Край лісів і золотих ланів – ще недавно таку ідилічну картину малювала уява при словах “українське село”. Проте індустріалізація сільського господарства бере своє: ферми перетворюються на фабрики, мальовничі села все більше нагадують промислові майданчики, а природа навколо зазнає руйнівних змін.

Водночас село – це місце для життя, роботи та відпочинку десятків мільйонів людей у нашій країні. Фотоконкурс “Листівка з села” – це спроба показати #справжнєсело, з усіма його радощами та бідами, очима людей, що цінують красу та традиції села, розвивають фермерські господарства та реалізують ініціативи у своїх громадах.

Протягом осені 2018 року Екодія збирала фотографії та історії з усієї України, аби показати розмаїття сільського життя. Ми отримали 350 фотографій від більш ніж 100 учасників. Журі обрало 20 найкращих світлин, які увійшли до експозиції виставки “Листівка з села”. Серед робіт – фото про малі фермерські господарства, про те, звідки насправді беруться корисні та смачні продукти, про людей та громади, які не бояться братись за нові ініціативи. Водночас чимало історій розказують про нелегку працю селян та непрості умови життя, зміни у природних екосистемах через незбаласоване господарювання.

На цій сторінці ми зібрали 20 обраних фотоісторій:

Ксенія Рябчук. Пишу вам из Севастополя! Мне довелось почти год прожить в Житомирской области, здесь жили мои прабабули, а в годы коллективизации всех забрали. Бабулины братья и сестры оставили клочок земли, который до сих пор есть в нашей семье. Сейчас там живет папа, но дальше непонятно, что будет с селом!

Анастасія Шама. Впізнали? Це будиночки бджілок – вулики. Це і є наша родинна пасіка у бабусі в селі. Ці яскраві вулики не тільки окраса вулиці, а й скарбниця корисних солодощів – меду. Він буває на всі смаки та вподобання – гречаний, липовий, квітковий, соняшниковий. Також пасіка – це народна лікарня, де можна посмакувати цілющим медовим чаєм та насолоджуватись мелодійним гудінням бджілок.
А в подарунок від пасічника можна отримати ліки з прополісу та цукерки з вощини. Запрошуємо вас на пасіку!

Іван Лавренчук. Побачивши такий момент, просто за кермом дістав фотоаппарат з сумки і встиг зробити один кадр. Все здалося дуже емоційно і по-справжньому.
Прості сільіські хлопчаки гнали корів з випасу на обід. Я б назвав це фото «Пастушки».

Ілона Шимчиць. Глечик з молоком пролився туманом на осінній ранок селом.

Анастасія Шама. Напевно, більшість з нас полюбляє молоко. Хтось бере його з полиць супермаркетів, але я знаю, як з’являється молоко. З маленької телички, яка влітку пасеться на соковитих травах, згодом виросте корова. Саме вона і дає нам це поживне молоко. З нього ми вдома робимо безліч смачних і корисних продуктів – це і йогурт, кефір, сметана, сир та масло. А з цих продуктів можна приготувати безліч смачних страв, які можна взяти з собою у поле, коли пасеш корів.

Олександр Лісовський. Ось таку гарнюню висиділа квочка з яйця, яке ми їй підклали. Наші сусіди заготували люцерну на зиму для того, щоб прогодувати худобу. І коли косили її, то зруйнували гніздо фазанів. На тому полі я знайшов яєчко і вирішив підкласти до квочки.
Можна сказати, що я спас маленьке життя!

Олександра Мельничук. Щоб спіймати дзен, достатньо просто поїхати в #справжнєсело. І виглядає процес пошуку гармонії зі світом, дійсно, як справжня листівка з села.

Віктор Смоляк. Життя в селі таке, що незважаючи на погоду, спека чи гроза, корову гнати пастися потрібно.

Павло Леско. Визбирав всі кабаки, які були в бабусі на городі, пробігся по сусідах, вмовив подругу викарабкатись на ці кабаки, і ось, будь ласка – результат! Насправді, коли я подзвонив Наташці і запропонував цю фотосесію, то почув у відповідь: «Ти шо гоніш, я тільки за це думала, і шукала, де б це їх знайти, і ти одразу тут-як-тут!». Совпадєніє? Не думаю!

Олена Дмитерко. У Веселівській ОТГ творчою молоддю при підтримці селищної ради розпочато зйомки художнього короткометражного фільму про досягнення громади. Фільм не тільки розповідатиме про переваги децентралізації та зміни, але й порушуватиме проблеми, які є у суспільстві. На знімальний майданчик саме прийшли юні актори – учасники фільму. До речі, цей шикарний спорткар – авто, зібране руками веселівців. Хочете мати круту автівку – вам у Веселе! Хочете мати гарний настрій чи реалізувати свій талант – вам у Веселе!

Марія Гливка. Як шкода, що в моєму дитинстві не було бабусі з дідусем, які б жили у селі… Я би приїжджала до них у гості, щоб пізнати справжнє життя – важке, бо навколо безліч нескінченної роботи, і водночас прекрасне, бо кожен куточок в селі – то дотик до природи!

Михайло Німащук. Маленьке село на березі річки Дністер, де можна відпочити від шаленого ритму сучасного життя, де залишились куточки, до яких не дійшов гул сучасного світу, де відпочиваєш душею, хоч і фізично працюєш, куди завжди хочеться повернутись. Те місце, яке залишиться в тебе в серці, де б ти не був, назавжди!

Галина Романів. Маленький теплий згорточок любові! Ласкавий, наче саме сонце. Всі дитинчатка милі. Але воно – особливе! Недаремно, здавна ласкавість і сумирність порівнювали саме з ним. Телятко! Найжаданіша дитяча мрія!

Олександра Мельничук. Це Сашко. Наш сусід в селі. Щойно він бачить, що ми приїжджаємо, одразу мчить на своєму ровері і голосно вигукує “Добрий дееень!”. Свого велосипеда Сашко називає “Орльонком”, і він чи не єдиний його друг у малолюдному селі. Круто, коли ще є діти, що на свіжому повітрі проводять більше часу, ніж у віртуальній реальності. Згодом він виросте, і, скоріш за все, переїде в місто, а фото з такими от спогадами залишиться.

Анастасія Заіченко. У невеликих селах часто трапляється так, що немає місця для заробітку. Одні люди їдуть шукати роботу до міста, а інші – залишаються в селі та займаються господарством. Йдучи по вулиці, можна побачити багато дворів, в яких люди мають свої маленькі ферми. Мати хоч і маленьку ферму – нелегко. Щоб отримати якийсь дохід, потрібно прикласти величезних зусиль, адже прогодувати тварин вже й не так легко. Кожного року потрібно заготовляти запаси їжі для тварин. Кожного дня потрібно рано вставати , щоб погодувати, подоїти та відправити корів на пашу. Окрім того, фермерам доводиться пізно лягати спати, адже корови повертаються з паші дуже пізно і
робота затягується до ночі. Але попри тяжку працю, люди не опускають рук, наполегливо працюють і вірять в процвітання своєї справи і рідного села. Це надає силу і віру в краще всім жителям села. Я пишаюся тим, що в моєму селі живуть наполегливі, працьовиті і цілеспрямовані люди. Вони величезний приклад для кожного з нас…

Мар’яна Метельська. Фермер Олександр Джус та його вівці. Чоловік запалився ідеєю у селі зробити європейську ферму. Він хоче, аби це було таке особливе місце, куди навіть туристи зможуть їздити та дивитися, як вирощують овець.

Аліна Ляскало. Став, ставок — штучна водойма для зберігання води з метою водопостачання, зрошення, розведення риби. Так “говорить” Вікіпедія. Ставок, що знаходиться на території села Білухівки був гордістю тутешніх мешканців. Площа водяного дзеркала становила
50 га. Але згубна діяльність людини призвела до того, що колись повноводний став, з великою кількістю риби, перетворився на “калюжу”. Варто задуматись!!! Доки не пізно!!! Чудові краєвиди!

Марія Єрмоленко. Тільки у селі молоко справжнє, їстівне і корисне, але для цього треба добряче “попахати”. Заготовити сіно. Випасати худобу у нашому випадку 3 дні кожного місяця, бо залишилося 33 корови (як в мульику). Щодня кришити їм овочі та фрукти. А бикам – привозити травичку і водицю. І немало. Знаючи, що потім, як прийде час, ту худобину м’ясники заберуть за безцінь… А ще є люди які носять молоко здавати за ту ж дулю з маком, краще б сири варили, якщо зайве. Багато можна розповідати про сільське життя, та кому воно треба. Все робиться у нашій державі для того, щоб село знищити. Продати землі китайцям, луганцям, що вже робиться а жителів вижити звідти. Отака сумна правда, друзі…

Олександр Ярощук. Соняшникові поля наступають. На фоні – один із найбільших лісових масивів Черкащини – Холодний Яр. На передньому плані – соняшник. Ось так лісу залишилося обмаль – натомість його місце займають соняшник і кукурудза. Поблизу села Лубенці Кам’янського району Черкаської області.

Лілія Юрків. А ви знали, що зараз у всьому світі є загроза вимирання бджіл? Третина світового сільського господарства залежить від запилення бджолами та джмелями. Без цих комах не буде фруктів та овочів, а залишаться тільки рослини, які запилюються вітром. Ми ж, тобто Україна, продаємо джмелів найбільше в Польщу і останнім часом все збільшуємо цей відсоток експорту. Середня вартість 1кг джмелів складає 40,6$. Тому якщо хочете мати урожай фруктів, то довго не думайте і ставте вулик бджілок біля хати 🙂

Фотоконкурс і виставка проводиться ГО “Екодія” у партнерстві з освітнім проектом “Зелена Школа” та німецькою фундацією DRA e.V., за фінансової підтримки Фонду Манфреда Хамзена та Фонду Чарльза Стюарта Мотта. Погляди, наведені у матеріалах, не обов’язково мають трактуватись, як офіційна думка донорів.

DRA, Зелена школа, Charles Stewart Mott Foundation, Manfred Hermsen Stiftung, Opportunity for Youth UA