Переговори про зміну клімату, глобальне потепління та роль України

З 30 квітня по 10 травня в Бонні пройшла чергова сесія міжнародних кліматичних переговорів ООН. Ключовим моментом цієї сесії була робота над так званими Паризькими правилами (англ. – Paris rulebook), за якими повинна працювати Паризька кліматична угода. Про що йде мова і яка роль України у даному процесі – нижче у спеціальному матеріалі від Екодії.

Паризька угода – про що вона?

Паризька угода була підписана на Міжнародних кліматичних переговорах ООН (СОР21) в 2015 році. Вже через рік угода вступила в силу – одразу після того, як її схвалили 55 країн, що відповідальні за понад 55 % світових викидів парникових газів. Наразі вже 176 країн (із 197 країн-підписантів) ратифікували Паризьку угоду. Україна була однією із перших країн, що на державному рівні затвердила Угоду. Проте чи збирається Україна демонструвати приклад кліматичного лідерства?

Головною метою Паризької угоди є утримання глобального потепління на Землі в рамках 2°С, а в ідеалі – 1,5°С.

Це означає, що людство повинно обмежити викиди парникових газів, що утворюються від спалення викопного палива і спричинюють глобальне потепління. Участь кожної окремої країни у досягненні світової мети визначається нею індивідуально, є добровільною та має назву «національно визначений внесок» (англ. nationally determined contribution – NDC, або укр. НВВ). Угода вимагає, щоб така участь була «амбітною» та встановленою «з метою досягнення цілі Угоди». Однак останні дослідження показують, що цілі по скороченню викидів, які країни подали до Паризької угоди, аж ніяк не втримають потепління в рамках 2°С , а навпаки – сприятимуть зростанню середньої температури планети на 2,6°С – 4,0°С.

І тут Україна, на жаль, пасе задніх – у минулому році групою незалежних експертів з організації Climate Action Tracker наш Національно визначений внесок був визнаний критично незадовільним і дуже неамбітним. Зараз НВВ України передбачає лише зростання викидів, бо у порівнянні із 1990 роком ми маємо один з найнижчих рівнів викидів парникових газів за часи незалежності.

До 2020 року очікується, що країни переглянуть свої цілі по скороченню викидів. Тож в України є шанс продемонструвати бажання активно протидіяти зміні клімату. Враховуючи загрозливі темпи потепління, 15 країн вирішили не чекати і вже запропонували нові плани: Аргентина, Бенін, Багамські Острови, Беліз, Канада, Франція, Індонезія, Шрі-Ланка, Марокко, Малі, Непал, Нова Зеландія, Пакистан, Уругвай та Венесуела.

Про що говорили у Бонні?

Національно визначені внески

Якщо для більшості країн очевидно, що цілі по скороченню викидів повинні бути амбітними, то як вони повинні виглядати і що включати? Це досі залишається дискусійним питанням. На Кліматичних переговорах СОР23 в листопаді минулого року був сформований документ на 170 сторінок, що включає всі побажання країн. Активне обговорення цього питання продовжилося і в Бонні. В результаті переговорів для зручності був сформований коротший документ на 34 сторінки (Navigation Tool), що має полегшити роботу Сторонам угоди.

Наразі кожна країна сама вирішує, що, як і в якому вигляді включати у свою ціль по скороченню викидів. Це викликає питання при підрахунку загальних викидів у світі і, вочевидь, вимагає певної уніфікації. Однак, як дійти згоди щодо вигляду НВВ і врахувати інтереси кожної країни, досі залишається питанням до обговорення.

Фінанси: кошти на попередження зміни клімату та адаптацію до змін

Експерти зазначають, що без достатньої фінансової підтримки втілювати угоду буде важко. Мова йде про те, хто і в яких розмірах надасть фінансову допомогу державам, які особливо сильно страждають від змін клімату. Експерти та представники багатьох країн стверджують, що саме питання фінансів гальмує хід переговорів. Країни, що розвиваються, просять чітких гарантій і часових рамок, але економічно розвинуті країни поки не готові їх надати.

Однак певна ціль все ж існує. 100 мільярдів доларів США – таку суму необхідно мобілізувати до 2020 року, щоб допомогти країнам, що розвиваються, адаптуватись до наслідків зміни клімату та зменшити викиди. Велику роль в цьому процесі повинні приймати не тільки уряди економічно розвинених країн, а й бізнес. Прогнозується, що лише 67 мільярдів буде забезпечено із державних бюджетів, все інше – за рахунок приватних джерел фінансування.

Диференціація: однакові умови для всіх?

Під час переговорів знову виникало питання диференційованої відповідальності. Чи повинні розвинуті країни та країни, що розвиваються, мати однакові вимоги та обов’язки в рамках Угоди? Це стосується ряду питань: обліку викидів, фінансів, глобальної інвентаризації, адаптації і забезпечення прозорого моніторингу виконання країнами кліматичних зобов’язань.

Паризькі правила – як запрацює угода

У Бонні також обговорювались питання, пов’язані з функціонуванням Паризької угоди: загальна звітність, прозорість, нові ринкові механізми, Фонд з адаптації до зміни клімату тощо. Країни намагалися сформувати всеосяжний текст, який міг би стати основою для прийняття Паризьких правил. Натомість неформальні консультації спричинили виникнення неформальних текстів, які не мають жодного юридичного статусу. Перетворення неофіційних текстів у формальні рішення відклалося до ще однієї проміжної сесії переговорів в Бангкоку у серпні-вересні.

Таланоа діалог

“Таланоа” – це традиційне слово, яке на мові Фіджі та тихоокеанських країн відображає відвертий та прозорий діалог. Цього року саме такий процес є головною особливістю міжнародних Кліматичних переговорів. Його мета – через обмін життєвими історіями, досвідом та побудовою співпереживання між людьми досягти спільного прагнення країн посилити свої кліматичні цілі та запобігти зростанню глобальної температури у межах 1,5 – 2°С.

Перед учасниками діалогу стоїть три головних питання:
Де ми зараз знаходимося? Куди ми хочемо прийти? Як нам досягнути цієї цілі?

Відповіді на них допоможуть країнам знайти спільні рішення, щоб втримати зростання температури на планеті.

На конференції в Бонні близько 315 представників від офіційних делегацій, громадських організацій, бізнесу, молодіжних форумів, корінних народів, активістів та дослідників взяли участь в паралельних сесіях Таланоа діалогу та поділилися своїм досвідом щодо активних кліматичних дій. В той час, як представники приватного сектору розповідали історії успіху у сфері низьковуглецевого розвитку технологій, відновлюваних джерел енергії та енергоефективності, представники з усіх куточків світу ділилися історіями, як зміни клімату все більш негативно впливають на їхнє життя.

Діалог Таланоа – це можливість для таких країн та громад бути почутими. Тепер головне завдання – перевести діалог та неформальне спілкування у реальні дії по зменшенню викидів парникових газів та адаптації до кліматичних змін, і прийняти спільні офіційні рішення.

1,5°С чи 2° С – у чому різниця?

За даними Міжурядової групи експертів з питань зміни клімату (IPCC) температура на планеті вже зросла майже на 1°С з часів початку індустріальної революції. Якщо людство збереже нинішні темпи викидів парникових газів, то за наступні 80 років глобальне потепління може сягнути +4°С градусів чи навіть більше.

Під час підписання Паризької угоди науковці наголошували, що для забезпечення існування людини на планеті та збереження біорізноманіття необхідно втримати глобальне потепління в рамках 2°С. Проте вже зараз стає очевидним, що 2°C – це занадто багато і країнам потрібно не допустити зростання середньої температури Землі більше, ніж на 1,5°С. Експерти говорять, що різниця у півградуса в масштабах планети є досить серйозною та відчутною.

У жовтні 2018 року очікується вихід спеціальної доповіді IPCC щодо наслідків глобального потепління на 1,5°С. Доповідь базуватиметься на наукових дослідженнях і пропонуватиме висновки для прийняття відповідних рішень і політик на національному та міжнародному рівнях.

“Проміжна сесія Кліматичних переговорів завжди є досить “технічною”, – коментує координаторка з кліматичної політики Екодії Соф’я Садогурська. – Очікувалося, що на сесії будуть сформовані та затвердженні чернетки рішень для наступної кліматичної конференції у Катовіце. Головним питанням наразі є розробка Правил, за якими повинна функціонувати Паризька угода. Однак офіційних рішень в результаті сесії в Бонні майже немає. Зараз важливо, щоб країни все ж таки погодили правила Паризької угоди і підготували до Кліматичної конференції СОР24 в Польщі єдине бачення Паризьких правил”.

Контакти для додаткової інформації:

Соф’я Садогурська

Експертка з кліматичної політики

+38 044 353 78 41