За перші сім місяців повномасштабна війна в Україні спричинила, за попередніми оцінками, щонайменше 100 мільйонів тон викидів СО2, що посилюють зміну клімату. Таку ж кількість за такий період викидає ціла країна, як-от Нідерланди. Однак на міжнародному рівні досі не існує чіткої методології підрахунку цих викидів та не визначено, хто має за них відповідати.
Глобально військові дії та пов’язана з ними промисловість разом можуть викидати за близько 5% усіх викидів парникових газів. Однак рішення щодо того, як і хто їх має обліковувати, лежить «у шухляді» ще з 1998 року. Паризька кліматична угода визначає принципи і правила, за якими країни світу скорочують свої викиди парникових газів. Зобов’язань щодо скорочення викидів від воєнних дій у ній немає, однак і від відповідальності за них вона не звільняє. Тож обліковувати та компенсувати ці викиди — справа добровільна. На практиці це ж означає, що ніхто за неї не братиметься.
На цьогорічній міжнародній кліматичній конференції у Єгипті — наймасштабнішому заході у галузі кліматичної політики — це питання так само не стоїть на порядку денному. Тому цьогоріч його підніматиме саме Україна. Президент Володимир Зеленський у свої промові на початку конференції запросив країни долучитися до ініціативи України зі створення глобальної платформи із оцінки збитків клімату від воєнних дій.
10 листопада Уряди України, Грузії та Молдови на спеціальному заході (дивитись>) ділилися тим, як війна може вплинути на кліматичну звітність, і поділилися першими оцінками викидів від повномасштабної війни в Україні за перші 7 місяців. Незалежні дослідники підрахували, що щонайменше 34 млн тонн викидів парникових газів вже спричинили бойові дії, лісові пожежі та транспортування внутрішньо переміщених осіб. Ще 14 мільйонів — викиди від витоків у Північного потоку 1 і 2. І не варто забувати, що цілі міста потрібно буде відбудовувати після війни, що може призвести до додаткових 50 млн тонн викидів парникових газів.
Україна наразі активно намагається притягнути росію до відповідальності за усю завдану країні шкоду. Важливо також притягнути агресора до відповідальності і шкоду клімату, спричинену війною. Викиди, які зараз відбуваються через російську агресію, підсилюють глобальну зміну клімату, а це зачіпає не тільки Україну. Як в рамках Рамкової конвенції ООН з питань зміни клімату країни об’єднались для боротьби проти кліматичної кризи, так вони можуть об’єднатись і встановивши відповідальності за руйнівні воєнні дії» — коментує Євгенія Засядько, керівниця відділу клімату Екодії.
Однак питання обліку викидів від бойових дій відтерміновується ще й з технічних причин. Науковці кажуть, що наразі просто немає чіткої методології, як їх рахувати.
«Існує не так багато досліджень, які ми можемо використовувати для вивчення даних. У нас немає методології, але я вже порушувала це питання на минулій сесії Міжурядової групи екмпертів з питань зміни клімату (МГЕЗК). Крім того, технічна робоча група з інвентаризації викидів парникових газів уже знає про ситуацію, і ми маємо підтримку з боку РКЗК ООН. Ми, як представники країн, знаємо, що РКЗК ООН заохочує звітність про військові викиди» — заявила кліматологиня Світлана Краковська, представниця МГЕЗК від України.
МГЕЗК — це об’єднання тисяч науковців та науковиць із майже 200 країн світу, які досліджують усі доступні наукові дані, щоб оцінити стан клімату, вплив зміни клімату на різні аспекти життя та спрогнозувати потенційні наслідки зміни клімату.
Тож перший крок для зменшення впливу військового сектору — це створити методологію підрахунку викидів та зобов’язати країни їх моніторити. Та в подальшому важливо також чітко встановити відповідальних за ці викиди, щоб росія компенсувала шкоду, завдану не лише Україні, а й усій планеті.
Контакти для додаткової інформації:
Олександра Хмарна, okh@ecoact.org.ua