31 серпня керівництво ДП “НАЕК “Енергоатом” та американська компанія Westinghouse підписали “меморандум про взаєморозуміння”. Через декілька днів, 2 вересня, інший меморандум підписали також з компанією NuScale Power. Обидва документи стосуються [1] потенційних спільних проєктів з ядерної енергетики в Україні.
Екодія підтримує включення питання енергетичної безпеки та клімату в спільну заяву України та США щодо стратегічного партнерства та запевнення про розвиток відновлюваних джерел енергії. Однак ми не не розділяємо оптимізму щодо фокусу на розвитку атомної генерації – адже це дорога та небезпечна галузь, повний цикл роботи якої до того спричиняє викиди парникових газів, тому вона не може вважатися дружньою до довкілля. І черговий атомний меморандум лише відволікає увагу від впровадження швидших, безпечніших, дешевших та ефективніших рішень – розвитку відновлюваної енергетики та енергоефективності.
Екодія наголошує на недопустимості подальшого розвитку атомної енергетики та ставить під сумнів реалістичність впровадження настільки ризикованих проєктів.
- Атомна енергетика не є рішенням проблем зміни клімату. Вона не може вважатися “чистою” і не є кліматично нейтральним рішенням для подолання кліматичної кризи, а навпаки може її тільки поглибити.
У той час, як атомні станції майже не викидають парникових газів під час роботи, на усіх інших етапах своєї життєдіяльності вони є джерелом небезпечних викидів і забруднення довкілля. За найгірших умов викиди парникових газів від повного ядерного циклу (видобуток руди, збагачення урану, вироблення матеріалів та будівництво станцій, виведення їх з експлуатації та поводження з радіоактивними відходами тощо) у 24 рази більші за викиди від сонячної енергетики та усього в 4 рази менші за вугільну.
- Проєкти мають величезні фінансові ризики. Офіційний пресреліз Енергоатому щодо досягнення домовленості з Westinghouse містить згадку про загальну вартість проєкту – близько 30 млрд доларів США.
У середньому атомний реактор будується 8-15 років. І за цей період вартість його спорудження може значно зрости. Так, третій енергоблок французької АЕС Фламанвіль, схвалений на будівництво у 2005, здорожчав із прогнозованих 3 до 10,9 мільярдів євро. А один енергоблок фінської АЕС Олкілуото, проєкт якого було схвалено у 2002 із вартістю 2.5 мільярди євро, нині вже коштує 11,4. Обидва вони ще не завершені, тож ці цифри, імовірно, не кінцеві. Через здорожчання Олкілуото, зокрема, фактично збанкрутувала французька корпорація Areva – один з найбільших світових споруджувачів атомних блоків. Тож досвід показує, що і вартість українсько-американського проєкту так само може збільшитися в рази.
При цьому абсолютно не зрозумілий механізм фінансування даних об’єктів. Чи зможе Державний бюджет України виділяти такі кошти на фоні кризових процесів, викликаних всесвітньою пандемією COVID-19? Водночас, вже зараз зрозуміло, що великі міжнародні фінансові установи (Світовий банк, Європейський банк реконструкції та розвитку тощо) не будуть гарантувати фінансування об’єктів атомної енергетики відповідно до своїх внутрішніх правил та позицій.
І, звісно, питання реалістичності реалізації всього проєкту. Так, 4 роки тому у Westinghouse вже виникали проблеми в США, коли вони не змогли побудувати дві нові АЕС загальною вартістю 10 млрд доларів.
- Вже є ряд меморандумів, що не ведуть до реальних проектів. Заслуговує на увагу і той факт, що це не перший досвід підписання Енергоатомом меморандуму про порозуміння з метою добудови об’єктів на Хмельницькій АЕС та використання малих модульних реакторів. У серпні 2016 року наш ядерний регулятор та Korea Hydro & Nuclear Power підписали подібний спільний документ, а у 2018 прийшла черга американської компанії Holtec. На сьогодні жодного об’єкта не було реалізовано.
Символічна іронія в тому, що підписання меморандуму з Westinghouse відбулося рівно через 5 років після досягнення домовленості з корейською компанією.
- Малі модульні реактори – теж не рішення. Екодія вже неодноразово наголошувала на великих проблемах з малими модульними реакторами. Окрім того, що ця експериментальна технологія досі не має практичного втілення у світі, вона не вирішує основних проблем, пов’язаних з АЕС: ризики аварій, поводження з відпрацьованим ядерним паливом та радіоактивними відходами.
Ми твердо переконані, що Україна не має стати випробувальним полігоном для небезпечних технологій, які можуть завдати непоправної шкоди як громадянам нашої держави, так і всьому світу.
На противагу утопічним ідеям розвитку безперспективної галузі, українському уряду варто максимально зосередитися на:
- вирішенні питання накопичення достатніх коштів на безпечне зняття з експлуатації українських АЕС;
- захисті цих коштів від інфляції;
- розвитку енергоефективних заходів для зменшення споживання енергії
- реформуванні енергетичних ринків
- створенні ринкових та справедливих умов для впровадження відновлюваних джерел енергії з особливим пріоритетом для малої розподіленої генерації.
Примітки:
- Хоча повний текст обидвох документів наразі відсутній в публічному доступі, повідомляється про “участь компанії Westinghouse в добудові четвертого енергоблоку Хмельницької АЕС за технологією AP1000 та ще чотирьох енергоблоків інших атомних електростанцій України” та вивчення “можливості виробляти малі модульні атомні реактори в Україні”.
