В Україні створення заповідних територій просувається повільно. Причина не лише в затяжних бюрократичних процедурах. Люди у громадах мають чимало страхів і упереджень щодо того, що буде, якщо земля отримає природоохоронний статус. Люди у громадах мають чимало страхів і упереджень щодо того, що буде, якщо земля отримає природоохоронний статус.
Екодія провела соціологічне опитування майже тисячі мешканців у 19 громадах семи регіонів. Результати показали: 39% вважають, що громади «втратять землю», третина – що питання «не на часі через війну», 28% – що люди «втратять роботу». Інші бояться зниження доходів у бюджет, заборон на традиційні промисли чи проблем із правоохоронними органами.
Нижче розглянемо найпоширеніші страхи про створення заповідних територій, які наведені у посібнику «Створення заповідних територій: вигоди для громад».
Страх 1. У громади заберуть землю
Цей страх виникає через радянську практику «закритих угідь для еліти». Але сьогодні модель природоохоронних територій інша. Земля не вилучається для приватного використання, а навпаки зберігається у користуванні громади й захищається від забудови, розорювання чи суцільних рубок.
Наприклад, після створення національних парків «Холодний яр» і «Нобельський» їхні території залишилися відкритими для місцевих жителів і туристів. Тобто природоохоронний статус – це спосіб зберегти землю для всіх, а не забрати її.
Страх 2. Люди втратять роботу
Багато мешканців громад бояться, що після заповідання зникнуть робочі місця. Частково це може бути правдою: інтенсивні та шкідливі практики (суцільні рубки чи видобуток корисних копалин) можуть бути обмежені. Але натомість з’являються нові можливості. Адміністрації нацпарків створюють десятки робочих місць, фінансованих із держбюджету.
Також розвивається туризм: приміром, у травні 2025 року парк «Сколівські Бескиди» прийняв понад 20 тисяч відвідувачів, ставши найпопулярнішою атракцією Львівщини.
Страх 3. Заборонять традиційні промисли
Люди часто сприймають заповідник як «тотальну заборону». Насправді сучасний підхід інший.
Наприклад, у Карпатському біосферному заповіднику та національних парках регіону зберігається полонинське господарство: випас худоби, сінокосіння, збирання грибів і ягід. Такі практики регулюються, але не забороняються, бо саме вони підтримують екосистеми в належному стані.
Страх 4. Під час війни природа «не на часі»
Третина респондентів вважає, що заповідники треба створювати після перемоги. Проте війна лише підсилює цю потребу. Втрати природних територій прискорились через бойові дії та тактику «випаленої землі».
Водночас, ліси й болота вже довели оборонне значення: вони ускладнюють просування окупантів. А для цивільних природа стає місцем психологічного відновлення.
Страх 5. Громада втратить доходи
Дехто вважає, що заповідний статус зменшить надходження до бюджету. Приклади доводять протилежне. Китайгородська громада на Хмельниччині встановила ставку податку для земель «Подільських Товтр» утричі вищу, ніж для сільгоспугідь, і в 30 разів – ніж для лісових.
Національні парки відповідають за значну частку туристичного збору, який надходить у бюджети громад. У 2024 році цей збір зріс на 23% порівняно з попереднім роком: Львівщина отримала понад 47 млн грн, Черкащина – 23,5 млн грн.
Страх 6. Заповідання коштуватиме громаді занадто дорого
18% опитаних побоюються, що громада не потягне витрати на земельну документацію. Насправді, замовляти окрему земельну документацію для заповідних територій зовсім не обов’язково – громади можуть включити винесенні меж цих теритирій до розробки планів просторового розвитку, які є обов’язковими для усіх громад.
Також громадам доступні міжнародні гранти на розробку документації для об’єктів ПЗФ. Наприклад, у 2020–2021 роках у межах проєкту KfW та WWF «Підтримка природно-заповідних територій в Україні» були розроблені та погоджені проєкти землеустрою щодо відведення земель для постійного користування нацпарку, а також визначені межі НПП «Гуцульщина» у межах громад (оскільки понад 75% території нацпарку залишилась у їхній власності).
Страх 7. Заповідники створять проблеми з правоохоронними органами
Кожен шостий респондент боїться, що прокуратура чи суди «тиснутимуть» на громади через проблеми з охороною заповідних територій. Насправді правоохоронні органи працюють на захист земельних прав громад, а дотримання природоохоронного законодавства дозволяє уникнути проблем із правоохоронцями.
Так, у 2025 році Шишацькій громаді на Полтавщині повернули 15 гектарів заказника «Величківський», які були незаконно приватизовані. Подібні рішення ухвалювались і в інших регіонах. Якщо межі заповідних територій оформлені належним чином і громада дотримується режиму охорони, ризик проблем відсутній.
Ці та інші страхи щодо створення нових обʼєктів ПЗФ лише гальмують ухвалення важливих / необхідних рішень у громадах. Насправді заповідання не відбирає землю у громади, а захищає її від деградації. Також воно створює можливості для додаткових бюджетних надходжень, підтримує зайнятість, зокрема у сфері туризму, та відкриває доступ громади до грантів. Фактично, створюються важливі передумови для подальшого сталого розвитку громади.
Приєднуйтесь до Спільноти Екодії, щоб дізнаватись більше про створення природозаповідних територій в Україні.
Джерело – lb.ua
