У січні завершився етап експертного обговорення проекту “Енергетичної стратегії України до 2035 року”.
Документ оприлюднило Міненерго 19 грудня 2016 року. Подібна стратегія може остаточно залишити Україну на узбіччі прогресу, в той час як світ готується до енергетичної революції. Що не так з українською стратегією?
Екоцентр узагальнив, що не так з Енергетичною стратегією України:
По-перше, документ ігнорує питання екологічної безпеки, не ставить захист довкілля та здоров’я громадян у пріоритети енергетичної політики. Так, стратегія не передбачає, як буде вирішуватися проблема виведення старих реакторів з експлуатації, яка стане нагальною у 2030-ті роки:
По-друге, збереження значної частки вугілля у загальному первинному постачанні енергії так само є помилковим трендом, який закріплює на найближчі десятки років залежність енергетики України від вугільного сектора.
По-третє, ціль щодо отримання з відновлюваних джерел 21% загального первинного постачання енергії у 2035 році є надто низькою і потребує значного збільшення.
По-четверте, у площині відповідності міжнародним зобов’язанням теж не все гаразд. Проект стратегії не визначає заходи для досягнення частки відновлюваних джерел 11% до 2020 року, як це передбачено прийнятими Україною зобов’язаннями в рамках договору про Енергетичне співтовариство.
По-п’яте, є питання до заходів для досягнення енергетичної безпеки. У своїх коментарях представники Єврокомісії вказали на неврахування ризиків, пов’язаних з транзитом російського газу після 2019 року, а також на відсутність стратегічного бачення реінтеграції тимчасово окупованих територій України та шляхів їх подальшого розвитку.
По-шосте, в документі відсутнє стратегічне бачення реінтеграції тимчасово окупованих територій України та шляхів їх подальшого розвитку
По-сьоме, не було відкритого дискурсу. Процес розробки нової енергетичної стратегії почався у 2015 році, коли Національний інститут стратегічних досліджень (НІСД) за завданням уряду підготував концепцію нової енергетичної стратегії до 2035 року.
Україна отримала чергову стратегію без виконавців. Українське законодавство не визначає механізми реалізації енергетичної стратегії, тож за її невиконання ніхто не відповість. Нема у законах і самого терміну “енергетична стратегія”.
Врешті, є у проекті енергостратегії і позитивні строни: одна з них це те, що енергоефективність ставиться пріоритетом розвитку економіки.
Читайте детальніше у статті Олега Савицького на Економічній Правді.
