У 2021 році під час експедиції «У пошуках чистої води» наша команда виявила значне забруднення вод нітратами, особливо підземних. Тоді ми разом із місцевими активістами та представниками місцевого самоврядування перевіряли якість води у криницях, свердловинах, річка та озерах понад 14 сільських громад з 10 областей України.
Вінницькі села Оляниця, Клебань, Заозерне та Василівка (Тростянецької, Тульчинської та Ладижинської громад) стали тоді рекордсменами Експедиції за рівнем нітратів у колодязях. Саме ці села стали однією із важливих локацій Експедиції, адже місцеві жителі давно нарікають на проблеми із довкіллям та здоров’ям у своїй місцевості.
Загалом у цих селах у 2021 році ми проаналізували воду з 19-х колодязів, 4-х водогонів, однієї свердловини, а також взяли 16 проб води з місцевих ставків та річок, зокрема Південного Бугу. Восени 2023 року та навесні цього року ми зробили повторні заміри, які показали нам тенденції, дали відповіді на питання, що виникли після перших спроб моніторингу, а також відкрили нові таємниці. Що відбувається з водою на Вінниччині, поговоримо далі.
Вода у колодязях
Ґрунтові води (перший водоносний горизонт) найбільш вразливі до перманентного забруднення нітратами та іншими небезпечними сполуками, що використовуються чи утворюються у сільгосп виробництві. Вода у колодязях в селах Оляниця, Клебань, Заозерне й Василівка є яскравим прикладом цієї проблеми.
У 2021 році майже половина з 19-х перевірених колодязів мали перевищення норми вмісту нітратів для колодязної води ≤50 мг/л. Рекордні ж значення тут у 3 або й 4 рази перевищували цю норму, зокрема одна з криниць у Заозерному мала понад 142мг/л нітратів, у Василівці — 150, у Клебані — 124 і 109, в Оляниці —200.
У 2023 році ми сфокусували увагу нашого громадського моніторингу саме на криницях. Повторні аналізи води підтвердили майже універсальну проблему забруднення сполуками азоту, серед яких і нітрати, у цьому регіоні.
Рівні вмісту нітратів відповідають тим, що були виявлені у 2021 році: з 14 повторних проб колодязів, 10 перевищили норму, при цьому 6 з цих 10 — більш як удвічі. Найвищий показник склав аж 190 нітратів мг/л (у цього ж колодязя були дуже схожі результати і раніше). Інші 4 протестовані колодязі хоч і знаходилися в межах норми 50 мг/л, мали досить високий вміст NO3, близький до верхньої безпечної норми (~35-45 мг/л).
У квітні 2024 року ми знову переглянули перелік точок для повторного моніторингу і дещо скоротили кількість проб води саме із колодязів — залишили лише ті, які активно використовуються в господарствах, де раніше були виявлені найвищі рівні забруднення та колодязі на околицях сіл і поблизу сільгоспугідь у активному використанні.
У Клебані 2 із 3 проб показали трохи вищі рівні нітратів порівняно із попередніми вимірюваннями у 2021 та 2023 роках, та все ще нижче 50 мг/л. Проте третя проба показала збільшення вмісту нітратів майже удвічі з моменту останньої перевірки: з 58 до понад 87 мг/л.
В Оляниці цього разу 2 колодязі були повторно перевірені й показали дуже подібні до попередніх результати: криниця №1 – 43,3 мг/л (2024) проти 44 мг/л (2023), криниця №2 – 132 мг/л (2024) проти 123 мг/л (2023).
У Заозерному всі 3 проби з колодязів перевищили норму: 153, 67,3 та 70,9 мг/л відповідно. 2 з 3 проб мали вищу концентрацію нітратів, ніж у 2023 році.
Проблема з якістю питної води не тільки у криницях — що показав моніторинг в Оляниці
Так як артезіанські свердловини знаходяться на значній глибині, вони більш захищені від потрапляння нітратів та інших забруднень від господарської діяльності. Відтак переважно вода у свердловинах має нижчий вміст нітратів і може бути хорошим джерелом для забезпечення людей у селах питною водою.
У декількох із цих Вінницьких сіл також проведені «водогони», тобто водопроводи, які постачають місцевим жителям воду із декількох свердловин. Так наприклад, у Оляниці є 3 водогони, які відповідно постачають воду з 3-х свердловин. Аналіз води з одного з них показав доволі відмінні від інших результати.
У 2021 та 2023 році ми помітили що досить високий рівень нітратів — близько 40 мг/л — у пробах з одного з домогосподарств. Цей результат здивував та занепокоїв, бо концентрація нітратів майже досягає максимальної межі безпечності, що притаманно більше колодязям, аніж глибоким свердловинам. Невже нітрати дістались вже й туди? Причини можуть бути різні: або нітрати могли потрапити до джерела води (власне свердловини), або у трубопровід через, наприклад, пошкодження у трубах.
Тому весною 2024-го ми вирішили зробити додаткові проби води з водопроводу в Оляниці:
Проба №1 – з трубопроводу 1 в господарстві 1 (раніше тестована)
Проба №2 – з трубопроводу 1 в господарстві 2 (нова, далека від господарства 1)
Проба №3 – з трубопроводу 2, поряд із яким є колодязь зі стабільно високою концентрацією нітратів, тож якщо є проблеми із трубами, то вірогідно, забруднення з криниці потрапило б й у трубопроводи.
Результати тестів проби №1 та проби №2 (один і той же трубопровід) майже ідентичні, в обох рівень нітратів становить цього разу ~33-35 мг/л, що близько до результатів попередніх років. Аналіз проби №3 не показує великої проблеми з нітратами — 9,7 мг/л. Це означає, що у трубопроводі 1 є проблема саме із свердловиною, і висока концентрація нітратів у джерелі води.
Впіймати нітрати у річці. Що показали аналізи води з Південного Бугу?
Поверхневі водойми, особливо струмки та річки, за рахунок постійного руху води і контакту із повітрям мають менш виражені проблеми із забрудненням нітратами, бо їх там складніше «упіймати». Це підтвердив практичний досвід і Експедиції, і подальшого моніторингу на Вінниччині.
Місцеві рибалки показали нам місце скиду стічних вод з птахофабрики у Південний Буг. Труба з очисних споруд підприємства проходить під поверхнею води річки, і це виглядає як фонтан, що б’є прямо із річки. Цікаве видовище, однак що показали аналізи? Влітку 2021 року ми взяли 2 проби води із Бугу: вище та нижче за течією від «фонтану». Аналізи показали відчутну різницю вмісту таких речовин:
- амоній – вище за течією 0,05 мг/л, нижче за течією 0,4 мг/л;
- нітрити – вище за течією 0,02 мг/л, нижче за течією 0,5 мг/л;
- фосфати – вище за течією 0,2 мг/л, нижче за течією 0,5 мг/л.
Восени 2023-го ми зробили більш розширений аналіз води поблизу місця скиду стічних вод у Буг. Цього разу ми побачили майже вчетверо вищу за попередні результати концентрацію фосфатів (1,9 мг/л), та у два з половиною рази вищу концентрацію амонію (1,03 мг/л). Також лабораторний аналіз показав дуже високий рівень хімічного споживання кисню — 52 мгО2/л (норма до 15 мгО2/л). Цей параметр є ознакою того, що водна екосистема намагається впоратись із надмірною кількістю забруднення поживним речовинами (азотом і фосфором).
Тестування води з Бугу у квітні 2024 року мало ще більше сюрпризів та нових деталей пазлу. Цього разу ми відібрали 3 проби води. Як і раніше біля місця скиду стічних вод, та 2 проби вище за течією: одну за 300 метрів, а другу з Ладижинського водосховища, що за понад 10 км від місця скиду. На цей раз усі проби води мали надзвичайно високі показники амонію, хімічного споживання кисню, а також надзвичайно малий вміст розчиненого кисню. Усі три параметри пов’язані з евтрофікацією (так званим цвітінням) через забруднення поживними речовинами.
Найбільший вміст амонію очікувано був поблизу скиду стічних вод та перевищував норму у 34 рази! Дещо менша, та все ж суттєва проблема з амонієм виявилася й вище за течією, де перевищення було у 20 разів. У водосховищі, де вода значно менш рухлива за природну частину русла, був найвищий рівень хімічного споживання кисню з усіх 3-х проб: майже 70 при нормі <15.
Ці результати справді здивували, адже попередні рази влітку 2021 та восени 2023 не спостерігалось настільки високих концентрацій. Ми припускаємо що це відбулось, бо нам пощастило «впіймати» азот, який був щойно вимитий у річку під час весняного сезону внесення добрив, і вельми вірогідно, що азотні сполуки вже віднесло далі за течією.
Що робити із забрудненою нітратами водою?
Результати наших аналізів невтішні, та в них немає нічого дивного. Адже нітратне забруднення найчастіше виникає через інтенсивну та нераціональну сільськогосподарську діяльність, особливо неналежне застосування агрохімікатів, поводження із відходами тваринництва, надмірне розорювання земель, а також нестачу інфраструктури для очистки стічних вод, як від підприємств так і домогосподарств — тобто усе те що так часто має місце у сільській місцевості України. А на Вінниччині ще й знаходиться найбільша птахофабрика в Європі, де в середньому утримується більше 20 мільйонів курей.
Для захисту водойм від нітратного забруднення в ЄС вже працює Нітратна директива. Імплементація цього пакету документів в Україні є частиною євроінтеграційних реформ і вона вже триває. Згідно з Директивою, країна має визначити зони, вразливі до нітратного забруднення — території, де вже виявлене або існує ризик такого забруднення. У межах цих зон мають впроваджувати більш сталі практики ведення сільського господарства, покликані зменшити його вплив на водні ресурси.
Наразі впровадження Директиви застрягло саме на питанні визначення вразливих зон. Деякі країни визначають як таку зону усю свою територію, однак такий підхід не влаштовує українських аграріїв. Для визначення ж окремих зон відповідальним міністерствам замало даних про реальний стан води, які стали би підставою для ухвалення рішення.
Тим часом результати нашого громадського моніторингу демонструють, що проблема з нітратами на Вінниччині систематична та кричуща. А кількість поживних речовин у річці перевищила всі можливі норми здорового водного середовища. Детальний і регулярний державний моніторинг водних ресурсів має стати нормою як на Вінниччині, так і на інших територіях, де ведеться активна сільськогосподарська діяльність. І всі ці території необхідно визначити як вразливі зони, на яких обов’язково мають бути впроваджені заходи для запобігання змиву поживних речовин у воду.
