Перші 18 місяців повномасштабної війни росії в Україні могли спричинити до 150 млн тон CO2e додаткових викидів парникових газів. Це більше, ніж річні викиди індустріалізованої країни, як-от Бельгія. Загальні кліматичні збитки, які спричинила та має компенсувати рф, оцінюються у $9.6 млрд.
«Першим кроком було визначити кліматичні збитки, шляхом обрахунку викидів. Цей аспект під час війни, як правило, не враховують, але саме він має глобальний вплив, та не обмежується лише країнами, що воюють. Під час кліматичних переговорів (СОР) важливо, аби сторони визнавали відповідальність агресора за шкоду, завдану клімату в ході війни, та потребу компенсації цієї шкоди. Відповідальність – це один із чинників, який має запобігти новим збиткам та розв’язанню нових воєн», – говорить Євгенія Засядько, керівниця відділу зелених інвестицій ГО Екодія.
Це дані третього проміжного дослідження кліматичних збитків, спричинених російською війною в Україні, яке проводить Ініціатива з обліку викидів парникових газів від війни спільно з Міндовкіллям та ГО Екодія. Його висновки презентували на спеціальному заході під час кліматичної конференції COP28. Його запис можна переглянути тут:
«Протягом двох тижнів конференції COP28 самі лише бойові дії можуть спричинити викиди майже мільйон тон СО2. З початку повномасштабного вторгнення мільйони тон пального перевозилися на сотні кілометрів, щоб живити смерть, руйнування та шкоду довкіллю, які завдає росія Україні, а також шкоду клімату, яку відчує весь світ. Поки уряди намагаються розв’язати кліматичні проблеми на COP28, уплив війни на клімат посилюється із кожним днем через бойові дії, пожежі, втрати запасів вуглецю, руйнування інфраструктури ті інші прямі й непрямі впливи, включно з гібридними воєнними тактиками», – каже співавтор дослідження Микола Шлапак.
Викиди від бойових дій (переважно від споживання пального) оцінюють у 37 млн тон СО2е. Ще 22,2 млн тон спричинені пожежами – їх кількість зросла у 36 разів протягом першого року повномасштабної війни у порівнянні з 12 місяцями до вторгнення (йдеться про пожежі площею понад 1 га).
Найбільше джерело викидів, пов’язаних із війною – це потенційні викиди від повоєнної відбудови пошкодженої та зруйнованої інфраструктури. За прогнозами, вони складуть аж 57 млн тон СО2е. Однак ці викиди, які особливо пов’язані з виготовленням цементу та сталі, можна скоротити на 30% чи навіть 50%, якщо стимулювати низьковуглецеву відбудову.
Автори дослідження зазначають, що за ці викиди та їхню шкоду для клімату, має нести відповідальність саме росія. Однак ні у міжнародній кліматичній політиці, ні в міжнародному гуманітарному праві немає чіткого способу зобов’язати її до цього.
«Це не означає, що росію неможливо притягти до відповідальності. Україна разом з міжнародними союзниками формує Міжнародний компенсаційний механізм, щоб фінансувати відновлення. Ми переконані, що збитки, завдані клімату, мають бути частиною цього механізму та реєстру завданої шкоди, який розробляють під егідою Ради Європи», — каже Леннард де Клерк, провідний автор дослідження.
Україна може використати компенсацію для пом’якшення кліматичних збитків, завданих росією, компенсуючи більшість спричинених війною викидів на благо світової спільноти. Найочевидніший спосіб це зробити – направити кошти на відновлення знищених лісів та інші природоорієнтовані рішення, які поглинають викиди з атмосфери.
Інші рішення, які допоможуть пом’якшити наслідки для клімату – це прискорення розгортання відновлюваної енергетики та зменшення викидів від будівництва. Цього можна досягти завдяки розумному дизайну з меншим використанням матеріалів, переробці цементу та сталі зі зруйнованих будівель, використанню низьковуглецевих цементу та сталі або альтернативних матеріалів для будівництва.
Більше того, для по-справжньому сталої зеленої відбудови, нам потрібно розвивати циркулярну економіку, виробляти матеріали всередині країни, подбати про залучення місцевих, утому числі тим часово переміщених осіб, як зазначаила на презентації дослідження членкиня Правління Екодії Анна Акерманн. Це великий виклик, який потрібно починати з малого – з пілотних проєктів, які можна масштабувати. Тим паче, в Україні є чимало активних людей, які працюють над цим вже зараз.
«Українські громади та громадянське суспільство – це джерело стійкості України. Для багатьох із них зелене відновлення під час повномасштабної війни – це посилення енергетичної безпеки, заощадження коштів, яких і так бракує, створення нових робочих місць, турбота про довкілля, інклюзивність та євроінтеграції. Але для відновлення кращими, ніж були, нам знадобляться знання, навички та доступні фінансові ресурси», — зазначила Анна Акерманн.
А щоб підтримати боротьбу громад та громадянського суспільства за зелену повоєнну відбудову, приєднуйтеся до Спільноти Екодії.
Дослідження стало можливим завдяки підтримці Європейського кліматичного фонду (ECF) та Ініціативи з розвитку екологічної політики й адвокації в Україні (EPAIU), Федерального міністерства економіки та кліматичних дій Німеччини через Міжнародну кліматичну ініціативу (IKI).
