12 вересня Україна приєдналася до “Партнерства Біаріцц” – міжнародної ініціативи рівних прав і можливостей для всіх – і як учасниця Партнерства взяла на себе зобов’язання у п’яти сферах:
- розвиток безбар’єрного публічного простору, дружнього до сімей з дітьми та маломобільних груп населення;
- навчання дітей принципів рівності жінок і чоловіків;
- запобігання насильству;
- зменшення розриву в оплаті праці жінок і чоловіків;
- створення більших можливостей для чоловіків піклуватися про дітей.
Сьогодні українські міста не є безпечним та комфортним середовищем для усіх груп, зокрема для жінок. Гострими є питання доступності для сімей з малюками, безпеки від домагань на вулицях та у громадському транспорті. Нижче – переклад матеріалу про участь жінок у формуванні інфраструктури міста.
Якщо подивитись на дорожні знаки різних країн світу, то на них зображені чоловіки: пішохід-чоловік, котрий переходить дорогу, чоловік проводить будівельні роботи тощо. Складається враження, що у світі лише один гендер. Можна посперечатися, чи є дорожні знаки важливою проблемою гендерної рівності. Однак вони безсумнівно створюють несвідомий стереотип та відображають спосіб творення інфраструктури міста – чоловіками для чоловіків.
Сталий розвиток міст передбачає створення рівних можливостей для усіх. Це неможливо без врахування гендерних аспектів під час формування міського простору. Цілі сталого розвитку ООН (ЦСР) включають сталі міста (ЦСР 11) та забезпечення гендерної рівності (ЦСР 5). Сталий розвиток міста вимагає поєднання обох цих цілей. Тож з якими проблемами стикаються жінки під час користування міською інфраструктурою?
Почнемо із громадського транспорту, «артерії міста». Часто віддаленість домівки від місця навчання чи роботи змушує жінок залишатися вдома. За результатами дослідження, чим довший шлях від дому до роботи чи навчання, тим менше шансів для економічної активності жінки.
Згідно з дослідженням Стенфордського університету, жінки всіх расових та етнічних груп у США користуються громадським транспортом частіше за чоловіків. Тож вкрай важливо, щоб громадський транспорт був комфортним, доступним та безпечним для жінок .
Питання безпеки також є гострим. 28% жінок, які користуються громадським транспортом у Лондоні, 45% жінок у Тбілісі та близько 60% жінок у Латинській Америці повідомили про словесні або фізичні домагання у громадському транспорті. Таким чином, безпечність транспорту є запорукою його дослупності для жінок, як місцева влада повинна гарантувати .
Іншим важливим питанням інфраструктури для жінок є питна вода та гігієна. Вони частіше за чоловіків страждають від цих проблем. Нестача води та санітарії може стати на заваді економічній чи соціальній активності жінок поза домом через менструації та пов’язану з ними соціальну стигму. Однак ці причини призводять до того, що жінки частіше беруть на себе відповідальність за забезпечення своїх сімей питною водою. Наприклад, жінки в країнах, що розвиваються, беруть активну участь у проведенні доступу до питної води у своїх домогосподарствах та містах.
Участь жінок у формуванні міського простору має вирішальне значення для сталого розвитку міст із турботою про довкілля та людей. Наприклад, у скандинавських країнах до цього процесу цілісний підхід: з одного боку, паритетне представництво чоловіків та жінок у політиці та на керівних посадах, участь громадськості у прийнятті рішень, з іншого боку – доступність та інклюзивність інфраструктури як ключовий аспектом містобудування. Не дивно, що в цих країнах найбільше жінок на політичних та керівних посадах.
Однак у решті частин світу ситуація не така позитивна. Згідно з Глобальним звітом про гендерні розриви за 2020 рік, жінки очолюють лише кожне п’яте з міністерству всьому світі. Приблизно таке ж співвідношення у міністерствах інфраструктури, де лише кожну п’яту посаду займають жінки.
Участь жінок у формуванні сталої інфраструктури означає, зокрема і те, що більше жінок повинні приймати рішення та бути на лідерських позиціях, особливо в інфраструктурі. Наприклад, у Відні значно зросла кількість жінок-архітекторок. Вони сприяли тому, щоб місто стало більш безпечним, збільшивши кількість міського освітлення, спонукали дівчат частіше користуватися парками, створивши спеціальну спортивну інфраструктуру для дівчат та жінок та спроектувавши паркові простори так, щоб дівчатам було комфортніше користуватися ними. У Барселоні, яку очолює жінка-мер, за останні роки значно підвищився рівень безпеки після покращення освітлення та ефективної боротьби із гендерним насиллям на вулицях.
Окрім більшої кількості жінок у політиці та виконавчій владі, нам також потрібно дбати про залучення жінок користувачок державних послуг та громадянок. Жінки та гендерні організації повинні брати участь у консультаціях при розробці та впровадженні екологічно сталих рішень. Місто XX століття було доступним в першу чергу для дорослих, працездатних чоловіків, але місто XXI століття має бути доступним для кожного та кожної!
Інфографіки показують фактори, які впливають на сталий розвиток міст, зокрема наголошують на доступі до інформації та необхідності участі громадськості на всіх етапах містобудування.
Інфографіка 1. Що таке сталий розвиток міст? Які фактори та елементи інфраструктури впливають на сталий розвиток міст?
Інфографіка 2. Чому сталий розвиток міст неможливий без доступу до інформації та участі громадськості у прийнятті рішень?
Інфографіка 3. Місто для кожного і для кожної. Чому участь жінок важлива для формуванні міського простору та забезпечення сталого розвитку міст?
Дивитись детільніше і завантажити інфографіки – Інфографіка: Зелені міста та гендерна рівність
***
З метою вирішення найбільш важливих екологічних питань міст заснована програма “Зелені Міста“, що фінансується Європейським банком реконструкції та розвитку. Зокрема, на реалізацію програми у Києві ЄБРР виділить кредитів та грантів на 320 млн євро. Важливо, щоб розроблені в рамках цієї програми Дорожні карти розвитку “Зелених міст” враховували думку громадськості, а також потреби усіх груп, зокрема жінок.
