Забруднення земель внаслідок бойових дій стає справжнім викликом як для національної влади, так і для територіальних громад, що безпосередньо постраждали від війни. Сьогодні все ще досить рано оцінювати масштаби пошкоджень на національному рівні, коли війна триває, тож збитки із кожним днем збільшуються, а звільненні території заміновані. Проте вже зараз важливо доносити важливість відновлення пошкоджених територій та досліджувати думки та плани посадовців, що будуть відповідальні за цей процес.
Аби дізнатися думку представників органів місцевого самоврядування, Екодія разом із Всеукраїнською асоціацією ОТГ провели опитування щодо оцінки впливу війни на ґрунтові ресурси громад. Опитування проходило у лютому 2023 року. Участь у ньому взяли понад 60 представників з громад, де проходили чи проходять активні бойові дії, проте респонденти мали можливість відповідати лише на запитання, релевантні для них.
За результатами опитування, більша частина учасників визнає, що їхні землі у громаді постраждали від війни тією чи іншою мірою. Проте майже половина зазначила, що станом на лютий 2023 вже повністю відновили користування землями у межах громад. Результати нещодавнього дослідження Екодії про вплив війни на стан українських ґрунтів показують, що повертатися до обробітку на таких землях потрібно з обережністю, адже воєнні дії провокують та посилюють довготривалу деградацію ґрунтів.
Які проблеми із ґрунтами бачать у громадах
Найбільше ризиків у пошкодженні земель представники громад вбачають у втраті заробітку та можливості проживати в громаді, в той час як найменше громад турбує вирощування токсичної продукції на пошкоджених сільськогосподарських угіддях. Такі результати лише підтверджують важливість розуміти причинно-наслідкові зв’язки у проблемі забруднення ґрунтів.
Навіть після розмінування земля все ще вважається потенційно небезпечною, особливо якщо вона страждала від постійних обстрілів. Такі землі потребують геохімічного обстеження, адже забруднення не завжди можна побачити неозброєним оком: ґрунти можуть бути забруднені хімікатами, як-от важкими металами, що мають властивості мігрувати з ґрунту до рослини. Продукція, вирощена на таких землях, може бути небезпечною для вживання, тож такі землі потребують відповідних до рівня забрудення заходів: рекультивації чи навіть консервації.
Окремо цікавими для порівняння є два запитання. З одного боку, громади висловлюють впевненість у подальших кроках у процесі відновлення, з іншого ж – громади переважно не фіксують забруднення від війни. Учасники також зазначають ряд перешкод для повноцінного моніторингу пошкоджених ґрунтів: переважно вони апелюють до браку фінансових, людських та технічних ресурсів. Проте є певна частина респондентів, які вважають, що забруднення у їхніх громадах немає.
Тут важливо зазначити, що негативний вплив на здоров’я ґрунтів досить часто є невидимим: навіть без вирв ґрунти можуть страждати від війни, наприклад від пересування важкої військової техніки полями чи розбудови фортифікаційних споруд. Це також впливає на здоров’я ґрунтів та їх родючість. Саме тому без моніторингових досліджень не варто квапитися з висновками щодо наявності чи відсутності забруднень у громаді.
Як громади планують відновлювати свої ґрунти
Щодо бачення громад у відновленні забруднених земель, вони перш за все шукають рішення у рекультиваційних технологіях. Проте значна частина опитаних вказує, що вони не знають, який сценарій буде для них найкращим. Це знову ж таки підтверджує важливість просвітницької роботи серед громад щодо ризиків забруднення та технік з відновлення.
Відносно невелика частка опитаних громад наразі готова законсервувати земельні ділянки. Основними перешкодами для запровадження такої практики є непевність у екологічній перевазі та економічній доцільності процедури. За результатами дослідження Екодії, рекомендованою для найбільш пошкоджених земель (тобто таких, де більш ніж на 75% від площі ділянки є пошкодження) буде саме консервація, адже вартість рекультивації для пошкоджень такого рівня є настільки високою, що вже не є економічно доцільною.
Консервація найбільш пошкоджених ділянок також дозволяє громадам покращувати рівень біорізноманіття у ґрунтах, підвищувати спроможність адаптуватися до зміни клімату та знижувати ризики вітрової і водної ерозії. Тобто консервація, окрім природного відновлення самих ділянок від забруднення, несе ще низку супутніх екологічних переваг для усієї території.
Окрім цього, близько третини громад оцінюють рівень розорювання у своїх громадах як максимальний. Консервація земель якраз може слугувати інструментом боротьби із наслідками надмірного розорювання. Це сприятиме ще й досягненню інших цілей –– Україна прагне зниження рівня розораності території країни з 54% до 44%.
Підсумовуючи результати опитування, видно декілька тенденцій. З одного боку, представники громад визнають як проблему забруднення ґрунтів від війни, так і проблеми від високого рівня розорювання. З іншого ж боку, попри заявлене розуміння подальших кроків, вони мають розмите уявлення про ризики та наслідки від забруднення. Вказані перешкоди до впровадження моніторингу, як-от брак фінансових, технічних та людських ресурсів, ускладнюють отримання цього знання.
Тому національній владі вже зараз важливо налагодити співпрацю із місцевими органами та підсилити їхню спроможність до дослідження земель. Навіть сьогодні заміновані території можна обстежувати за допомогою космознімків, які дозволяють зрозуміти загалом ситуацію на рівні громади. Адже розуміння ступеню пошкоджень дає змогу оцінити збитки від війни та підібрати найкращі практики з відновлення ґрунтів.
Ознайомитися з результатами опитування можна тут (PDF).
