Вже майже дев’ять років міста Донеччини і Луганщини потерпають від російської окупації, обстрілів і спроб захопити області повністю. А з початком повномасштабного наступу підконтрольні Україні міста регіону залишаються на лінії вогню і їхнє майбутнє ще більш туманне. Тож головний виклик, який стоїть перед усією країною – здолати росію, повернути та реінтегрувати захоплені території до незалежної України.
Однак за роки війни люди там продовжували жити, працювати та прагнути розвитку. Дев’ять шахтарських міст Донеччини, що входять до Платформи сталого розвитку, спільно з Екодією приділили чотири роки своїй поступовій трансформації. Адже попри те, що близькість російської армії залишається для них найбільшою загрозою, ці міста мають й інші складнощі. Йдеться про глибоку залежність від вугільної промисловості, яка рано чи пізно згорнеться і залишить шахтарів без роботи, їхні родини без прибутку, а міста – без основного підприємства, що живить бюджет і дає робочі місця.
Фото з інформаційного туру Екодії, Донецька область
До 24 лютого міста Платформи вже планували пілотні проєкти, які мали би урізноманітнити економіку регіону й дати йому нові можливості для розвитку. А у двох із них – Покровську та Селидовому – Екодія провела соціологічне дослідження, аби визначити, із якими викликами стикаються місцеві та що варто врахувати місцевій владі у своїй трансформації, аби дати рівні можливості для всіх своїх мешканців та мешканок.
Наразі пріоритетом для цих міст стала власна безпека, однак плани розвитку нікуди не зникли – лише відклалися до перемоги. А основні результати дослідження, проведеного ще до повномасштабного вторгнення, залишаться актуальними тепер вже не тільки для трансформації. Адже нині уряд працює над Національним планом відновлення і готується відбудовувати території, що вже повернені чи скоро повернуться до України. І досвід цих двох міст може стати корисним для планування розвитку й інших у контексті повоєнного відновлення.
Ділимося, що розповіли учасниці та учасники чотирьох фокус-групових дискусій в рамках дослідження «Життя без вибору. Прояви нерівності та дискримінації у вугільних містах, які варто врахувати при справедливій трансформації».
Результати кількісного дослідження, сформовані на основі опитування репрезантитвної вибірки із 400 людей із кожного міста. Більше результатів у повному тексті дослідження «Життя без вибору».
І в Покровську, і в Селидовому місцеві скаржилися на економічні проблеми та труднощі у працевлаштуванні. Низькі зарплати, високі ціни на продукти й комунальні платежі чи не найбільше турбували респондентів та респонденток. Міста сформовані навколо шахт і в місцевих мало кар’єрних можливостей поза шахтою. До того ж, на інших підприємствах нижчі зарплати, ніж у шахтарів, тож навіть ті, хто хотіли би змінити рід діяльності, не завжди можуть собі це дозволити. Робота ж на шахті важка й підходить не всім, а графік роботи часто ненормований. Крім того, працівники скаржаться на дискримінацію підлеглих з боку керівництва.
«Моєму чоловіку підписали [заяву про] звільнення, бо він почув, що президент підписав закон про двотижневу відпустку чоловіку через народження дитини. Коли він подав заяву на відпустку, йому сказали звільнятися. Але ж закон відповідний підписали!» — розповіла жінка з Покровська.
В таких містах особливо складно працевлаштуватися людям старшого віку (40+) та жінкам із дітьми. Молодь найчастіше не хоче працювати на шахті, тож виїжджає з міст на навчання і залишається там. Старші люди, які не зайняті на шахтах, також нерідко виїжджали – на заробітки за кордон чи на сезонні роботи в туристичних містах.
Результати кількісного дослідження, сформовані на основі опитування репрезантитвної вибірки із 400 людей із кожного міста. Більше результатів у повному тексті дослідження «Життя без вибору».
Однак, респонденти та респондентки помічали і позитивні зрушення. До прикладу, вони зазначали, що поменшало гендерних стереотипів, чоловіки почали частіше працювати у «жіночих» професіях, а деякі жінки працюють на шахті на рівні з чоловіками. Також, на їх думку, жінки легше перекваліфіковуються та пробують себе у різних сферах. Вони частіше працюють у сферах торгівлі та обслуговування, однак є й багато жінок власниць бізнесу. Однак «жіночі» професії оплачуються гірше. Самі ж жінки зазначали, що шахтарям психологічно тяжче змінювати фах, адже вони ідентифікують себе зі своєю професією.
«Приватні курси є. Знаю [випадок], дівчинка пройшла їх, захистилась, тож тепер сама навчає основам манікюру й педикюру, нарощування вій тощо», — зазначила інша жінка з Покровська.
Попри всі труднощі, закриття шахт лякає місцевих, адже може залишити без чи не єдиного місця роботи із гідною платнею. Однак багато хто зазначали, що їм було б легше сприймати це, якби у містах були інші можливості працевлаштування. Саме це і було завданням справедливої трансформації шахтарських міст Донбасу, і Покровська та Селидового зокрема – дати місцевим нові можливості для розвитку.
Щоб подолати виклики, які стоять перед монопрофільними містами, у відновленні таких міст потрібна перш за все комплексна трансформація, що включає диверсифікацію економіки та джерел енергії, з урахуванням гендерної компоненти та відповідних змін щодо освіти та перекваліфікації, охорони здоров’я, а також умов проживання і безпеки у громаді. Така трансформація має враховувати інтереси різних груп населення і зважати на особливості кожної окремої громади.
«Наприклад, якщо, як у досліджених вугільних громадах, на заваді працевлаштування жінок з дітьми стоїть ненормований графік роботи, потрібно створювати робочі місця дружні до сім’ї, надавати соціальну допомогу та підтримку відповідального татівства, щоб жінки могли ділити обов’язки з чоловіками», — коментує фахівчиня Екодії з енергетичної політики міст Анастасія Бушовська. — «Для диверсифікації економіки потрібно опиратися на наявні особливості громади та прагнення місцевого населення. Наприклад, якщо багато жінок у регіоні займаються бізнесом, їм варто допомагати у цьому: організовувати доступні курси з ведення бізнесу чи спрощувати податки для малих і середніх підприємств».
Описані вище проблеми притаманні не лише двом дослідженим містам – це часта ситуація для так званих монопрофільних міст (тобто таких, що повністю залежать від одного великого підприємства). І вони можуть виникнути й в інших міст України, якщо не враховувати інтересів усіх місцевих в процесі відновлення. На що ще варто зважати, плануючи це відновлення, та які практики можуть впроваджувати шахтарські міста у своїй трансформації після перемоги – читайте в результатах дослідження.
Контакти для додаткової інформації:
Олександра Хмарна, okh@ecoact.org.ua
Дослідження було виконано в межах Ініціативи з розвитку екологічної політики й адвокації в Україні, що здійснюється Міжнародним фондом “Відродження” за фінансової підтримки Швеції. Думки, висновки чи рекомендації належать авторам й авторкам цього дослідження та не обов’язково відображають погляди Уряду Швеції. Відповідальність за зміст дослідження несе виключно ГО «Екодія».
