Екодія спільно з агромедіа агенцією Sapienza презентували результати соціологічного дослідження проведеного серед представників малого та середнього сільгосп підприємництва влітку 2023 року.
Своїми думками щодо впровадження екопрактик в агровиробництві та євроінтеграції поділилися представники малих та середніх сільгосппідприємств з різних куточків України. Для дослідження був використаний як основний якісний метод опитування – глибинні інтерв’ю, так і кількісний метод опитування — онлайн-анкетування.
Повний текст дослідження можна переглянути тут, а запис презентації дивіться на нашому YouTube-каналі.
Дослідження проводилось в межах Ініціативи з розвитку екологічної політики й адвокації в Україні, що здійснюється Міжнародним фондом “Відродження” за фінансової підтримки Швеції. Модератором події виступив директор Національної асоціації сільськогосподарських дорадчих служб України, к.е.н. Роман Корінець.
Вплив сільгоспдіяльності на довкілля
Агровиробництво негативно впливає на стан довкілля – це визнали більшість фермерів, з якими було проведено глибинні інтерв’ю. Серед основних причин було названо: застосування хімії, розорювання степів, осушення боліт, неналежне поводження з відходами, а також інтенсивний обробіток ґрунту, внаслідок якого відбувається деградація ґрунтів.
Водночас чимало фермерів, опитаних методом глибинних інтерв’ю, зазначили, що не зовсім розуміють, що таке екопрактики у агробізнесі. Більшість фермерів пов’язують екопрактики суто із органічним виробництвом, водночас зазначають, що не бачать економічного обґрунтування цього підходу для своєї діяльності.
«Однак деякі із учасників опитування вже в процесі спілкування виявили, що все-таки вони впроваджують деякі практики в своїх господарствах, які дозволяють зменшити або попереджають негативний вплив на довкілля. Можливо вони не завжди так очевидно асоціюють це з якимись конкретними прикладами методів», – розповіла під час презентації дослідження Анна Даниляк, фахівчиня з екологізації сільського господарства Екодії.
Щонайменше частина респондентів інтуїтивно вже застосовує якісь із цих практик, однак наразі їм просто бракує ціліснішого розуміння щодо екологічного менеджменту в сільському господарстві
Які з екологічних практик українські фермери хотіли б запровадити першочергово
Які саме з екологічних практик фермери хотіли б запровадити насамперед, онлайн-анкетування (де респонденти могли відмітити декілька бажаних варіантів) засвідчило, що найбільш болючими є питання збереження критичних для сільського господарства природних ресурсів: ґрунт та вода.
Наступною найбільш цікавою практикою став перехід на органічні агрохімікати та біологічні засоби захисту рослин. Дещо менше інтересу в онлайн-респондентів до підходу, що передбачає зміни в управлінні та підвищення ефективності використання побічних продуктів, сільгоспвідходів, добрив, пестицидів.
Українські фермери, які брали участь в інтерв’юванні, зазначають, що ставлять перед собою довгострокові цілі, використовують комплексні підходи у обробітку землі, щоб не виснажувати родючі землі. Фермери також говорять, що контроль за станом, якістю та використанням ґрунтів, а також за застосуванням агрохімікатів необхідно забезпечити на загальнодержавному рівні.
«В контексті екопрактик доволі багато фермерів говорило про те, що це має бути системна політика на державному рівні. Повинні впроваджуватися державні програми щоб до процесу екологізації виробництва була можливість залучити більшу кількість фермерів», – підкреслює Анна Даниляк.
«Сталі екопрактики дозволяють зменшувати, попереджати шкоду для довкілля в процесі сільгоспвиробництва. Вони допомагають зберігати властивості компонентів природи: ґрунтів, води, повітря, флори, фауни, адаптуватися до проявів зміни клімату, і, водночас, забезпечувати гарний врожай, дохід фермерів та якість життя в сільській місцевості.
І якраз з цим були пов’язані основні сумніви фермерів, що екологічно сталі практики дійсно можуть забезпечувати високі врожаї. Не тільки дбати про навколишнє середовище та природу», – розповіла під час презентації дослідження Катерина Звєрєва, засновниця агро-медіа агенції Sapienza, міжнародний консультант ФАО ООН.
Під час інтерв’ювання фермери поділились відомими екопрактиками, що використовують у себе, а що планують запровадити у власне агровиробництво і чому. Найчастіше фермери говорили про практику сівозміни, про обробіток ґрунту No-Till або Strip-till, про заміну мінеральних добрив органічними, використання дигестату, технології переробки гною й посліду, а також використання якісної економної техніки для внесення добрив.
Сівозміна, або ж чергування культур на сільгоспугіддях, передбачає вибір рослин-попередників, коректну послідовність й поєднання рослин які необхідні саме цьому полю. Ця практика дозволяє запобігати ерозії ґрунту, зменшує залежність сільгоспкультур від добрив та пестицидів (а значить і надмірного їх використання й забруднення довкілля), і також запобігає розвитку стійких до ЗЗР шкідників.
Невід’ємно пов’язані із практикою сівозміни й використання покривних культур та сидератів. Ці рослини, вирощуючи у міжсезоння та перед посадкою основної культури, збагачують землю поживними елементами, підтримують вологість та покращують структуру верхнього шару ґрунту.
«В проведених нами опитуваннях фермери неодноразово розповідали, чому саме вони стали прихильниками сидеральних культур, і наскільки це збільшує природним методом вирощування їхніх основних культур. А ще говорили про те, що на сидеральних культурах можна досить непогано заробляти. Розповідали вони про компостування і про органічні добрива. Про системи нульового та мінімального обробітку ґрунту. Деякі вже відмовилися від оранки, працюють у напрямку збереження ґрунту, мінералізують ґрунт і користуються різними екопрактиками», – говорить Катерина Звєрєва.
Українські аграрії в ЄС
Ставлення українських фермерів до процесу євроінтеграції згідно відповідей онлайн-опитування здебільшого є позитивним (67%), які вбачають нові можливості для розвитку свого виробництва. Майже чверть опитаних не вважають євроінтеграцію фактором, який вплине на їх працю, або наразі не можуть визначитись.
Водночас 4% респондентів мають застереження щодо наближення українського сільського господарства до ЄС, де, зокрема екологічні вимоги можуть створити значні перешкоди для їх господарств. У глибинних інтерв’ю фермери здебільшого зазначили, що європейський шлях – єдиний шлях України, тому вони розуміють необхідність відповідати європейським вимогам ведення сільського господарства.
Найбільше як позитивних очікувань так і занепокоєнь в контексті євроінтеграції у українських аграріїв викликає доступ до ринку ЄС. Великий Європейський ринок є порівняно усталеним, позаяк є чимало пересторог щодо повноцінного виходу на нього нового амбітного й великого гравця, що ще й має доволі відмінну модель агровиробництва не характерної для ЄС в цілому.
Під час інтерв’ю чимало фермерів також висловлювали свої побоювання щодо конкурентного середовища. З одного боку українська агропродукція на думку багатьох респондентів не дотягує: чи то до європейських стандартів, чи то внаслідок низької доданої вартості, тож не може відразу бути конкурентноздатною на цьому ринку.
З іншого боку — український експорт у та через країни ЄС регулярно викликає занепокоєння у європейських фермерів через відчутно нижчі ціни великої кількості українського продовольства. Відтак з обох боків є переживання щодо справедливої конкуренції як в контексті якості продукції так і її кількості.
Також українські дрібні та середні агровиробники покладають великі сподівання до вступ до ЄС та довгоочікувану підтримку саме для фермерів, як вони, а не великих агрокомпаній. Водночас багато з них мають сумніви чи під силу пробитись дрібним виробникам на Європейський ринок, на якому нині здебільшого представлено крупний агробізнес України.
Оригінальний текст вперше опубліковано на SEEDS.
