Що таке зміна клімату? Це зміна погодних умов, яка спостерігається протягом тривалого часу. Для кожного регіону чи природної зони на планеті притаманна певна погода для певного часу. Якщо в тропіках протягом одного дня у сезон дощів буде суха погода чи протягом одного року в Україні не випаде сніг на Новий Рік – це ще не ознака зміни клімату. Однак коли кожного року протягом не менш як трьох десятиліть відбуваються подібні відхилення – це уже прояви глобальних змін.
З початку стрімкого індустріального розвитку в середині ХІХ ст середня глобальна температура зросла. При чому найстрімкіше підняття температури відбулося за останні 35 років. П’ять найтепліших років за всю історію спостережень відбулися після 2010 року. Арктика втрачає льодовий покрив, і у 2012 була зафіксована мінімальна кількість льоду. Екстремальні погодні явища та посухи стають усе частішими, і у 2018 році вперше жорстокі погодні аномалії (повені, урагани, цунамі) були зафіксовані одразу на всіх континентах. Це все прояви глобального підняття температури (термін “глобальне потепління”, до якого ми всі звикли, не зовсім коректний, адже в деяких регіонах температура навпаки знижується, хоч і не так помітно).
Клімат на планеті змінювався постійно: від суворих льодовикових періодів до більш комфортних для життя проміжків тепла в одному з яких ми живемо зараз. Причини цих змін могли бути різні: зміни у сонячному випроміненні чи земній орбіті, зміна океанічних течій чи навіть виверження вулканів. То чому зараз усі так панікують через явище, яке відбувається постійно?
Тому що ніколи раніше температура не змінювалася так стрімко. Якщо через природні причини середня глобальна температура змінювалася на 1С за 1000 років, то зараз така зміна відбулася усього за сторіччя. А до 2100 року температура може піднятися на 2С-7С від доіндустріального рівня – залежно від шляху розвитку економіки, який обере світ. Далеко не всі мешканці та мешканки планети – як із тваринного та рослинного світу, так і люди – встигнуть адаптуватися.
Чому цього разу все інакше?
Як ми вже казали, причиною зміни клімату можуть бути природні явища. Але також на температуру на планеті впливає склад атмосфери – так званий парниковий ефект. Це нагрівання поверхні землі, океанів та нижніх шарів атмосфери, яке спричиняють деякі гази у повітрі. Вони пропускають сонячні промені у нижні шари атмосфери, але заважають їм повернутися назад у космос, ніби накриваючи Землю ковдрою.
До головних парникових газів відносять двоокис вуглецю (вуглекислий газ, СО2), метан (CH4), оксид азоту (N2O), хлорофторвуглеці та водяну пару. Всі ці гази мають різні властивості і можуть перебувати в атмосфері різну тривалість часу. Наприклад, водяна пара досить швидко реагує на зміну температури і протягом кількох днів повертається із повітря на землю у вигляді опадів. Інші гази здатні триматися в атмосфері від кількох років до століть. Для зручності розрахунків їх усі переводять у так званий “еквівалент СО2”. Тому часто усі парникові гази називають спрощено “вуглець”.
Парниковий ефект є природним феноменом, завдяки якому температура на поверхні Землі здатна підтримувати життя. Протягом останніх півтора століття концентрація парникових газів в атмосфері значно зросла – зараз вона більш як на третину вища, ніж була будь-коли раніше в історії (останній встановлений рекорд на момент публікації статті був у травні 2020 – понад 418 часток на мільйон (ppm), порівняно із доіндустріальним показником у 280 ppm). Наскільки різким було зростання, гарно показує графік нижче.
Чому концентрація парникових газів так швидко зростає?
Причина цьому – людська діяльність. Протягом останнього століття спалювання викопних палив підвищило концентрацію вуглекислого газу в атмосфері. Вугілля, нафта і природний газ тисячоліттями накопичували у собі вуглець, і при їх спалюванні цей вуглець вивільняється в атмосфер та з’єднується з киснем у повітрі, утворюючи СО2.
Науковці : природні причини не мають настільки великого ефекту на процеси зміни клімату, як діяльність людини.
Дерева та рослини у процесі фотосинтезу вловлюють вуглекислий газ (СО2), захоплюють вуглець (С) та вивільняють в атмосферу кисень (О2). Викопне паливо – це по суті рештки померлих рослин, які тисячі років лежали під значним тиском, утримуючи накопичений вуглець. Увесь цей процес називається вуглецевим циклом – так само, як вода у природі, вуглець так само ходить по колу із одного стану в інший. Зазвичай його кількість чітко збалансована, що дозволяло системам утримувати стабільність. Однак, через втручання людини у природний процес, цей баланс порушився.
Очевидно, ще одним важливим чинником підняття температури є не лише підвищення концентрації вуглекислого газу в атмосфері, а й знищення тих, хто мали б цей вуглець поглинати. Коли ми вирубуємо ліси – часто це відбувається для розширення аграрних земель – ми позбавляємося свого найкращого союзника у поглинанні великих об’ємів парникових газів, нами ж створених. Через вирубку дерев в атмосферу виділяється частина накопиченого лісом вуглецю, коли рештки та відходи переробки деревини спалюються чи гниють, а також внаслідок руйнування грунтового покриву і підстилки, які також утримують в собі парникові гази.
Вирубка лісу спричиняє 10% усіх викидів парникових газів у світі. Решту спричиняє, як ми вже казали, енергетика та транспорт, а також будівлі, промисловість, сільське господарство, відходи та землекористування. Саме тому ефективна протидія зміні клімату потребує впершу чергу змінити підходи до цих сфер життя, зробивши їх вуглецево нейтральними – тобто такими, щоб усі викиди парникових газів від них поглиналися екосистемами – океаном, болотами, лісом тощо.
Хочете дізнаватися більше про зміну клімату та допомагати у боротьбі з цією проблемою? Приєднуйтеся до Екодії!
