Найбільший виробник курятини в Україні — компанія «Миронівський хлібопродукт» (МХП) — з 2010 року отримав понад мільярд доларів кредитів від міжнародних банків розвитку та суттєво розширив свою діяльність. Водночас місцеві громади та екологічні активісти стверджують, що компанія не змогла належним чином розв’язати проблеми, пов’язані з її впливом на довкілля. У цьому матеріалі розглядаються екологічні виклики для громад, пов’язані з діяльністю Вінницької птахофабрики МХП, зокрема якості води та, вірогідно, недостатнього екологічного моніторингу. Це підкреслює нагальну, на думку багатьох зацікавлених сторін, потребу в удосконаленні системи нагляду за діяльністю великих агропідприємств в Україні.
Якою буде ціна інтеграції в європейські та світові ринки?
Після усіх жертв, понесених народом, потреб у відновленні та відбудові на суму близько 524 мільярдів доларів, з яких 55,5 мільярдів — лише на аграрний сектор, Україна заслуговує на сталий мир і можливість справедливого розвитку та відбудови. Чи запропонують міжнародні фінансові інституції дієві рішення та реальну підтримку? Понад десять років війни в Україні відсунули на задній план проблеми сільських громад, які потерпають від експортноорієнтованого виробництва промислових культур і м’яса. На тлі того, як представники президента Трампа відкрито обговорювали доступ до природних ресурсів України як частину «мирного процесу», настав влучний момент звернути увагу на тривожну тенденцію експлуатації українських земель і громад. Компанія МХП — гігант агропромислового комплексу — отримала понад мільярд доларів кредитів від Європейського банку реконструкції (ЄБРР) та розвитку та Міжнародної фінансової корпорації (МФК) Світового банку. Попри те, що це фінансування дозволило компанії подвоїти виробничі потужності, мешканці місцевих громад свідчать про відсутність доступних екологічно-соціальних даних, необхідних для повноцінного оцінювання впливу на місцевість.
Відсутність вихідних даних: критичні прогалини в екологічному моніторингу лідера птахівництва в Україні
У 2018 році було подано скаргу до незалежних механізмів підзвітності ЄБРР та МФК. У ній стверджувалося, що оцінки впливу на довкілля були фрагментованими та неякісними, не містили оцінок комплексного чи кумулятивного впливу всіх об’єктів, пов’язаних із Вінницькою птахофабрикою. Особливо тривожить те, що не було проведено жодних базових досліджень стану довкілля в регіоні ані на початку діяльності, ані перед розширенням виробництва у 2015 році, яке мало на меті подвоїти тут масштаби виробництва. Щоб об’єктивно оцінити загальний стан довкілля, у т.ч. якість та наявність водних ресурсів, необхідний збір даних разом із супутніми критичними показниками. Такі оцінки є ключовими для розуміння поточних умов навколишнього середовища та можливих наслідків нових промислових проєктів для місцевих громад. Місцеві громади мають право на безпечне довкілля, включно з доступом до чистої питної води. Впровадження комплексних систем екологічного моніторингу та забезпечення прозорості інформування місцевих мешканців — це перші необхідні кроки до розвитку сталого сільського господарства. Ці заходи, разом із забезпеченням змістовної участі громадськості, мають вирішальне значення для захисту здоров’я населення та збереження довкілля.
Вінницька птахофабрика: масштаби та вплив на громади
Найбільша птахофабрика Європи — Вінницька птахофабрика — була збудована в Україні за підтримки та кредитування з боку банків розвитку. Менш ніж за десятиліття проєкт «з нуля» у 2010 році перетворився на майже два десятки птахівничих комплексів, у яких одночасно утримується понад 25 мільйонів курей. Додатково тут також було створено інфраструктуру для перероблення та виробництва кормів у кількох сільських громадах Вінницької області. Ця фабрика є флагманським проєктом МХП — найбільшої у своїй галузі аграрної корпорації України. Майже 30% усієї курятини, що експортується з України, припадає саме на цю птахофабрику. Згідно зі стандартами міжнародних фінансових інституцій, виробництво такого масштабу мало б пройти ретельне оцінювання екологічних та соціальних ризиків, щоб запобігти шкоді довкіллю та місцевому населенню. Проте мешканці сіл по сусідству з об’єктами птахофабрики почали відчувати її вплив ще на початковому етапі будівництва. Неприємні запахи, деградація ґрунтів, зниження рівня та забруднення води, руйнування місцевої інфраструктури через постійне пересування важкої техніки — усе це стало буденністю для місцевих громад. Водночас систематичний моніторинг цих наслідків практично не проводиться, а відсутність вихідних даних суттєво ускладнює будь-які спроби об’єктивно оцінити шкоду, завдану внаслідок діяльності МХП у місцевості. Постраждалі громади наполегливо намагалися налагодити діалог із МХП та вимагали від компанії й державних органів інформацію щодо впливу виробництва на довкілля та здоров’я населення. Це призвело до численних запитів на публічну інформацію, протестів і судових процесів. Попри мінімальний прогрес задля розв’язання цих питань, особи, які публічно висловлювали занепокоєння, почали стикатися зі висхідним тиском — тенденцією, яку місцеві активісти напряму пов’язують із їхньою громадською діяльністю. У 2018 році представники громад подали скарги до незалежних механізмів розгляду скарг ЄБРР та МФК (Механізми) з надією отримати інформацію про впливи та рішення для подолання проблем. Упродовж процесу вирішення спору, що тривав 2,5 роки й включав формальні сесії медіації, скаржникам послідовно відмовляли у доступі до повної інформації про вплив на довкілля. У результаті скарги були передані до Механізмів ЄБРР та МФК, які мають оцінити, наскільки ефективно ці банки забезпечили дотримання власних екологічних політик з боку компанії, їх клієнта.
Чи повинні громади самостійно доводити факт забруднення води?
Не маючи доступу до інформації про стан довкілля в селах Оляниця, Клебань та Заозерне, мешканці цих громад долучилися до ініціативи громадського моніторингу якості води у сільській місцевості, яку реалізувала екологічна організація «Екодія». Ця ініціатива включала як заміри експрес-тестами на місцях, так і аналіз зразків води в спеціалізованих лабораторіях. Загалом зразки підземних і поверхневих вод були зібрані в 14 сільських громадах у 10 регіонах України. Села Оляниця, Клебань і Заозерне потрапили до переліку населених пунктів з найвищим рівнем нітратного забруднення криниць, що становить серйозну загрозу для здоров’я людей та стану довкілля. У цих населених пунктах рівень нітратів у воді суттєво перевищував показники в інших сільських громадах, що брали участь в ініціативі «Екодії» у 2021 році. Майже половина з 20 протестованих криниць і свердловин у 2021 році мали показники, що наближалися або перевищували безпечну норму для нітратів у питній воді із криниць – 50 мг/л. Найвищі значення нітратів серед усіх відібраних зразків у 2021 році також були зафіксовані у криницях цих сіл. У деяких випадках зафіксовані концентрації перевищували норму у три рази, а в Оляниці тоді був зафіксований максимум у 200 мг/л. Повторні вимірювання, проведені у 2023 році, підтвердили наявність нітратного забруднення: із 14 повторно протестованих криниць у 10 концентрації перевищували безпечний рівень, з максимумом у 190 мг/л. У 2024 році результати повторних тестувань показали, що проблемні джерела досі мають підвищені рівні нітратів із незначними сезонними та міжрічними коливаннями. Вимірювання вмісту нітратів у воді влітку 2025 року показало стрибок у декількох із цих джерел, в одній із проблемних криниць значення нітратів сягнули рекордних 555 мг/л.
Попри те, що частина селян наразі має доступ до централізованого водопостачання, більшість громад, розташованих поруч із виробничими об’єктами МХП, і надалі залежать від колодязів для побутових потреб та поливу. Ґрунтові води особливо вразливі до забруднення з сільськогосподарських джерел — насамперед це нераціональне використання добрив та поводження із відходами з тваринницьких комплексів. Це актуально для цієї місцевості, де працює МХП. Якість води з верхніх шарів ґрунтових вод (криниці) та глибших артезіанських свердловин викликає занепокоєння. Зазвичай вода, видобута з глибини понад 40 метрів, має нижчі концентрації нітратів, тому саме такі свердловини найкраще підходять для централізованих систем питного водопостачання. Водночас вода для кількох домогосподарств у селі Оляниця подається через трубопровід зі свердловини, в якій рівень нітратів наближається до максимально допустимого — близько 35–40 мг/л, згідно з аналізами 2021, 2023 та 2024 років. Дослідження свідчать, що споживання нітратів із питною водою пов’язане з підвищеним ризиком низки серйозних захворювань, зокрема раку кишківника, порушень функції щитоподібної залози та вроджених вад розвитку нервової трубки плода. У рамках громадського моніторингу води команда також провела тести на річці Південний Буг — у місці скиду стічних вод з очисних споруд Вінницької птахофабрики. Воду відібрали у кількох точках вище та нижче місця скиду. Як у 2021, так і у 2023 роках результати свідчили про погіршення якості води нижче за течією: зростали концентрації аміаку, нітратів і фосфатів. Це викликає сумніви, чи справді очисні споруди МХП належно очищують стічні води та чи не завдають вони шкоди місцевій екосистемі. Тестування у квітні 2024 року дало ще тривожніші результати: зафіксовано надзвичайно високі рівні аміаку (у 20–30 разів вищі за норму) та хімічного споживання кисню (ХСК) по всій довжині річки. Результати 2024 року засвідчили різке погіршення ситуації порівняно з попередніми вимірюваннями. Попри це загострення, евтрофікація водойм через сільськогосподарські роботи та інші джерела надмірного надходження поживних речовин уже давно стала серйозною екологічною проблемою в регіоні. Оскільки МХП є найбільшим агропідприємством у цій місцевості, яке обробляє великі площі землі для вирощування кормів для птиці, його потенційний внесок у це забруднення потребує ретельного дослідження.
Розкриття екологічної інформації МХП
У 2024 році компанія оприлюднила екологічну інформацію, що стосується якості води, повітря, пилу та ґрунтів у Вінницькому регіоні, на своєму сайті. Опубліковані скановані документи датовані починаючи з 2019 року. Однак під час процесу медіації в межах механізмів розгляду скарг ЄБРР і МФК (2019–2021 рр.) ця інформація не надавалася скаржникам, попри численні прямі запити. Аналіз оприлюднених документів, зокрема щодо якості води, викликав чимало запитань і виявив суттєві прогалини в даних. Якщо публікація на корпоративному сайті мала на меті надати інформацію про екологічний моніторинг по всій Україні, то вона мала б містити повні дані для всіх об’єктів. Якщо ж фокус був на Вінницькому регіоні, то принаймні мали бути надані повноцінні дані моніторингу об’єктів у цьому регіоні, щоб відповісти на скарги громад. Натомість скановані документи охоплюють лише незначну частину діяльності МХП: одну виробничу дільницю №22 птахокомплексу у селі Четвертинівка з приблизно двох десятків аналогічних об’єктів; біогазову установку, що переробляє курячий послід на території громади Заозерного; та деякі документи щодо м’ясопереробного заводу в Полтавській області, що знаходиться в зовсім іншому регіоні й не має стосунку до Вінницької птахофабрики. Наявність записів із Полтави свідчить про те, що сайт орієнтований на розкриття інформації на рівні всієї компанії, а не лише щодо об’єктів, які є предметом громадських скарг. МХП веде діяльність у 12 областях України, використовуючи 360 тисяч гектарів землі. У цьому контексті відбір екологічної інформації виглядає довільним і не репрезентативним — ані щодо загальної діяльності МХП в Україні, ані щодо Вінницької птахофабрики. Аналіз доступних прикладів даних екологічного моніторингу по Вінницькому регіону свідчить про суттєві недоліки в екологічному контролі з боку МХП та практиці інформування громад. Чинна система моніторингу вимагає значного удосконалення, щоб мати змогу ефективно відстежувати стан довкілля та інформувати місцеве населення. Варто зазначити, що мешканці громади заявляють, що ніколи не мали доступу до цієї інформації до її публікації на сайті. Наприклад, дані моніторингу води наявні лише щодо трьох свердловин біля виробничої дільниці №22. У кількох протоколах неможливо ідентифікувати місце розташування свердловин, а ті, що мають координати, зазначають різні локації в протоколах різних років. У середньому зразки води перевірялися за 12–13 базовими параметрами якості. Водночас деякі протоколи містять недоречні показники, характерні для оцінки поверхневих вод, наприклад хімічне споживання кисню (ХСК). Турбує те, що жоден з протоколів за жоден рік не зафіксував проблем із нітратами чи іншими азотистими сполуками у підземних водах. Враховуючи вибірковість точок забору, ці дані не можна вважати репрезентативними чи придатними для повноцінного моніторингу ситуації з водою у громадах. Документація компанії щодо моніторингу в районі біогазової установки, де зберігаються та переробляються великі об’єми посліду, містить протоколи аналізу води з чотирьох свердловин (лише за деякі роки). Як і у випадку з дільницею №22, місце розташування цих свердловин не завжди чітко визначене. У кількох ранніх протоколах зафіксовано перевищення рівня нітратів (понад 50 мг/л) або значення, близькі до цього порогу. Це свідчить про необхідність проведення ширшого та регулярного моніторингу у зоні дії біогазової установки. Постійний моніторинг та репрезентативність точок відбору води є критично важливими для розуміння загального стану довкілля та змін у зоні діяльності підприємства з часом. Лише таким чином можна адаптувати практики управління до реальних викликів і потреб. На сьогодні дані про якість води, оприлюднені МХП для семи свердловин у регіоні Вінницької птахофабрики, є недостатніми. На цій території розташовано понад два десятки птахівничих і супутніх об’єктів у радіусі майже 30 км, а також ще більші площі полів, що використовуються для вирощування кормів.
Міжнародні кредитори повинні розв’язувати проблему
Несталий характер аграрної діяльності, зокрема неправильне використання агрохімікатів і неналежне поводження з гноєм та іншими відходами, є основною причиною забруднення води нітратами. За оцінками ЄС, тваринництво забезпечує 81% надходження азоту з аграрного сектору у водойми. Попри те, що в Україні розташовані найбільші в Європі потужності з виробництва курятини, у країні досі відсутні належні дані щодо забруднення води азотистими сполуками. Жителі Вінницької області, які подали скарги, так і не побачили базової оцінки стану довкілля (зокрема рівнів нітратів) у зоні будівництва птахофабрики МХП до початку реалізації масштабного «зеленого» проєкту на початку 2010 року. Вони також не отримали інформації про те, як змінився стан довкілля внаслідок діяльності МХП. Натомість громадська ініціатива тестування води вказує на значне поширення нітратного забруднення у цьому регіоні. Громади чекають на розв’язання цієї проблеми вже понад десять років. Незабаром Незалежний механізм розгляду скарг ЄБРР має опублікувати звіт із висновками за скаргами мешканців Вінниччини, а також планами дій банку щодо усунення виявлених порушень. Крім того, інший незалежний механізм — Радник із дотримання вимог / Омбудсман (CAO) МФК — нещодавно оприлюднив оціночний звіт щодо дотримання вимог в рамках проєкту «Корпоративна позика МХП в Україні» та підтвердив рішення про початок розслідування щодо належності дій МФК у зв’язку зі скаргою громади, поданою ще у 2018 році. З огляду на те що після повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році ЄБРР та МФК надали МХП майже 350 мільйонів доларів нових кредитів, ці фінансові установи мають вирішальну можливість забезпечити відповідальність компанії. Такі інвестиції не повинні продовжувати десятиліття екологічної бездіяльності — вони мають стати поштовхом до глибинних змін. Міжнародні кредитори повинні використати свій фінансовий вплив, щоб забезпечити впровадження МХП повноцінного екологічного моніторингу, вирішення задокументованих випадків забруднення води та пріоритетність здоров’я громад замість безконтрольного розширення виробництва. У процесі відбудови України міжнародні інвестиційні стандарти повинні передбачати не лише прибуток — вони мають утверджувати справжню екологічну відповідальність і відновлювати базове право сільських громад на чисте та безпечне довкілля.
Цей матеріал є перекладом оригіналу International agribusiness ambitions leave local impacts in Ukraine: A case of Environmental Impacts from poultry producer MHP – Bankwatc.
