Україна посіла 17-е місце в рейтингу країн за Індексом впровадження кліматичної політики (Climate Change Performance Index – CCPI) у 2019 році, але значною мірою завдяки мимовільному скороченню викидів через військовий конфлікт на Донбасі. В минулому році ми були на 18 позиції.
На кліматичній конференції країн COP25 відбулась презентація звіту CCPI. До його підготовки долучились українські експерти і експертки: Оксана Алієва (Фонд імені Гайнріха Бьолля в Україні), Олег Савицький, Анна Акерманн, Євгенія Засядько, Тетяна Астахова, Анна Даниляк, Ірина Бондаренко (ГО Екодія) та Ілля Єременко (Українська кліматична мережа).
Знову, як і минулого року, перші три місця рейтингу країн залишилися порожніми, адже жодна з країн світу не робить достатньо для утримання підвищення глобальної температури в межах 1,5°С.
4-6 місця на шкалі посіли Швеція, Данія, Марокко. Найгірші у рейтингу – Саудівська Аравія та Сполучені Штати Америки: на 60 та 61-ому місцях відповідно.
Під час формування індексу беруться до уваги такі чинники:
- скорочення викидів парникових газів – це 40% результату;
- політика з підтримки відновлюваної енергетики – 20% результату;
- споживання енергії – 20%;
- ефективність кліматичної політики – 20%.
Військовий конфлікт на Донбасі продовжує впливати на скорочення викидів парникових газів та використання енергії в нашій державі. Тож це підвищує рейтинг України у цих двох категоріях і впливає на загальний високий рейтинг в індексі. Українські експерти підкреслюють: зменшення викидів на душу населення та скорочення використання енергії у 2012–2017 роках в Україні зумовлені тривалою окупацією Донбасу, де розташовані багато підприємств вугільного сектору та інших енергоємних галузей. Це не результат ефективної кліматичної політики.
Відсутність амбітної кліматичної політики відображається у низькому рейтингу в секторі ефективності національної кліматичної політики, де Україна лише на 49 місці одразу після Російської Федерації.
Національні експерти та експертки критикують країни за відсутність плану поступового припинення використання вугілля та однозначної цілі щодо скорочення викидів до нуля до 2050 року. Ціль України на 2030 рік щодо скорочення викидів парникових газів передбачає можливість росту викидів майже в 2 рази порівняно з поточним рівнем. Таким чином, політика щодо скорочення викидів парникових газів та розвитку відновлюваної енергетики оцінюється як несумісна із утриманням підвищення температури значно нижче за 2°C.
