18 лютого міжнародна мережа громадських організацій Climate Action Network (CAN) закликала усі уряди, агентства, фінансові установи, промислові підприємства та приватних споживачів збільшити понад втричі свої інвестиції в енергоефективність та енергозбереження до 2030 року. Це необхідно, щоб виконати цілі Паризької кліматичної угоди та забезпечити сталий розвиток країн.
Організації CAN, включно з Екодією, очікують, що уряди реалізовуватимуть амбітні заходи та політики, розроблятимуть нормативно-правові акти, стандарти та механізми підтримки енергоефективності та енергозбереження. Ці заходи мають покривати усі аспекти виробництва та споживання енергії, включно із секторами будівель, транспорту, промисловості, приладів та обладнання.
Чому саме енергоефективність?
Утримання глобального потепління в межах 1,5°C відповідно до цілі Паризької угоди диктує необхідність докорінних змін у секторах виробництва та споживання енергії. Глобальний перехід до економіки на 100% відновлюваних джерелах енергії до 2050-го року є технологічно простішим і економічно доцільнішим, якщо здійснювати його у поєднанні зі значним підвищенням енергоефективності в усіх секторах.
Енергетична ефективність є унікальним інструментом, який дозволяє одночасно зменшити шкідливі викиди, протидіяти енергетичній бідності, зміцнити енергетичну безпеку та стати додатковим стимулом для сталого розвитку економіки. Згідно з розрахунками Міжнародного енергетичного агентства, енергоефективність може допомогти знизити викиди парникових газів від енергетичного та пов’язаних з енергетикою секторів на 40% протягом наступних 20-ти років.
При цьому глибока декарбонізація світової економіки потребує відповідних капіталовкладень. У даному контексті мова йде про збільшення майже втричі щорічних інвестицій в енергоефективність до 2030 року у світі: це сотні мільярдів доларів США. Але такі інвестиції ні в якому разі не є безповоротними. Енергоефективність забезпечує потужну економічну окупність в усіх секторах: від будівництва до промисловості та транспорту. Вкладаючи у цю галузь, можна досягти окупності у 2-10 разів у порівнянні з початковими інвестиціями в залежності від продукту, кількості збереженої енергії та її ринкової вартості.
Окрім економічної та довкіллєвої складової, фокус на енергоефективність також дає позитивні соціальні наслідки. Дозволяючи забезпечити постійну економію витрат для домогосподарств, енергоефективність є практичним рішенням для країн та громад, які не можуть собі дозволити сплачувати високу ціну енергетичних ресурсів та базових енергетичних послуг. Окрім цього, енергоефективність – це потужний інструмент, що створює широкий спектр локальних робочих місць.
Незважаючи на усі вищезгадані переваги, енергоефективність залишається найбільшим ресурсом на планеті, який ми майже не використовуємо. Протягом останніх років активність у сфері енергоефективності в усьому світі сповільнюється, саме в той час, коли вона мала би прискоритися. Міжнародне енергетичне агентство у своєму звіті “Енергоефективність 2020” зробило висновок, що інвестиції в галузі та покращення енергоємності глобальної економіки знаходяться “значно нижче рівня, що є необхідним для досягнення глобальних цілей з клімату та сталого розвитку”.
Що в Україні?
Україна має одну з найбільш енергоємних економік в Європі та світі. Близько половини виробленої та імпортованої енергії втрачається при її перетворенні та транспортуванні до кінцевого споживача, що на 12% вище ніж в країнах ЄС. Найбільшими споживачами енергії в Україні є побутовий сектор та промисловість, які мають колосальний потенціал до впровадження енергозберігаючих заходів та технологій.
Енергетична стратегія України до 2035 року визначає енергоефективність, зниження енергоємності економіки та стале зростання ВВП ключовими пріоритетами державної політики. З одного боку, за останні роки в Україні дійсно був досягнутий чималий прогрес у впровадженні реформ у сфері енергоефективності, особливо у секторі будівель: прийнято важливі закони та підзаконні акти, запущено Фонд енергоефективності, тощо. Але з іншого боку, більшість роботи з практичної реалізації та масштабування заходів і політик ще попереду.
Але відповідність реальних дій задекларованим цілям залишається під великим питанням. Державна підтримка населення для впровадження енергоефективних заходів впала до багаторічного мінімуму – 150 мільйонів гривень, що закладені у Бюджеті 2021 на програму “теплі” кредити. Цієї суми може бути достатньо на термомодернізацію хіба що кількох десятків багатоповерхівок. Для житлового фонду країни, що складається з мільйонів будинків, це – крапля в морі. За підрахунками Міністерство розвитку громад та територій України, капітальні вкладення на масштабне оновлення житлових будівель мають складати 40 – 100 мільярдів гривень щорічно.
Окрім питання фінансування, є ще й чимало інших, які гальмують рух уперед. На законодавчому рівні і досі чітко не визначено єдиний центральний орган виконавчої влади, який займається координацією усієї системи енергоефективності. Населення ж залишається недостатньо поінформованим щодо енергоефективних практик та можливостей.
“Енергоефективність – це в першу чергу про можливості, – коментує Анна Акерманн, експертка з кліматичної політики та енергоефективності Екодії. – Це можливість зекономити гроші, зберегти ресурси, знизити викиди, розвинути новий ринок праці та забезпечити тисячі людей робочими місцями. Саме ці позитивні результати варто мати на увазі при формуванні та реалізації державної політики, особливо зараз, в умовах загострення економічної ситуації у найближчі роки в Україні та світі”.
Нагадуємо, що раніше представники громадських організацій та незалежні експерти презентували Дорожню карту кліматичних цілей України до 2030 року, в якій визначили амбітні та реалістичні цілі для різних секторів економіки, включаючи й цілі з енергоефективності.
_________
Ознайомитися з повним текстом Позиції CAN українською >>
