Перший випуск – це знайомство з командою Офісу, яка, як і ми всі, трохи втомилася, але продовжує працювати. Все починається з кадрів планети Земля – прекрасного «проєкту», яким мільйони років опікуються герої коміксу. З появою людства проєкт пішов трохи не туди. Тепер персонажі влаштовують мозкові штурми, сперечаються, жартують і пробують не з’їхати з глузду – все як у звичайному офісі.

У другому випуску події загострюються: Ліс панікує через пожежі, Атмосфера перевантажена і не читає листів, Пустеля пропонує радикальні рішення, а Арктика й Антарктика нагадують, чим закінчився останній «редизайн» планети – Льодовиковим періодом. Герої разом намагаються придумати, як зробити так, щоб врятувати Землю.

Третій випуск присвячений темі вирубки лісів задля збільшення площ сільськогосподарських земель – пасовищ та полів. За даними ФАО, у світі щороку вирубують близько десяти мільйонів гектарів лісу, що дорівнює площі Португалії. Й 6,4 – 8,8 мільйона га на рік цієї вирубки відбувається в тропіках, що вже призвело до того, що тропічні ліси Амазонки продукують більше вуглекислого газу, ніж можуть поглинути, що поглиблює кліматичну кризу.

Вирощування сої не основна, але одна зі значних причин вирубки лісів. У період з 2001 по 2015 рік понад вісім мільйонів гектарів лісу було знищено задля цього. При цьому лише близько 6% сої у світі перетворюється на такі харчові продукти, як тофу та соєве молоко. Абсолютну більшість сої, майже 80%, вирощують на корм сільськогосподарським тваринам.

Врешті вирубка лісів призводить до різкого зростання викидів парникових газів, посилення глобального потепління та збільшення частоти екстремальних погодних явищ – від посух до повеней. Без дерев ґрунт втрачає свою структуру, поживні речовини й здатність утримувати вологу. Це призводить до ерозії, зсувів та деградації земель. До того ж втрата лісів призводить до змін у кількості та режимі опадів.

Наслідки також катастрофічні для біорізноманіття: ліси є домівкою понад 80% наземних видів, і їхня втрата веде до фрагментації популяцій та зникнення рідкісних тварин і рослин.

Щоб зупинити вирубку лісів заради сільського господарства, важливо підтримувати аграріїв у переході на стійкі та менш виснажливі практики (агролісівництво, відновлення деградованих земель замість розширення площ), розвивати міжнародні угоди й стандарти проти імпорту продукції, пов’язаної з вирубкою, а також забезпечувати прозорість і контроль з боку держав, бізнесу та громадськості.

На жаль, четвертий випуск розповідає про вплив російської агресії на довкілля не тільки України, а й планети загалом.

Екодія з 24 лютого 2022 року, після початку повномасштабної війни росії проти України, веде моніторинг випадків потенційної шкоди довкіллю, спричинених російською агресією. На нашій інтерактивній мапі вже зараз можна побачити масштаб впливу війни на довкілля, його повсюдність та інтенсивність.

У зоні активних бойових дій знаходяться атомні станції, морські порти, склади небезпечних відходів (мінеральні добрива, пінополіуретан, лакофарбові та паливно-мастильні матеріали тощо), промисловість, включно з хімічними та металургійними заводами. Зафіксовані пожежі на нафтобазах, АЗС, сміттєзвалищах, є факти пошкодження об’єктів тепло- та водопостачання. Існує також прямий плив на екосистеми через пожежі та нищення рідкісних видів та оселищ, а також об’єктів природно-заповідного фонду й екосистем лісів, степів та морів.

Війна завдає колосальної шкоди природі: через обстріли та пожежі вигорають сотні тисяч гектарів лісів і степів. Бойові дії порушують екосистеми та спричиняють загибель тварин та рослин, у тому числі рідкісних видів. Міграційні шляхи диких тварин перекриваються, а природні коридори для пересування тварин руйнуються, що загрожує довгостроковими втратами біорізноманіття.

Крім того, у ґрунти й водні екосистеми потрапляють токсичні речовини – тротил, важкі метали, нафтопродукти, залишки ракетного палива. Це призводить до забруднення річок, підземних вод і сільськогосподарських земель, що становить небезпеку не лише для екосистем, а й для здоров’я людей.

Війна також надзвичайно згубно впливає на клімат планети. Як показує дослідження Екодії, у період з 24 лютого 2022 року по 23 лютого 2025 року викиди парникових газів можуть сягати близько 230 мільйонів тонн СО2 екв. Ці викиди еквівалентні річним викидам Австрії, Угорщини, Чехії та Словаччини разом узятих або річним викидам 120 мільйонів автомобілів на викопному паливі.

У п’ятому випуску йдеться про підвищення рівня Світового океану внаслідок зміни клімату, а також про причини та наслідки цього процесу.

Зміна клімату та підвищення глобальної середньої температури призводить до танення льодовиків і крижаних щитів в Арктиці та Антарктиці, що, своєю чергою, спричиняє підвищення рівня Світового океану. Додатковим чинником є фізичне розширення води: коли океанські води нагріваються, їхній об’єм збільшується, що ще більше підвищує рівень моря.

Арктика та Антарктика — це регіони світу, які тануть найшвидше. Арктика, наприклад, з 1990 року нагрівалася у 2–4 рази швидше, ніж решта планети. Загалом за останні 45 років втрачено приблизно 2,20 мільйона км² крижаного покриву в Арктичному океані — це приблизно в шість разів більше за площу Німеччини. А в Антарктиді у лютому 2023 року було зафіксовано найменшу за 44 роки площу морського льоду.

Разом Антарктичний і Гренландський крижані щити містять стільки прісної води, що їх повне танення може підняти рівень моря приблизно на 65 метрів. За останні 100 років рівень Світового океану зріс приблизно на 20 сантиметрів. Це не той природній «рух» води, який ми можемо спостерігати у випадку припливів та відпливів. Таке підняття означає, що під затоплення потрапляють усі території, які знаходяться нижче 20 см над рівнем моря.

За результатами моделювання зон затоплення, зробленого Екодією у дослідженні «Вода близько», до кінця століття за песимістичним сценарієм (без скорочення викидів парникових газів усіма країнами світу) рівень Чорного моря може піднятися майже на метр, а  під воду може піти понад мільйон гектарів прибережних територій на півдні України. Це території міст, сіл та курортних містечок, полів, природних ландшафтів, рекреаційних зон, промислових підприємств та військових баз. Затоплення цих зон тягне за собою втрату ресурсів, передислокацію бізнесу та появу кліматичних біженців. І, що не менш жахливо, загинуть унікальні екосистеми, а морські води будуть забруднені.

Той факт, що прісна вода активніше змішується із морською, не лише поступово позбавляє нас питної води, а й знижує солоність океанів, що порушує баланс морських екосистем. Більшість живих істот пристосовані до існування у середовищі з певними умовами, тож зміна цих умов може вплинути та їхню здатність вижити. Потрапляння прісної води у морську загрожує втратою біорізноманіття, адже морські мешканці відчувають зміну умов свого існування сильніше, ніж наземні види.

Шостий випуск оповідає про те, як працівники Офісу підтримки життєдіяльності людства стикаються з кавовою кризою.

Каву можна вирощувати лише в «кавовому поясі» — тропічних регіонах світу, в районах, зазвичай розташованих на висоті від 1000 до 2000 м над рівнем моря.

Зміна клімату суттєво впливає на умови, необхідні для вирощування кави. Кавові дерева, особливо арабіка, надзвичайно чутливі до змін температури, вологості та кількості опадів. Підвищення середньорічної температури, нестабільність сезонів дощів, часті посухи та екстремальні погодні явища, як-от заморозки чи зливи, створюють несприятливе середовище для росту кавових дерев, знижують цвітіння, ускладнюють процес запилення та пригнічують рослини.

Ці кліматичні зміни поступово скорочують придатні для вирощування кави території, зміщують географію виробництва на вищі та холодніші висоти, де ґрунти та інфраструктура не завжди придатні для агрокультури. Водночас зростає вразливість кавових дерев до хвороб і шкідників, які швидше розмножуються в тепліших умовах. У сукупності ці фактори загрожують стабільності глобального виробництва кави, ставлять під сумнів її доступність у майбутньому, та сприяють підвищенню цін на цей напій.

У 2024 році екстремальні погодні умови, зокрема спека та посухи, суттєво скоротили врожаї кави в ключових країнах-виробниках. Наприклад, у В’єтнамі, другому за величиною виробнику кави, який забезпечує близько 40% світового виробництва робусти, температура сягала 48°C, що призвело до значного зниження врожаю. Тривала посуха спричинила падіння виробництва на 20% у сезоні 2023/24, а експорт зменшився на 10%.

А про те, що варто робити, що врятувати нашу улюблену каву, читайте у спецпроєкті Екодії.

Сьомий випуск присвячений одному з наслідків зміни клімату: подовження цвітіння дерев, що часто призводить до алергій у людей.

Через тепліші зими та ранішу весну багато видів дерев та рослин (береза, вільха, ліщина тощо, а також польові трави, наприклад, полин) зацвітають на кілька днів або навіть тижнів раніше, ніж 30–50 років тому. Загалом період без морозів стає довшим, що збільшує тривалість фази активного росту й може подовжувати час, коли на дереві є квіти або молоде листя. А ще через зміну клімату на більші території поширюються інвазивні, не місцеві види, які теж можуть бути сильними алергенами, зокрема, амброзія.

Також у мальописі наголошено, що спалювання викопного палива — вугілля, нафти та природного газу — є головним джерелом парникових газів. Під час горіння в атмосферу потрапляє передусім вуглекислий газ (CO₂), а також метан і закис азоту. Через зростання концентрації парникових газів підсилюється природний парниковий ефект, і середня температура на планеті підвищується.

Восьмий випуск — це презентація Болота, одного з найяскравіших співробітників Офісу життєдіяльності людства, чий вклад часто недооцінюється.

Болота і водно-болотні угіддя (ВБУ) — справді унікальні екосистеми, які відіграють життєво важливу роль у природному балансі. Вони функціонують як природні губки, вбираючи надлишки води під час повеней та багатоводних періодів, а в посушливі — навпаки, віддають воду, підтримуючи рівень ґрунтових вод, річок та водойм. ВБУ забезпечують життєво необхідні екологічні послуги: очищують воду від шкідливих домішок, регулюють режим вологості і температури, створюють середовище існування для багатьох видів рослин і тварин, у тому числі водоплавних птахів.

Крім екологічної, болота мають значну кліматичну та соціальну цінність. Вони накопичують вуглець, утримуючи його в торфі, тим самим мінімізуючи парникові викиди, які прискорюють зміну клімату. При порушенні їхнього режиму, зокрема через осушення чи пожежі, ці екосистеми можуть стати джерелом значних викидів, забруднення повітря та загроз здоров’ю людей. Захист і відновлення боліт — це не лише екологічна необхідність, але й питання кліматичної безпеки та захисту громад.

В Європі наразі активно відновлюють осушені водно-болотні угіддя, щоб повернути всі переваги цих екосистем. Більше про цей досвід можна дізнатися у матеріалі Екодії.

Дев’ятий випуск присвячений руйнівному впливу використання викопного палива на екосистеми планети.

Протягом останніх 150 років спалювання викопного палива підвищило концентрацію вуглекислого газу в атмосфері, нині вона на 50% вища, ніж була в доіндустріальний період. Вугілля, нафта і природний газ тисячоліттями накопичували у собі вуглець, який при спалюванні вивільняється в атмосферу, з’єднується з киснем у повітрі та утворює СО₂. Використання викопного палива – це одна з головних причин зміни клімату, адже, воно сприяє парниковому ефекту та підвищенню середньої глобальної температури на планеті.

Навіть на перший погляд невелике потепління на пів градуса має масштабні наслідки: прискорюється танення льодовиків, змінюються режими опадів, частішають посухи та повені, а екстремальні погодні явища стають інтенсивнішими. Арктика вже потеплішала приблизно на 3,3°C, що значно перевищує глобальне середнє.

Якщо викиди парникових газів не скоротити, до середини століття найспекотніші місяці у Києві чи Харкові можуть стати на 6 °C гарячішими, а клімат столиці України — подібним до сучасної столиці Австралії. Таке потепління вплине на сільське господарство, водні ресурси та здоров’я людей, посилюючи ризики для продовольчої безпеки та інфраструктури. Тож зменшення спалювання викопного палива — ключовий крок, аби уникнути небезпечних і незворотних наслідків зміни клімату.

У десятому випуску Клімат знаходить вирішення кліматичної кризи: інвестує всі свої гроші у відновлювані джерела енергії (ВДЕ), щоб з часом світ повністю відмовився від викопного палива.

Викопне паливо є головним джерелом парникових газів, що пришвидшує глобальне потепління, й спричиняє, зокрема, хвилі спеки, посухи й руйнівні повені. Щоб обмежити зростання середньої температури планети до безпечного рівня в +1,5-2 °C, необхідно різко скоротити викиди CO₂, зокрема в енергетиці, бо електростанції на вугіллі та нафті виробляють найбільшу частку глобальних викидів.

На відміну від викопного палива, ВДЕ, сонячні та вітроелектростанції, не руйнують довкілля та є невичерпними. А розумне використання відновлюваних ресурсів сприятиме енергетичній стабільності людства без суперечок через дефіцит викопного палива.

Екодія переконана, що перехід до 100% ВДЕ у найближчі 25 років є досяжним та необхідним для України. Це доводять результати українських та міжнародних досліджень.

Сонячна та вітрова енергетика вже досягли необхідного технічного та економічного рівня для широкого впровадження. Вони дозволяють забезпечувати висхідні потреби в електроенергії та заміщають собою потужності вугільної енергетики. У поєднанні з іншими відновлюваними джерелами (геотермальною та сталою біоенергетикою) і технологіями зберігання енергії, можна повністю забезпечити всі потреби суспільства.