В процесі підготовки проекту добудови 3 та 4 енергоблоків Хмельницької АЕС Міністерство екології та природних ресурсів України провело транскордонні консультації з країнами, які можуть зазнати негативного впливу від діяльності станції, зокрема з Австрією. Ці консультації є частиною зобов’язань, взятих Україною в межах Конвенції про оцінку впливу на навколишнє середовище у транскордонному контексті (Конвенція Еспо), та дозволяють незалежним експертам із сусідніх країн оцінити, чи обгрунтованою є пропонована діяльність з точки зору ризиків для довкілля та населення.
На минулому тижні австрійці опублікувати свій звіт із суттєвими зауваженнями та застереженнями. Австрійські фахівці наголошують на наступних недоліках та ризиках проекту добудови 3-го та 4-го енергоблоків Хмельницької АЕС:
- Відсутність аналізу технічних альтернатив та “нульового сценарію”.
Згідно з Конвенцією Еспо, в документацію з оцінки впливу на довкілля (ОВД) має бути включений обґрунтований опис технічних альтернатив планованої діяльності, а також опис «нульового варіанту» (варіант без реалізації проекту). Інформація про альтернативи у представленій документації з ОВД проекту не є достатньою. Іншими словами, атомники не довели, що два нових реактори – це найдоцільніший варіант забезпечення потреб у електроенергії з екологічної та економічної точок зору.
- Невідповідність обраної реакторної установки (ВВЕР-1000/В-320) сучасним стандартам безпеки. Неповна відповідність сучасним принципам проектування АЕС.
Незважаючи на те, що вже кілька років доступні варіації реакторів типу ВВЕР-1000 з посиленими характеристиками безпеки, в Україні збираються споруджувати реактор ІІ покоління, в якому таких покращень немає. Однією з основних систем, які мають убезпечити реактори на Хмельницькій АЕС, має стати зовнішнє охолодження розплавленого ядра у випадку аварії з розплавленням активної зони. Проте розробка даної системи для ВВЕР-1000/В-320 і досі не завершена. Крім того, конструкція ВВЕР-1000/В-320 лише частково відповідає сучасним засадам проектування атомних станцій. Вона не враховує принципів безпеки, розроблених Асоціацією регуляторів Західної Європи спеціально для “відкладених проектів”, будівництво яких розпочалося у 1980-их. рр. Це, зокрема, питання резервування, різноманітності і фізичного розділення резервних підсистем, переваги пасивних систем над активними системами безпеки. Ці принципи є обов’язковими для зменшення ризику аварій.
- Недооцінені ризики зовнішніх екстремальних подій
Інформація, наведена в документах ОВД, показує, що оцінка майданчика АЕС не відповідає сучасним міжнародним вимогам, оскільки використані міжнародні рекомендації застаріли, зокрема щодо оцінки сейсмічного ризику.
- Недостатній захист від терористичних атак та диверсій
Україна посіла лише 30 місце з 45 країн за Індексом ядерної безпеки, розробленому Глобальною ініціативою зі зменшення ядерної загрози. Це свідчить про низький рівень захисту вже існуючих українських АЕС від диверсій. Австрійські експерти відмічають незахищеність конструкцій 3 та 4 блоків Хмельницької АЕС від можливих терористичних атак, наприклад падіння пасажирського літака.
- Відсутність актуальної інформації про стан наявних будівель, споруд та конструкцій.
Проект передбачає використання фундаментів та будівельних конструкцій, що були споруджені на ХАЕС у середині 1980-х. Востаннє їх стан досліджували ще у 2005-2009 роках, проте за 10 років вони могли зазнати значних змін внаслідок дії природних факторів. Крім того, дослідження 2005-2009 проводилось з розрахунку на строк експлуатації 75 років. Сьогоднішній строк експлуатації є значно довшим, і становить близько 100 років. Саме тому, колишнє дослідження не є доказом, що старі конструкції підходять для завершення ХАЕС № 3 і 4.
- Недостатній аналіз можливих сценаріїв важких аварій.
В документах з ОВД немає систематичного аналізу проектних та запроектних аварій, тобто аварій із значними негативними наслідкам для людей та довкілля. Описані лише радіологічні наслідки однієї проектної аварії і однієї запроектної аварії, але не проаналізовані найгірші сценарії. Крім того, результати стрес-тестів ЄС показали, що управління важкими аваріями (тобто запобігання та пом’якшення наслідків) на українських АЕС має багато недоліків.
В ОВД мають бути включений аналіз найгірших сценарів аварій, оскільки їхні наслідки можуть бути настільки масштабними і тривалими, що навіть країни, які безпосередньо не межують з Україною, можуть постраждати.
- Відсутність конкретного сценарію поводження з радіоактивними відходами та відпрацьованим паливом.
Поводження з радіоактивними відходами, та їх остаточне захоронення, потребує особливо точного планування. Відпрацьоване паливо та радіоактивні відходи можуть завдати значної шкоди навколишньому середовищу, саме тому звіт з ОВД має містити план поводження з ними.
“Звіт австрійських експертів показує, як багато потенційних проблем та ризиків несе проект добудови блоків Хмельницької АЕС. Це підтверджує наші власні висновки. Уряд та Верховна Рада України не повинні схвалювати проекту закону “Про розміщення ХАЕС 3,4”, який зараз готується до винесення на Кабмін і потрібен атомникам аби перейти до реалізації цього сумнівного проекту”, — говорить фахівець енергетичного відділу ГО “Екодія” Олександра Заїка.
Довідково: Будівництво енергоблоків ХАЕС № 3 та 4 розпочалося у 1985-1986 роках. У зв’язку із введенням в 1990 році в СРСР мораторію на спорудження нових атомних енергоблоків, його припинили.
У 2005 році Кабінет Міністрів України вирішив відновити будівництво. Було обрано реакторну установку типу ВВЕР-1000/В-392 (Атомстройекспорт), що було закріплено на рівні закону в 2012 році. У зв’язку з погіршенням відносин між Україною та Росією, цей закон було скасовано в 2015 році. Пізніше Енергоатом обрав постачальником реактора чеську компанію Škoda JS a.s., яка з 2004 року належить російському холдингу ОМЗ. Для цього були внесені відповідні зміни у техніко-економічне обґрунтування (ТЕО) проекту, на основі якого розроблено новий проекту Закону України “Про розміщення…3 та 4 енергоблоків Хмельницької АЕС”, що зараз проходить урядове погодження.
Для виконання обов’язків, взятих Україною в межах конвенції Еспо між Україною та Австрією, було проведено двосторонні консультації. Мета участі австрійської сторони в процедурі Еспо – надання рекомендацій щодо мінімізації або навіть усунення можливого значного негативного впливу на Австрію, що може виникнути внаслідок реалізації проекту спорудження ХАЕС 3,4.
Контакти для додаткової інформації:
Олександра, okhmarna@ecoact.org.ua.
