертів з питань зміни клімату (МГЕЗК) про 1,5ºС. Звіт підтверджує беззаперечний вплив діяльності людини на зміну клімату. Єдиним способом запобігти катастрофічним наслідкам цих змін – зниження викидів парникових газів вже сьогодні та низьковуглецевий розвиток у всіх країнах світу. Згідно з результатами звіту, викиди двоокису вуглецю необхідно скоротити майже наполовину до 2030 року (у порівнянні з рівнем 2010 року) і досягти нульової позначки до 2050 року. Крім цього, доповідь засвідчує, наскільки критичним є різниця між глобальним потеплінням на півтора та два градуси. Наприклад, при 2°C  37% світового населення страждатимуть від екстремальної спеки щонайменше раз на 5 років, при 1,5°C – 14%; а рівень підняття моря за умови потепління на півтора градуси буде на 10 см нижчий, ніж при потеплінні на два градуси.

Незважаючи на це, сторони кліматичних переговорів не спромоглися схвалити та домогтися від усіх країн врахування звіту МГЕЗК для посилення кліматичних дій. Головними противниками визнання важливості звіту стали Саудівська Аравія, США, Кувейт та Росія – країни, що найбільше залежать від видобутку нафти та інших видів викопного палива. В результаті, у кінцевому тексті схвалюється лише “вчасне завершення роботи над звітом”, а країнам “пропонується” використати звіт з подальшим обговоренням у РК ООН ЗК. Настільки м’яке фінальне формулювання означає, що багато країн можуть проігнорувати висновки науки при розробці своїх кліматичних стратегій.

Таке зневажливе ставлення до ключових наукових даних обурило не лише громадськість, але й країни, що є найбільш вразливими до змін клімату. Десятки країн, що розвиваються, звернулися до Генсекретаря ООН із закликом врахувати результати звіту ІРСС у Паризьких правилах, адже для них – це не питання політики, а питання виживання.

“Чисті” вугілля та атом

Під час переговорів деякі країни намагались просунути брудну енергетику та великі проекти гідроенернетики як вирішення проблеми зміни клімату. Зокрема Польща, яка була цьогорічною приймаючою стороною кліматичних перемовин, в обличчі Президента відстоювала використання вугілля у своїй країні в подальшому, обгрунтовуючи це енергетичною суверенністю та називаючи чорне паливо “стратегічним джерелом енергії”.

Громадські організації зустріли такі заяви країн не просто з насторогою, а відкритими протестами. У кінці першого тижня переговорів активісти з усього світу провели багатотисячний марш, вимогою якого була повна відмова від брудної енергії та посилення зобов’язань країн щодо зменшення викидів парникових газів. До цього маршу долучилися і представники Екодії.

Польща цього року також запам’яталася тим, що відмовила у в’їзді щонайменше 13-ом представникам громадських організацій, cеред них є, мінімум, 9 громадян України. Зокрема, двом представникам екологічної ГО «Екодії» заборонили в’їзд у країну, а двох інших – затримали. Після втручання нашого консула та тиску міжнародних громадських організацій затриманих українських активістів відпустили.

Обгрунтовані причини арешту польська сторона так і не назвала, але офіційна причина затримання – “загроза державній політиці, внутрішній безпеці, громадському здоров’ю або міжнародним відносинам будь-якої держави-члена Європейського Союзу.” Важливо зазначити, що затримані активісти були офіційними учасниками міжнародних кліматичних переговорів.

Спільні декларації та співпраця

Під час кліматичних переговорів, Польщею спільно з іншими країнами було ініційовано декілька спільних декларації, серед яких хочеться відзначити наступні:

• Сілезька Декларація солідарності та справедливої трансформації

• “Керуючи змінами разом – партнерство з електромобільності”

Україна разом з 41-єю країною підписала декларацію з електромобільності, яка була ініційована Польщею й Великобританією. Документ має на меті досягти “революції в електромобільності” і нульових викидів у секторі транспорту. Іншими підписантами документу стали 1200 компаній, а також міжнародні та громадські організації. Підписавши декларацію, країни та компанії зобов’язалися, зокрема, задекларувати перехід на транспорт з нульовими викидами, забезпечити розвиток “зелених” перевезень для покращення здоров’я населення, підвищити стандарти якості повітря у містах та працювати спільно над розвитком екологічно чистого транспорту та технологій.

Що стосується Сілезької декларації солідарності та справедливої трансформації, то Україна поки що не висловилася щодо її підтримки. Цей документ прийняли 45 країн світу у перший день переговорів. Підписання нашою країною декларації могло б нарешті підняти на національному рівні питання енергетичної трансформації, яка вже відбувається у світі, а також долю вугільних регіонів та їх жителів: вони переважно зайняті у вугільній галузі, час якої рано чи пізно добігатиме кінця. Але дискусії, планування розвитку і майбутнього цих регіонів за включенням усіх сторін поки що не відбуваються.

Роль України

За словами представників офіційної делегації України, переговори видалися важкими. Найбільше дискусій викликала стаття щодо ринкових та неринкових механізмів реалізації Паризької Угоди. Найкращі перспективи залучити кліматичні інвестиції Україна має саме через такі механізми. Проте розгляд та затвердження цього питання перенесли на наступний раунд переговорів, які мають відбутися у Чилі у 2019 році.

Для України кліматична конференція в Катовіце, в першу чергу, запам’ятається заявою міністра екології Остапа Семерака про готовність країни переглянути свій національно-визначений внесок зі скорочення викидів парникових газів. Паризька угода передбачає, що для утримання глобального потепління на рівні 1,5 – 2°C, кожна країна визначає свій вклад у скорочення викидів парникових газів у вигляді власного національно визначеного внеску. Досягнення цілей Паризької угоди потребує невідкладного скорочення антропогенних викидів CO2 та інших парникових газів в атмосферу та повного їх усунення до другої до 2050 року. Тому зробити свій внесок більше амбітним – це логічний та довгоочікуваний крок для України.

Поточна ціль України, яку наразі планують переглянути, передбачає зростання викидів парникових газів майже вдвічі від сьогоднішнього рівня. Це неважко порахувати: у 2015 році національно-визначений внесок України до Паризької угоди передбачав “скорочення” викидів СО2 до 60% від рівня 1990 року. Однак фактичний рівень викидів CO2 у 2015 році вже був на рівні 32% від рівня 1990-го.

Потенціал України для розвитку сучасних технологій, чистих джерел енергії та енергоефективності залишається надзвичайно великим і все ще мало використаним. Сильна кліматична політика дала би вагомий поштовх для економічного розвитку і руху до справжнього кліматичного лідерства.

Екодія для Дзеркало тижня

Контакти:

Валентин Пугачов

Керівник відділу комунікацій ГО “Екодія”

+38 066 545 14 88

Зміни систему, а не клімат!