Чим ближче сезон збору врожаю, тим частіше чутно заяви світової спільноти про те, що російська агресія в Україні поширює терор і голод далеко за межі нашої країни. Як вплине війна на продовольчу безпеку світу та що з цим робити, обговорювали і на 33-й конференції Сільськогосподарської та продовольчої організації ООН (ФАО) у Європі. Делегації з Європи та Центральної Азії завершили свою роботу минулого тижня у польському Лодзі. Що обговорювали делегати та які рішення запропонували?
Спільне бачення учасників полягає у тому, що агропродовольчі системи повинні перестати розглядатися з позиції суто виробництва продукції, коли «успіх» вимірюється лише кількістю виробленого і отриманого прибутку. Продовольчі системи це ще й про якість самої їжі, якість довкілля та якість життя. Переорієнтація агросектору в регіоні та світі на якісні показники – ось головна задача на наступне десятиліття.
Що пропонує ФАО?
На конференції обговорювали нові пріритети для Європи та Центральної Азії у галузі агропродовольчих систем. Згідно зі стратегічною програмою ФАО на 2022-2031 рр, вони мають трансформуватися у чотирьох напрямках, які корелюють із Цілями сталого розвитку ООН:
- Краще виробництво – це відповідальне й ефективне виробництво й споживання, що реалізується через стійкі й інклюзивні ланцюги постачання, екологічну й кліматичну стійкість виробничих систем.
- Краще харчування – це про припинення голоду та забезпечення продовольчої безпеки, а також доступності здорового харчування.
- Краще довкілля – це про збереження, відновлення та стале використання екосистем, боротьбу зі зміною клімату й адаптацію.
- Краще життя – інклюзивний розвиток та економічне зростання, зменшення соціальної несправедливості у сільському й міському середовищі, серед чоловіків та жінок.
Ці стратегічні напрямки були напрацьовані для подолоння все очевидніших криз із якими стикається людство, і які ставлять під загрозу агропродовольчі системи. Це кліматична й екологічні кризи, глобальна пандемія, а тепер ще й війна росії.
Мир надважливий для того, аби захистити людей від голоду. Війна в Україні стала першочерговим питанням обговорення делегатів ФАО, адже вона має глобальні наслідки для агровиробництва. Через зруйновані ланцюги постачання, обмеження доступу до обладнання, палива, а також безпосередньо бойові дії, Україна не може продовжувати експорт частини продовольства, а у світі вже зараз рекордно зросли ціни на продукти та добрива.
Однак, очевидно, що найбільше страждає від агресії власне Україна. За оцінками ФАО, кожне п’яте домогосподарство не може забезпечити свої базові потреби, а дрібні сільгоспвиробники потребують підтримки. План ФАО передбачає залучення $115 млн для підтримки майже мільйона українців та українок у цей період.
На чому наголошує громадськість?
Українські фермери, а особливо дрібні сільгоспвиробники, є героями часу, адже вони забезпечують людей їжею, дають прихисток та роблять свою роботу попри шалені ризики для власного життя. Саме вони не дають продовольчій системі України розвалитися.
«Необхідно нарешті належним чином визнати та пріоритизувати дрібних сільгоспвиробників у політиках та програмах підтримки на державних та міжнародному рівнях. До повномасштабної війни дрібні фермери та сільські домогосподарства виробляли значну частину продовольства для місцевих ринків, зокрема понад 3/4 всієї картоплі, овочів, фруктів та ягід, а також 1/3 продукції тваринного походження», – говорить Олена Бородіна, представниця від громадянського суспільства на конференції ФАО.
Одначе в українському законодавстві існує чимало перешкод для того, аби дрібні сільгоспвиробники отримували таку необхідну їм підтримку. Фактично господарства менші за 100 га взагалі залишаються поза системою державної підтримки. З початку запровадження в Україні системи державних дотацій в агросекторі головними отримувачами коштів стали найбільші підприємства – агрохолдинги. А це суперечить самому поняттю «дотацій», тобто підтрмки тих, кому вона найбільше потрібна.
Короткі ланцюги виробництва й постачання показали свою гнучкість та стійкість у ці страшні часи. Водночас структура крупних продовольчих виробників стала мішенню, де руйнування лише однієї ланки довгого ланцюга має серйозні наслідки для мільйонів. Мабуть, найяскравішим прикладом є руйнування та блокування логістичних центрів, коли вироблену сировину просто неможливо вивезти. Мова не може йти про продовольчу безпеку, коли через порушення лише однієї ланки руйнується довгий ланцюг постачання, від якого залежить безліч країн і мільйони людей. Без життєздатних, децентралізованих, локальних продовольчих систем ми отримуємо продовольчу небезпеку глобального рівня.
Саме дрібні господарства та сімейні ферми часто керуються принципами агроекології та є більш сталими й відповідальними відносно місцевих громад і довкілля. Українські селяни й фермери доводять цю стійкість навіть у час війни. Відтак політична та фінансова підтримка має надаватися в першу чергу дрібним виробникам із короткими виробничими ланцюгами та застосуванням агроекологічних принципів.
«Питання екологічної сталості сільського господарства так само є питанням продовольчої безпеки та розвитку сільських громад. Екологізація сільськогосподарських практик має бути основою для зеленої відбудови агропродовольчих систем України. Важливо, щоб пріоритетом для держави стали дрібні сільгоспвиробники з короткими виробничими ланцюгами, які дотримуються агроекологічних принципів. Вони забезпечать продовольчу безпеку й сталий розвиток сільського господарства в регіоні та світі», – коментує Анна Даниляк, фахівчиня з екологізації сільського господарства Екодії.
Контакти для додаткової інформації:
Олександра Хмарна, okh@ecoact.org.ua