Річище Південного Бугу у Миколаївській області має унікальний ландшафт: тут річка утворює каньйоноподібну долину із гранітними скелями, бурхливими порогами та островами. Тут знаходиться одне із семи природних чудес України – національний природний парк «Бузький Гард» – а також ландшафтний парк «Гранітно-степове побужжя». На цих територіях можна зустріти понад 100 видів флори та фауни, що охороняються європейським та українським законодавством. Тут же знаходяться місця археологічних розкопок та історична пам’ятка національного значення – історичний ландшафт Бугогардівської паланки Війська Запорізького. І усе це ризикує зникнути через відродження застарілого радянського проєкту.
Як дивовижна українська природа опинилася під загрозою знищення?
В межах цих територій ядерна корпорація «Енергоатом» планує добудувати Ташлицьку гідроакумулювальну електростанцію (ТГАЕС). Проєкт задумали ще у 1981 році, в період активного розвитку атомної енергетики, щоб накопичувати надлишкову енергію із сусідньої Південноукраїнської АЕС. У 90-х він був призупинений, у 2002-му поновлений, а до 2007 запрацювали перші два гідроагрегати.
Гідроакумулювальна електростанція (ГАЕС) – це підприємство, яке здатне накопичувати надлишкову енергію з мережі та віддавати її назад за потреби. Коли станція споживає зайву енергію, її насоси підіймають воду у верхній резервуар (у випадку Ташлицької ГАЕС – у Ташлицьке водосховище). Коли ж потрібно віддати енергію в мережу, ця вода опускається назад у нижній резервуар (у нашому випадку – в Олександрівське водосховище на Південному Бузі), обертаючи турбіни та генеруючи енергію. При цьому значна частка енергії (трохи більше третини) втрачається: якщо станція споживає 1000 МВт енергії, то віддаватиме назад вона лише близько 650 МВт.
Для роботи ТГАЕС необхідно було створити два водосховища: Ташлицьке та Олександрівське, яке з’явилося дещо раніше за саму ГАЕС завдяки побудові Олександрівської ГЕС неподалік. А для цього необхідно було? затопити частину земель регіонального ландшафтного парку «Гранітно-степове побужжя». У 2006-му Кабмін передав «Енергоатому» ці землі у постійне користування, і компанія підняла рівень води в Олександрівському водосховищі з 8 до 16 метрів над рівнем моря, що вже призвело до затоплення частини території.
Активісти МБО «Екологія – Право – Людина» через суд доводили, що «Енергоатом» отримав ці землі незаконно, і у 2010 році постанову Кабміну про передачу території скасували. Однак компанії не лише не збирається повертати рівень води назад, а й навпаки – планує завершити будівництво ТГАЕС, збільшивши її потужність утричі та ще більше піднявши рівень води. А це означає, що Україна вкотре втратить цінні природні території, що слугують осередками унікальної природи та туристичними центрами. Більше про ризики проєкту ми розповідали тут.
Чи може «Енергоатом» безкарно нищити цінні території?
У теорії – звісно, ні. Перед будівництвом подібних проєктів, будь-яка компанія зобов’язана проводити процедуру оцінки впливу на довкілля (ОВД). Під час оцінки експерти мають проаналізувати, як реалізація проєкту відіб’ється на навколишніх екосистемах, флорі та фауні, водоймах чи повітрі тощо, а також дослідити альтернативи: інші проєкти на цій території чи реалізацію цього проєкту на іншій території.
Після аналізу компанія зобов’язана опублікувати звіт з ОВД у відкритому доступі, де його можуть побачити та прокоментувати усі охочі (хоча на період воєнного стану процедура змінилася і отримати доступ до тексту можна лише за запитом). Далі звіт та усі коментарі опрацьовує Міндовкілля та надає висновок: дозволяє чи забороняє реалізацію проєкту або зобов’язує компанію допрацювати звіт з ОВД та подати його знову. У випадку із ТГАЕС трапилося якраз останнє: у 2021-му році звіт із численними коментарями повернули «Енергоатому» та зобов’язали провести новий, більш ґрунтовний аналіз.
«Оновлений» звіт з’явився на початку лютого 2023-го, однак по-справжньому новим його назвати важко: він мало чим відрізняється від свого невдалого попередника. «Енергоатом» не врахував жодне із зауважень, що стали причиною відмови минулого разу, не додав частини, яких бракувало, і просто прибрав із тексту ті абзаци, до яких було найбільше критики. Єдине, що змінилося – у новому звіті планується підняття рівня води не на 20,7 метрів, а на 16,9.
Крім того, звіт зовсім не розглядає альтернатив – а на цьому наголошують не лише активісти, а й закон про ОВД, який визначає цю частину як обов’язкову. Багато потенційної шкоди у звіті також не проаналізовано. До прикладу, на ТГАЕС планують використовувати воду не лише для охолодження, а й для змащування, тобто вода контактуватиме безпосередньо із механізмами. Як її після цього будуть очищувати – не вказано, а отже, робити цього імовірно не будуть. Як це вплине на якість води – невідомо, адже звіт таких даних не надає. Також у звіті не дослідили вплив шумового та вібраційного забруднення на навколишні екосистеми.
Цінні види та оселища на території, яку планує затопити Енергоатом
Попри те, що на території потенційного затоплення мешкають аж два види рослин, яких нема більше ніде у світі, звіт з ОВД від «Енергоатома» ніяк не аналізує місцеву флору та стан природних оселищ. Натомість автори пропонують «компенсаційні заходи» з відновлення біотопів (тобто середовищ існування). Однак такі плани цілком безглузді, адже відновити чи відтворити знищені оселища фактично неможливо. Не кажучи вже про те, що жодна компенсація, особливо фінансова, не поверне нам унікальної флори та фауни.
Підпис: Бугайчик звичайний, один із рідкісних видів, який може постраждати від добудови ТГАЕС
Тим часом незалежні наукові дослідження у зоні безпосереднього затоплення показали, що це може нашкодити щонайменше 16-ти типам рідкісних оселищ, видів флори та фауни, що охороняються Бернською конвенцією. Цей документ покликаний захищати європейську флору, фауну та природні середовища і напряму забороняє діяльність, що може їм нашкодити. В Україні конвенція ратифікована із застереженнями, проте грубі її порушення не підуть на користь нашій євроінтеграції.
Що ж до рідкісних та зникаючих видів риб, які можуть постраждати від роботи ТГАЕС – про них у звіті взагалі не згадується, тож невідомо, як на них вплине цей проєкт і як «Енергоатом» планує відшкодовувати втрати.
Руйнування української історії та співпраця з росією
Крім природної цінності, територія потенційного затоплення несе ще й історичну вагу. На території Южноукраїнська та сусідніх поселень у XVIII знаходився центр Бугогардівської паланки Війська Запорізького низового аж до ліквідації козацтва російською царицею Катериною ІІ. Це було одне із найпопулярніших місць для рибальства у ті часи, а також важливий прикордонний пункт, тож він внесений до переліку пам’яток культурної спадщини національного значення.
Однак «Енергоатом» мовчить про те, як попереднє рідняття рівня води у водосховищі вплинуло на цю пам’ятку і які наслідки матиме подальша добудова станції. У звіті наводиться перелік інших пам’яток культурної спадщини, що потраплять у зону затоплення. Однак про вплив цього затоплення у звіті так само нічого не сказано.
А от що у звіті таки вказано – то це виробник турбін (основних робочих елементів станції). Їх виробляє “Проізводствєнноє об’єдінєніє «Лєнінградскій Мєталліческій Завод»”, що входить до складу “ОАО «Сіловиє машини»” російського мільярдера Олексія Мордашова. З 2019 року ця компанія та всі її підрозділи (включно з ПО ЛМЗ) знаходяться у санкційному списку РНБО, та це не зупиняє «Енергоатом» від співпраці.
Це й не дивно, адже проєкт розпочався за радянських часів, тож і розрахований він на радянські (а тепер уже російські) технології. Щоб змінити виробника, необхідно переписати весь проєкт та провести нову оцінку впливу на довкілля. Але, схоже, «Енергоатом» не готовий докладати такі зусилля заради безпеки України та дотримання законів, не кажучи вже про моральний аспект співпраці з ворогом.
Отак навіть через 250 років після знищення росіянами українського козацтва, проєкт з російським слідом обіцяє стерти ще й пам’ять про частину його історії. А ще – знищити цінні види, унікальні території та важливий туристичний напрямок у Миколаївщині. І його доля нині в руках Міндовкілля, яке може або закрити на це очі і дозволити вкотре нівечити нашу країну, або все ж триматися здорового глузду і відхилити цей проєкт.
Хочете допомогти нам краще та ефективніше захищати українське довкілля? Долучайтеся до нашої спільноти!
