Сьогодні, 12 грудня, під час свого виступу на міжнародних кліматичних переговорах у Польщі Міністр екології України Остап Семерак заявив, що Україна є лідером зі зменшення викидів парникових газів, і що країна розпочинає процес перегляду своєї цілі зі скорочення викидів, з метою зробити її якомога більше амбітною.
“Екодія вітає рішення України про перегляд національно-визначеного внеску. Це логічний та довгоочікуваний крок для України на шляху до виконання цілі Паризької угоди. Ми сподіваємося на дві речі: на активне залучення громадськості до процесу перегляду і що кліматична мета країни все ж таки передбачатиме відповідність Паризькій угоді: зменшення, а не підвищення викидів парникових газів”, – коментує Анна Акерманн, керівниця кліматичного відділу Екодії.
Екодія уже пояснювала, що Україна є лідером зі скорочення викидів CO2 лише формально. Нещодавно був оприлюднений рейтинг запобігання кліматичним змінам (Climate Change Performance Index – CCPI 2019), де Україна посіла 18 місце. Це сталось не через успіхи державної кліматичної політики, а через зовнішні обставини. Відповідно до рейтингу, кліматична політика України була неефективною – отримано лише 40 балів зі 100 можливих.
Крім цього, поточна ціль України, яку наразі планують переглянути, передбачає зростання викидів парникових газів майже вдвічі. У 2015 році національно-визначений внесок України до Паризької угоди передбачав “скорочення” викидів СО2 до 60% від рівня 1990 року. Однак фактичний рівень викидів CO2 у 2015 році був уже на рівні 62%. Міністр Семерак у своїй промові сьогодні також згадав про Стратегію низьковуглецевого розвитку України, де ціль – до середини століття залишити викиди приблизно на тому ж рівні, що є зараз. Таким чином, ні середньо-, ні довгострокова кліматична мета України наразі не відповідає цілі Паризької угоди та веде світ до глобального потепління 4°С чи вище.
Перегляд національного внеску України означає, що кліматична політика стає більш пріоритетною всередині країни. Звичайно, новий внесок має базуватися на економічних розрахунках, але так само він має відповідати цілям Паризької угоди, тобто вести до реального скорочення викидів СО2.
За останній рік у сфері кліматичної політики Україною справді прийнято декілька важливих документів: затверджений План заходів щодо виконання Концепції реалізації державної політики у сфері зміни клімату, розроблена та прийнята Стратегія низьковуглецевого розвитку та розпочата робота над законодавством щодо моніторингу викидів парникових газів. Однак цього недостатньо задля досягнення цілей Паризької угоди.
Підвищення енергоефективності та розвиток відновлюваних джерел енергії – це дороговказ для України. Нам критично важливо підвищувати власну енергонезалежність, скорочувати залежність від викопного палива та розбудовувати нову безвуглецеву економіку.
З 3 по 15 грудня у польському місті Катовіце відбуваються міжнародні переговори ООН зі зміни клімату (COP24). Офіційні представники від України також беруть в них участь. Екодія та інші громадські організації неодноразово закликали уряд, в особі пана Семерака, заявити про початок перегляду національного внеску в Паризьку угоду (НВВ) у 2019 році.
Сьогодні, у третю річницю підписання Паризької угоди, Екодія розкаже вам про те, яка ціль цієї Угоди та навіщо вона потрібна.
Що таке Паризька угода
Сьогодні рівно 3 роки тому була прийнята Паризька кліматична угода. Її підписали 196 країн світу у 2015 році – під час міжнародних кліматичних переговорів у Парижі (COP 21), а у жовтні 2016 року угода вступила в силу. Україна – одна з перших, хто ратифікував цей документ. Але, відповідно до Паризької угоди, цілі України щодо скорочення викидів парникових газів залишаються слабкими. Які основні цілі Угоди, чого не вистачає для її успішної реалізації, і що має зробити Україна для покращення своєї кліматичної позиції?
Навіщо потрібна Паризька угода?
Головна мета Паризької угоди – не допустити зростання глобальної середньої температури більше 2°C (по можливості – не більше 1,5°C) у порівнянні з показниками XIX століття. 1800-ті роки є точкою відліку не просто так – саме тоді людство почало спалювати величезну кількість викопного палива, що спричинило надмірні викиди парникових газів в атмосферу, глобальне потепління та зміну клімату.
Крім цього, Угода декларує необхідність адаптуватися до наслідків зміни клімату, при цьому забезпечуючи зниження викидів парникових газів, а також достатнє фінансування та об’єднання зусиль країн для протидії зміні клімату.
Утримання глобального потепління на рівні 1,5 – 2°C потребує невідкладного скорочення антропогенних викидів CO2 та інших парникових газів в атмосферу та повного їх усунення до другої до 2050 року.
Чого бракує для реалізації Угоди?
У 2015 році країнам вдалося прийняти Паризьку угоду. Але щоб вона була повністю “дієвою”, потрібно створити так звані “Паризькі правила” (“Paris Rulebook”). Це деталізовані рекомендації, що визначатимуть, як саме країни реалізовуватимуть Угоду. Очікується, що затвердження цих правил стане результатом цьогорічних кліматичних переговорів COP 24, що триваються прямо зараз – з 3 по 15 грудня – у польському місті Катовіце.
Єдиний набір таких рекомендацій стане гарантією і водночас дорожньою картою для досягнення країнами індивідуальних та колективних кліматичних обіцянок. Чіткі принципи зокрема визначатимуть, як саме уряди повинні:
- комунікувати про свої плани зі скорочення викидів парникових газів;
- оцінювати та звітувати про зроблені кроки;
- визначати власний прогрес у протидії зміні клімату;
- поступово збільшувати інвестиції у боротьбу зі зміною клімату.
Фінансова підтримка і співпраця
Для успішного виконання цілей Паризької угоди, потрібні кошти. Вони уможливлюють дії по скороченню викидів та адаптації до наслідків зміни клімату в країнах, що потребують допомоги. Протягом COP 24 країни, що є найбільш вразливими до кліматичних змін, мають впевнитись, що отримають необхідну фінансову підтримку для протидії зміні клімату та адаптації до її наслідків.
Один із найважливіших механізмів зосередження такої фінансової підтримки є Зелений кліматичний фонд (GCF). Очікується, що під час кліматичних переговорів у Катовіце розвинені країни чітко заявлять, що мають намір підтримати країни, що розвиваються. Це можливо зробити шляхом фінансового поповнення Зеленого кліматичного фонду, а також інших – так званого Адаптаційного фонду (Adaptation Fund) та Фонду для найменш розвинених країн (Least Developed Countries Fund).
Контакти для коментарів:
Євгенія Засядько
Координаторка з питань зміни клімату
zasiadko@ecoact.org.ua
Тел. 095 5702750
медіа-відділ Екодії
Олександра Хмарна
okhmarna@ecoact.org.ua
Тел. 068 119 31 03
