Успішне створення й функціонування природоохоронних територій неможливі без підтримки місцевих жителів, які так чи інакше залежать від цих земель. Проте громади часто сприймають ідею заповідання негативно — переважно через поширені страхи й упередження.
Одним із сучасних підходів, що допомагає пояснити важливість збереження природи зрозумілими для людей аргументами, є концепція екосистемних послуг.
Екосистемні послуги — це будь-які матеріальні та нематеріальні корисні блага, які людина може отримати від екосистем у цілому та їхніх окремих компонентів. Фактично від екосистемних послуг залежить задоволення фундаментальних потреб людини: у питній воді, чистому повітрі, їжі та сприятливому середовищі проживання. Екосистемні послуги можуть надаватися фактично будь-якою екосистемою (водно-болотними угіддями, ліcами, степами, луками тощо), а їхня кількість напряму пов’язана зі станом збереженості певної екосистеми.
Приклад водно-болотного угіддя у заплаві річки Білка у Житомирській області. Подібні екосистеми, з високим різноманіттям середовищ, надають найширший спектр екосистемних послуг. Фото – Богдан Кученко.
За традиційною класифікацією (Millennium Ecosystem Assessment), усі екопослуги, незалежно від якої екосистеми вони походять, поділяються на 4 основні категорії:
- Постачання;
- Регулювання;
- Культурні та соціальні;
- Послуги підтримання екосистем.
Кожна з вищенаведених категорій поділяється ще на багато напрямків.
Наприклад, послуги постачання можуть поділятись на декілька типів: забезпечення продовольством (продукція рослинництва та тваринництва, включно з сировиною, продукція бджільництва, корми рослинного походження, нагульні площі тощо) та непродовольча сировина (деревина та похідні від неї, корисні копалини та мінеральна сировина, рослинна лікарська сировина, водні ресурси та енергетичні джерела).
Також на підкатегорії можна поділити екосистемні послуги регулювання (регуляція стану кліматичних умов, природних компонентів середовища локальних екосистем), культурні та соціальні послуги (рекреація та духовне збагачення, формування культурної ідентичності, пізнання) та послуги підтримання екосистем (формування середовищ проживання організмів, вплив організмів на формування середовища).
Загалом сучасні класифікації виділяють близько сотні різноманітних екосистемних послуг. Наприклад, найбільш поширена у наш час система CICES (Common International Classification of Ecosystem Services) у найновішій версії 5.2 виділяє 105 видів екосистемних послуг, які людство отримує від природи в тому чи іншому вигляді.
Джерело: О. Василюк, Л. Ільмінська, «Екосистемні послуги. Огляд», 2020
Екосистемні послуги можна розділити ще на досить багато категорій: конкурентні чи неконкурентні (залежно від того, чи їхнє використання одними людьми обмежує доступ інших людей до цих послуг), індивідуальні або глобальні (тобто, можуть бути корисними лише для окремої людини чи громади, або ж для всього світу), виключні та невиключні (з обмеженим або вільним доступом). І цей перелік категорій можна розширювати, що науковці роблять регулярно.
Оскільки екосистемні послуги забезпечують базові потреби людей і підтримують економічну спроможність країн, то збереження та відновлення біорізноманіття, від якого ці послуги залежать, має бути пріоритетом.
Основною перевагою екосистемних послуг є те, що за них не потрібно платити. Адже вони надаються безпосередньо природним середовищем, без необхідності втручання людини. Проте актуальною є розробка методики оцінки екосистемних послуг та їхніх втрат у грошовому еквіваленті, адже це дозволить мати більше важелів впливу на різні підприємства, діяльність яких погіршує стан довкілля чи виснажує природні ресурси. А також на країни, які вчиняють злочини проти довкілля.
Якість надання екосистемних послуг напряму залежить від стану відповідних екосистем: чим менше порушені ліс, степ, болото чи річка — тим більше екосистемних послуг вони нам надають.
На жаль, в Україні природні екосистеми постійно нищаться й деградують через інтенсивне господарювання та системне ігнорування питань охорони природи з боку бізнесу й влади. А біорізноманіття України потерпає від сільського та лісового господарств, розорювання природних територій, осушення боліт, чисельних забудов, видобутку корисних копалин, забруднення атмосферного повітря і водних ресурсів, а також воєнних дій. Тому існує загроза стабільному забезпеченню українців та українок екосистемними послугами, зокрема і такими життєво необхідними, як очищення води та повітря, підтримка родючості ґрунтів, сприятливого для проживання мікроклімату та насичення водоносних горизонтів.
Оскільки територія України досить щільно освоєна людиною, негативний вплив на екосистеми спостерігається у всіх регіонах. Особливо відчутною є трансформація природного середовища у східній та південній частинах держави. Серед основних причин цього можна виділити:
- Високий рівень розораності земель під потреби сільського господарства.
- Підвищена концентрація потужних промислових підприємств у межах Харківської, Донецької, Луганської, Запорізької та Дніпровської областей від початку двадцятого століття.
- Бойові дії, що почались у 2014 році та продовжились повномасштабною війною від 24 лютого 2022 року. Попри вплив війни на всю територію України, найбільше постраждали території, розташовані поблизу лінії фронту.
Для візуалізації нижче наведено карти окупованих та деокупованих територій від ресурсу DeepState, а також концентрації випадків шкоди довкіллю внаслідок війни від Екодії.
Карта окупованих (червоні та фіолетові полігони) та звільнених (зелені полігони) територій України за даними онлайн ресурсу DeepState, станом на 17.12.2025
Мапа Екодії з позначенням локацій зафіксованих випадків шкоди для довкілля внаслідок російської агресії, починаючи з 24.02.2022.
Через застарілу модель розвитку сільського господарства величезні площі багатих на біорізноманіття природних екосистем перетворюються на безкраї монокультурні поля, де може вижити лише невелика частка видів. За оцінками Світового банку, у 2021 році рівень розораності території України складав 56,8% — це третій показник у світі! На жаль, практика розорювання природних територій (луків, степів, боліт, самосійних лісів) досі поширена в Україні та призводить до скорочення їхньої площі й втрати екосистемних послуг, які надають ці території.
Застарілі промислові підприємства також посилюють негативний вплив на залишки природних екосистем через вилучення земель під будівлі, відвали та іншу інфраструктуру, а також інтенсивне забруднення природних територій, що погіршує їхню стійкість та продуктивність.
Своєю чергою бойові дії спричиняють погіршення стану ґрунтів та ґрунтових вод через постійне ущільнення технікою, розриви снарядів та риття укріплень. Пожежі знищують зелені насадження та тваринний світ, річки змінюють гідрологічний режим через будівництво переправ, а атмосферне повітря сильно забруднюється дрібнодисперсним пилом та токсичними сполуками через атаки на промислові та інфраструктурні об’єкти.
Знищений внаслідок війни фрагмент Кремінського лісу (Серебрянське лісництво) у Луганській області. Джерело: DeepStateUA
Варто розуміти, що порушення стабільного функціонування хоча б одного компоненту екосистеми може призвести до її деградації в цілому, й чим більше таких порушень — тим гірше. Накопичення негативних впливів та спричинених ними порушень стану екосистеми веде до значного погіршення якості і кількості екосистемних послуг, що надається цією екосистемою, аж до повного припинення їхнього постачання.
На жаль, деградація природних екосистем відбувається навіть у регіонах, віддалених від лінії фронту — як через релокацію підприємств з уражених війною та окупованих громад, так і через застарілі технології промисловості й сільського господарства. До цього також призводить низький рівень екологічної свідомості серед тих, хто ухвалює рішення щодо просторового планування (ухвалення рішень щодо пріоритетного використання земель громади) та використання природних ресурсів.
Також існує значний ризик, що відбудова України після завершення війни матиме не менший вплив на природу, ніж сама війна. Адже будь-яке масштабне будівництво пов’язане з масштабною трансформацією великих площ та використанням великої кількості природних ресурсів. Саме тому важливо забезпечити «зелену» відбудову України, яка має передбачати використання найкращих доступних технологій та практик, прозорість ухвалення рішень та використання інструментів екологічних оцінок перед реалізацією масштабних проєктів.
У час, коли російські окупанти нищать довкілля України, а застарілі підприємства та несталі підходи до землекористування продовжують чинити надмірний тиск на природу, найефективнішим способом забезпечити збереження екосистемних послуг для потреб усіх українців і українок є створення нових природоохоронних територій. Це забезпечить охорону природних екосистем від знищення та надмірної експлуатації. Зокрема, до 2030 року Україна має збільшити частку природно-заповідного фонду щонайменше до 15%, тоді як зараз вона становить лише 6,91%.
Автори:
Богдан Кученко, фахівець зі збереження екосистем Екодії
Майя Чермних, волонтерка Екодії
