З 1970 по 2016 середня чисельність популяцій хребетних тварин у світі зменшилась на 68%. Тобто за останні півсторіччя сухопутних та водних тварин стало на дві третини менше. Про це свідчать результати масштабного аналізу світових наукових публікацій, що проводяться в рамках щодворічного звіту «Жива планета».
Чому це важливо?
Біорізноманіття відіграє вирішальну роль у забезпеченні людини рослинною і тваринною їжею, волокнами для легкої промисловості, питною і сільськогосподарською водою, паливом, ліками. Воно регулює клімат (наприклад, через випаровування рослинністю), якість води і ґрунтів (очищуючи воду рослинністю та мікроорганізмами, а ґрунти насичуючи поживними речовинами), зменшує запилення повітря, допомагає боротися з повенями та штормами, утримуючи береги корінням. І зараз очевидно, що втрачаючи біорізноманіття, ми пиляємо гілку, на якій сидимо.
Втрата видів може призводити і до неочевидних, на перший погляд, наслідків. Наприклад, американський бізон – дуже поширена тварина ще у 15 сторіччі – був винищений людиною з появою вогнепальної зброї. Його зникнення змусило корінні народи Америки переселятися на нові території у пошуках традиційного джерела їжі, що зрештою сприяло зростанню залежності цих народів від колонізаторів.
Дві основні причини скорочення чисельності тварин – втрата і деградація середовища існування (наприклад, вирубка лісів) та надмірна експлуатація (вилов, відстріл тощо). Ці загрози стоять перед двома третинами популяцій кожної групи: птахів, ссавців, риб, земноводних та рептилій. Крім цього, їм загрожують інвазійні види (тобто такі, що не притаманні даній території і витісняють місцеві види) та хвороби, забруднення середовища та зміна клімату.
Тварини втрачають середовище існування великою мірою через людську діяльність. 75% поверхні Землі, не вкритої льодом, вже істотно змінено, а понад 85% площ водно-болотних угідь втрачено. В першу чергу ці зміни відбуваються задля потреб сільського господарства – наприклад, щоб звільнити землю для нових плантацій чи пасовищ. Наше інтенсивне споживання та несталі практики землекористування знищують останні природні й не змінені людиною оселища, що стають прихистками для видів.
Зараз всього 4 країни володіють останніми значними “дикими” територіями – Австралія, Канада, Росія та Бразилія. Але і вони потерпають від все більш масштабних пожеж, що торкнулися трьох з цих країн. Тому чим далі, тим менше території лишається для життя диких видів, а отже, їх ставатиме все менше.
Яка роль зміни клімату у втраті біорізноманіття?
Melomys rubicola – гризун із родини Мишових – перший відомий ссавець, що був оголошений вимерлим через зміну клімату. Про це стало відомо у 2016 році після ретельних досліджень коралового острівця площею всього 5 га біля Австралії, де цей вид мешкав. Інтенсивні шторми змили з острова рослинність, якою харчувалася ця миша, а також затопили нори, що були її притулком. І це сталося дійсно швидко: ще у 1978 їх були сотні, у 1998 – всього 90 особин, а останнього бачили у 2009.
Зараз наслідки зміни клімату загрожують 1/5 частині диких видів тварин, переважно в найбільш вразливих екосистемах – наприклад, в Арктиці чи тундрі. Зміна клімату спричиняє стрес, руйнує середовища існування, порушує взаємодію між видами (як рослина і запилювач або хижак і здобич), а також часові періоди для ключових етапів життєвого циклу (міграція, розмноження, поява листя тощо).
На жаль, багато інших відомих видів також рухаються шляхом маловідомої миші з австралійського острова.
- Деякі види морських коралів в періоди сильного нагрівання океанічної води руйнують симбіоз з мікроскопічною водоростю і за кілька років гинуть. А коралові рифи – острови життя в океані й база для розмноження та росту багатьох комерційних видів океанічних тварин– руйнуються. До 90% можуть зникнути вже за наступні 20 років, зазначають останні дослідження.
- Білий ведмідь потерпає від скорочення льодового покриву в Арктиці, від якого залежить його можливість вполювати тюленів та виростити ведмежат у барлозі. МСОП в жовтні 2019 визначив, що не 1, а вже 4 з 19 субпопуляцій цього ведмедя скорочуються.
- Від запилення комахами залежить 39 з 57 основних с/г монокультур світу, і бджоли складають значну частину цих запилювачів. Вимирання цих видів все більше торкається сільгосп виробників, які в деяких регіонах вже змушені імпортувати бджолині сім’ї, а в майбутньому можуть втратити і таку можливість через все більш поширений “синдром руйнування сімей”.
- Зменшення чисельності місцевих хижаків – левів та леопардів – в деяких частинах Африки призвело до того, що їхні природні жертви павіани-анубіси змінили свою поведінку і почали активніше контактувати з місцевим населенням. В результаті чого і павіани, і люди почали потерпати від нових кишкових інфекцій.
Що робити?
«Гілка, на якій сидить людство, вже прогнулася і тріщить. А ми продовжуємо її пиляти, – каже виконавча директорка Екодії Наталія Гозак. – Але просто охорона природи й створення заповідних територій вже не працює. Тільки разом зі сталим виробництвом і сталим споживанням ми можемо зупинити цю кризу і попередити ще більші втрати у майбутньому.
Зелений курс як комплексна державна політика разом з амбітними кліматичними цілями та переходом на сталі практики сільського господарства – це шлях до сталого виробництва в Україні і в світі. Але саме стале споживання залежить від кожного з нас».
Контакти для додаткової інформації:
Олександра Хмарна, okh@ecoact.org.ua
Матеріал створено за фінансової підтримки DRA та Brot für die Welt.
