Сучасне суспільство досі певною мірою залежить від вугілля, а отже й від гірничодобувної діяльності. Проте вугілля з кожним роком все більше поступається по вартості відновлюваним джерелам енергії. У багатьох вугільних регіонах видобуток вугілля свого часу був двигуном розвитку та досі є значним джерелом надходжень до місцевих бюджетів, визначає наявність робочих місць та використовується для отримання електроенергії та опалення. Залежність від гірничодобувної інфраструктури особливо велика в менш економічно розвинених регіонах. Хоча більшість країн Європи все ще сильно залежить від видобутку вугілля та збільшення виробництва електроенергії, в багатьох країнах Європи спостерігається тенденція до зменшення використання вугілля для виробництва електроенергії та поступової відмови від вугілля. Більше того, Європейський Зелений Курс закріплює ціль на перехід економіки до вуглецевої нейтральності до 2050 року. Україна зокрема задекларувала у Енергетичній стратегії до 2050 року про плани щодо відмови від вугілля в електрогенерації до 2035 року. Проте, незалежно від того чи продовжується видобуток вугілля, у процесі справедливої трансформації важливо здійснювати заходи спрямовані на покращення екологічної ситуації спричиненої видобутком та спалюванням вугілля, та відходами вугільної промисловості зокрема.

Даний аналітичний огляд описує як реалізується рекультивація териконів в Україні і яким законодавством керується, пропонує рішення щодо ефективної рекультивації териконів, зокрема на що потрібно зважати при рекультивації та моніторингу, які є рішення в Україні та світі, та що важливо імплементувати в Україні