Минулий рік для української столиці став найспекотнішим за всю історію спостережень, про що свідчать дані Центральної геофізичної обсерваторії України, опубліковані в січні 2021-го. Загалом, було зафіксовано 36 різних температурних рекордів. І 12 з них – лише в березні.
Надзвичайні кліматичні дані такого характеру більше не шокують, оскільки реальність кліматичних змін стає дедалі важче ігнорувати. 2020-й відзначився рекордними температурами для всієї Європи. Однак, роль України як аграрної супердержави на підйомі робить країну особливо вразливою до негативного впливу зміни клімату.
За останні кілька десятиліть клімат в Києві став більш південним. Зима стала м’якшою, а літо тепер набагато спекотніше. Погода в українській столиці все більше нагадує Одесу в середині 20-го століття, хіба що без чорноморських бризів.
Цей феномен стосується не тільки Києва чи півночі країни. Найбільш разючим і тривожним фактором з точки зору зміни погодних умов в Україні в 2020 році був дефіцит дощів. Аграрний сектор сильно залежить від опадів. Але увесь минулий рік вони були нерегулярними і їхня кількість була на 8% нижчою за норму. На сході й півдні України було найменше дощів торік. Донецька, Луганська і Миколаївська області постраждали найбільше.
Україна є одним із провідних світових експортерів сільськогосподарської продукції, але зміна клімату може перешкодити країні відігравати центральну роль у майбутньому глобальної продовольчої безпеки
Сумарний вплив цих несприятливих умов вражає. Згідно з даними Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, Україна втратила озимі культури на 570 тисячах гектарів через тривалі посухи й незвично сильні весняні морози. Подальша посуха навесні й влітку призвела до додаткових втрат, які включають 200 тисяч гектарів кукурудзи й дещо менші врожаї інших культур по всій країні.
Така ситуація загрожує підривом статусу України як одного з найбільших аграрних експортерів у світі. В сезоні 2019-2020 років Україна доставила на міжнародні ринки 57 мільйонів тон зерна, що становило 16% від глобального зернового експорту. Однак, ці об’єми різко скоротилися в нинішньому сезоні через менші врожаї, спричинені посушливими умовами. Станом на грудень 2020-го експорт зерна скоротився на 16% у порівнянні з аналогічним періодом торік.
На тлі того, як кліматичні зміни завдають збитків українській аграріям, Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів прогнозує подальше посилення й географічне поширення посухи. Також очікується розширення зон опустелювання.
Південні регіони України поступово адаптуються до нестачі дощів, застосовуючи сучасні зрошувальні системи. Тим часом посухи все більше стають нормою для аграрних регіонів на півночі й північному сході України, де раніше такі явища майже не спостерігалися. Пом’якшення кліматичних змін та адаптація до них критично важливі для збереження української позиції серед головних виробників аграрної продукції світу.
Нестача дощів – лише один з багатьох негативних наслідків зміни клімату в Україні. Серед них також ерозія ґрунтів, зміна рослинності, порушення циклу сівозмін, а також поширення нових хвороб, шкідників та бур’янів. Вирішення цих проблем вимагає впровадження нових практик і технологій.
Кліматично орієнтоване аграрне виробництво може допомогти збільшити продуктивність, при цьому посилюючи стійкість до екстремальних погодних подій та забезпечуючи скорочення викидів парникових газів. Поєднання іригації й новітніх аграрних практик може принести супутню вигоду водному сектору, при цьому забезпечуючи розвиток аграрного господарства, заснованого на більш сталих підходах до управління водою. При цьому варто забезпечити мінімальні збитки для кількості та якості води, а також доступу до неї місцевого населення. Очікується, що ці та інші рішення утворять основу для Національного плану адаптації до кліматичних змін України, який зараз готує уряд.
Європейський зелений курс і стратегія ЄС “Від ферми до виделки” дає ще більшу мотивацію для України, щоб поступово перейти на більш стійкі аграрні практики. Євросоюз продовжує переглядати й посилювати свої стандарти продовольчої й екологічної безпеки. Водночас, він планує потроїти власне органічне аграрне виробництво протягом наступного десятиліття.
Це повинно допомогти переконати українських аграрних виробників у потребі інвестувати в кліматично сумісні оновлення практик з метою зберегти майбутній доступ до вигідного ринку ЄС. За останні кілька років Україна увійшла в п’ятірку найбільших експортерів агропродукції до Євросоюзу. В 2019-му вона була другим найбільшим постачальником органічної продукції до країн ЄС. За підрахунками експертів Україна здатна збільшити своє виробництво органічних продуктів у 10 разів протягом найближчих років. Менші врожаї при цьому можуть бути компенсовані вищими ринковими цінами продукції.
Сегмент органічної продукції, який швидко зростає, – лише одна з багатьох сфер, через які Україна може розширити свою присутність на аграрних ринках ЄС. Це робить відповідність європейським екологічним й продовольчим стандартам довгостроковою необхідністю для всієї аграрної промисловості країни.
З тих часів, коли Україна вперше здобула репутацію житниці Європи, сільське господарство відіграє ключову роль в історії країни. Роль сільського господарства для української економіки ще ніколи не була більшою ніж сьогодні. У 2019 році внесок агросектору України склав близько 9% національного ВВП. Останніми роками спостерігається різке зростання міжнародних інвестицій в сільськогосподарську інфраструктуру України. Тим часом зусилля з екологізації сектору ще мають пройти довгий шлях, у тому числі з підвищення врожайності сільськогосподарських культур в органічному виробництві. У найближчі десятиліття Україна може стати ключовим гравцем у світовій продовольчій безпеці.
Якщо Україна прагне годувати світ, вона повинна спочатку усвідомити ті величезні виклики, які створює зміна клімату. І хоча це – глобальна проблема, яку мають вирішувати всі країни, у випадку України це також національний економічний пріоритет.
Текст: Анна Акерманн, експертка з кліматичної та енергетичної політики Екодії
Оригінальна стаття англійською, Atlantic Council.
