Комітет Верховної Ради України з питань енергетики та житлово-комунальних послуг підтримав законопроєкт №11392, що передбачає закупівлю обладнання для третього та четвертого енергоблоків Хмельницької атомної електростанції. Спочатку законопроєкт стосувався загального розвитку енергетичної інфраструктури та спрощення господарської діяльності, проте його зміст було радикально змінено: незадовго до голосування з’явилося положення, яке несподівано відкрило шлях до закупівлі реакторного обладнання російського виробництва з Болгарії.
Що відбулося?
16 січня на своєму засіданні Комітет вніс правки до ухваленого у першому читанні законопроєкту №11392 від 2 липня 2024 року.
Раніше документ стосувався питань ринку електроенергії, зокрема спрощення приєднання до електромереж, але до другого читання було подано значну кількість правок. У результаті всі правки були скасовані правкою №267, а до тексту додана нова правка №268 авторства народних депутатів Костюха Анатолія Вячеславовича, Скороход Анни Костянтинівни та Семінського Олега Валерійовича, яка дозволяє закупівлю болгарського обладнання для енергоблоків Хмельницької АЕС.
Як зазначив голова комітету Андрій Герус, у процесі переговорів із болгарською стороною було досягнуто домовленості, що рішення необхідно ухвалити до 12 березня, адже саме до цієї дати діє дозвіл на продаж обладнання. Проте добудова блоків передбачає затвердження окремого закону, який має базуватися на оновленому техніко-економічному обґрунтуванні, адаптованому до сучасних умов.
Також законопроєкт отримав зауваження від Головного юридичного управління Верховної Ради України. Вони зазначають, що назва законопроєкту не відповідає його суті, і він мав би регулювати зовсім інші питання, ніж ті, які передбачені в його тексті. ухвалення цього законопроєкту може суперечити принципам належного врядування.
Чому це небезпечно?
Ідеться про реактори ВВЕР-1000 серії В-466Б, виготовлені для болгарського проєкту на АЕС “Белене”. І хоча вони формально належать Болгарії, їх обслуговування потребує російської технічної участі — прямої чи опосередкованої. У час, коли Україна шукає максимальних шляхів позбутися будь-якої залежності від держави-агресорки, запровадження законодавчих можливостей для використання саме російського устаткування виглядає, м’яко кажучи, сумнівним рішенням.
Недоліки обладнання “Белене”
Реактори, запропоновані для використання на Хмельницькій АЕС, не відповідають початковим технічним параметрам енергоблоків №3 і №4. Їх інтеграція вимагатиме масштабної реконструкції, а отже — додаткових грошей та часу. Відповідне техніко-економічне обґрунтування (ТЕО) базується ще на даних 2019 року, які давно втратили актуальність. Інфляція, ринкові коливання цін на обладнання та паливо, а також економічні виклики воєнного часу суттєво змінюють вартість будь-якого великого інфраструктурного проєкту. Проте “Енергоатом” наполегливо спирається на застаріле ТЕО, не забезпечуючи оновлених розрахунків і чітких гарантій технічної незалежності від російських сервісних компаній.
Небезпека залежності та брак прозорості
Навіть за формальної “болгарської” реєстрації обладнання, ризик залежності від російських технологій для технічного обслуговування залишається значним. У стратегічному вимірі це створює загрозу енергетичної залежності від країни, що веде повномасштабну війну проти України. Такі ризики мали б бути ретельно досліджені та виключені через оновлене техніко-економічне обґрунтування. Однак “Енергоатом” знову ж таки продовжує покладатися на застаріле ТЕО, яке не містить оцінки сучасних технічних викликів та умов ринку.
Непрозорість процедур ухвалення рішень лише ускладнює становище: нинішнє рішення про добудову ХАЕС було ухвалено до початку роботи наглядової ради, що суперечить принципам належного корпоративного врядування, яких Україна має дотримуватися в межах співпраці з міжнародними партнерами. Саме наглядова рада повинна забезпечувати прозорість і результативність роботи компанії, зокрема у сфері фінансових витрат і стратегічного планування.
Попри те, що Міністерство енергетики України публічно заявляє про підтримку проєкту міжнародними партнерами, такі твердження виглядають маніпулятивними, адже міжнародні партнери, зокрема G7, наголошують на необхідності створення незалежної наглядової ради в “Енергоатомі”.
Це свідчить про систематичне нехтування рекомендаціями партнерів і ключовими засадами прозорого управління. Відсутність ухвалення такого рішення спершу від наглядової ради підриває довіру до компанії та створює загрозу прийняття рішень, що можуть бути невигідними державі. Зважаючи на величезні кошти, передбачені для модернізації та адаптації реакторів, вкрай важливо мати незалежний і неупереджений нагляд, аби уникнути корупційних ризиків і гарантувати максимальну прозорість.
Що далі?
Правка №267 має бути вилученою із законопроєкту №11392. В такому вигляді законопроєкт демонструє недотримання ключових демократичних принципів: брак публічного обговорення, відсутність оновленої експертизи та ігнорування небезпеки російської участі в стратегічно важливому для України енергетичному секторі. Нинішній крок виглядає поспішним політичним рішенням, яке може призвести до довгострокової технічної та фінансової залежності нашої країни від російських технологій. Якщо держава справді прагне енергетичної безпеки та незалежності, не варто вестися на короткотермінові “вигоди”, ігноруючи їх ризиковану ціну та вразливість, яку вони відкривають для агресора.
