Публікація відображає результати дослідження сучасного стану пасовищ та сіножатей в Україні на основі результатів інтерв’ю із зацікавленими сторонами, передусім фермерками та землевпорядниками, а також картографічного аналізу окремих кейсів на рівні колишніх сільрад.
Починаючи з кінця минулого століття, в Україні в рази скоротилось поголів’я великої та дрібної рогатої худоби на вільному випасі, а разом із ним – і попит на багаторічні кормові угіддя, якими є пасовища і сіножаті. Попри врегульований статус цих угідь в земельному законодавстві, поширеними є різноманітні схеми (і цілком законні, і з певними зловживаннями) переведення їх в економічно більш привабливі категорії, передусім ріллю.
ГІС-аналіз територіальних кейсів з дев’яти областей України підтверджує масштабну трансформацію цих угідь, передусім в орні землі. Серед інших зафіксованих загроз для пасовищ – заростання чагарниками та забудова.
Опитування зацікавлених сторін та ГІС-аналіз показують певні відмінності між регіонами. Наприклад, південь та центр характеризуються високим тиском перетворення пасовищ в орні землі, а на півночі та заході – більш поширені процеси заростання пасовищ чагарниками та лісом, які відбуваються паралельно із розорюванням перших. Що стосується східного регіону, то оскільки він зазнав найбільшого впливу повномасштабної війни, на перший план вийшла проблема доступності до використання земель під пасовищами. Разом із тим, регіональний аналіз дає лише поверхневі результати, а основні відмінності криються на рівні окремих громад, які є основними розпорядниками земель пасовищ і сіножатей у наш час.
Проблему скорочення площі пасовищ і сіножатей неможливо вирішити самими лише заборонами чи фінансовою підтримкою. Потрібна комплексна політика з поєднанням різних інструментів підтримки, інформування та нагляду.
Завантажити дослідження у PDF Управління пасовищами
