2 листопада в рамках кліматичної конференції COP 26 Україна разом із ще понад 100 країнами підписала Декларацію про ліси та землекористування. Її підписанти заявляють про наміри посилити свої дії заради збереження лісів та інших екосистем, а також впровадити і, якщо необхідно, переглянути політики у сфері сільського господарства, аби забезпечити продовольчу безпеку без шкоди для довкілля.
За даними Національного кадастру викидів парникових газів у 2019 році, в Україні сільське господарство відповідальне за 13% від усіх викидів парникових газів. Сектор лісового господарства та землекористування (LULUCF), який традиційно вважається таким, що поглинає парникові гази, у 2018-2019 роках натомість також був джерелом викидів двоокису вуглецю. Серед причин такої ситуації — збільшення втрати органічного вуглецю ґрунтами, несталі практики лісового господарства, розорювання пасовищ та сіножатей.
З іншого боку, сільське та лісове господарства є одними з найбільш вразливих до змін клімату сфер. Через підняття середньої глобальної температури, зменшення водності, збільшення кількості шкідників та інвазивних видів страждають, як природні екосистеми, так і рослинні насадження, створені людиною. У багатьох регіонах України побільшало ослаблених і всихаючих лісів, зокрема похідних ялинників Карпат.
Крім того, зміна клімату призводить і до частіших та потужніших екстремальних погодних явищ: посух, повеней, ураганів тощо. Це в свою чергу може знижувати родючість ґрунтів та продуктивність сільгосп культур, через що може виникнути потреба і додатковому зрошуванні чи впровадженні більш стійких культур. Населення сільських громад стикається з дефіцитом води та зменшенням опадів, пересиханням річок, зниженням рівня ґрунтових вод, почастішанням екстремальних погодних явищ та збільшується ризик до розвитку малого та сталого господарства.
Країни-підписанти Декларації вчергове заявили про готовність співпрацювати, щоб виконувати цілі Паризької угоди, допомогти зупинити знеліснення та сприяти сталому сільському розвитку.
Що передбачає Декларація:
- Зберігати й відновлювати ліси та інші наземні екосистеми;
- Сприяти політиці сталого розвитку та виробництва, споживання товарів, які не призводять до вирубки лісів та деградації земель
- Зменшити вразливість, підвищити стійкість сільських громад.
- Впроваджувати та, за необхідності, переробляти сільськогосподарську політику та програми, щоб стимулювати стале сільське господарство, сприяти продовольчій безпеці та користі для довкілля;
- Виділяти достатньо коштів на виконання вищеописаних заходів;
Україна вже підписувала схожий документ на конференції у Катовіце у 2018. Тодішня декларація стосувалась ролі лісів задля пом’якшення змін клімату.
Що хорошого?
Підписання подібних документів — це вияв доброї волі. І хоча він ні до чого не зобов’язує країни, така декларація на високому рівні може допомогти зміцнити міжнародну співпрацю у цій сфері. Для того ж, щоб досягти реальних змін і рятувати ліси та інші екосистеми, потрібно в першу чергу більш стало використувати природні ресурси. Це означає розробку відповідних законів та нормативно-правових документів. Велика частина з них вже розроблена і очікує на прийняття. Публічне декларування Україною таких зобов’язань на міжнародній конференції дає надію, що ці документи таки будуть прийняті та реалізовані:
- Закон № 4461 про території Смарагдової мережі сприятиме розвитку та збереженню територій, зайнятих різними екосистемами,
- Закон № 5650 про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо збереження лісів, сприятиме збереженню самосійних лісів, запровадження нових фінансових механізмів для консервації земель та лісорозведення, ускладнюватиме розорювання пасовищ та сіножатей,
- Стратегія управління лісами до 2035 року, яка була розроблена в 2020 році і досі не прийнята, яка передбачає трансформацію лісокористування до наближеного до природи, зменшення лісових пожеж, збереження старовікових лісів та відновлення водно-болотних угідь.
- Національний план дій щодо боротьби з деградацією земель та опустелюванням, виконання якого було по суті провалено і його дію продовжено до 2025 року.
- Наказ Мінагрополітики щодо Правил забезпечення родючості ґрунтів і застосування окремих агрохімікатів, який сприятиме швидшому переходу агровиробників на сталі практики землекористування
«Ліси — одні з найвразливіших екосистем до змін клімату. Через вразливість до зміни середньорічної температури, збільшення кількості шкідників та високу ймовірність виникнення лісової пожежі площі лісів та їх здатність накопичувати вуглець будуть зменшуватись. Тому в першу чергу потрібно сфокусуватись на тому, щоб наявні ліси були адаптовані до зміни клімату. Сподіваємось, що окрім висаджування лісів у рамках проекту “Зелена країна”, достатньо уваги буде приділятися виконанню Стратегії з адаптації до змін клімату, і після здійснення оцінки ризиків та вразливості лісів та лісового господарства до зміни клімату буде розроблено план з адаптації лісів до змін клімату. На даний момент такі заходи не передбачені у даній стратегії», — коментує Оксана Омельчук, фахівчиня з адаптації до змін клімату Екодії
На фоні цієї ініціативи Міндовкілля розглядає можливість введення практики вуглецевих сертифікатів. Згідно з нею, інвестор, який купив ділянку ріллі і виростив на ній ліс або купив ділянку самосійних лісів, зможе отримати сертифікат, який підтверджуватиме, скільки вуглецю ця ділянка поглинає. Цей сертифікат можна буде використовувати на міжнародних вуглецевих ринках як інструмент так званої компенсації викидів. Є ризик, що забруднювачі будуть купувати такі сертифікати, при цьому не зменшуючи викидів. Дуже важливо, щоб проєкт закону чітко визначав території, які не можуть брати участь в компенсації, та забезпечував дотримання ієрархії прийняття рішень для тих, хто купує сертифікати: спочатку скорочення викидів, потім можливість компенсації. Найважливіше, що варто зрозуміти — навіть якщо засадити всю Україну лісом, ми не компенсуємо нинішніх викидів.
«Декларація про ліси та землекористування має надати нового поштовху Уряду України та агровиробникам, аби перехід на сталі практики ведення сільського господарства відбувся швидше. Адже зазвичай аграрії ведуть інтенсивне сільське господарство, яке має негативні наслідки для довкілля: забруднення води, ґрунтів та зменшення біорізноманіття», — коментує Михайло Амосов, керівник відділу з екологізації промисловості Екодії.
Крім того, великі землекористувачі не завжди демонструють достатню відповідальність перед громадами поряд з якими вони ведуть свою господарську діяльність. Тому ми спостерігаємо серйозний рівень занепаду сільських територій, а зміна клімату тільки посилить його.
Контакти для додаткової інформації:
Олександра Хмарна, okh@ecoact.org.ua
