Природні екосистеми відіграють важливу роль в поглинанні та утриманні вуглецю, пом’якшуючи таким чином антропогенну зміну клімату. Разом із тим, знищення та деградація екосистем призводить до зворотнього ефекту – додаткових викидів парникових газів. Що, на жаль, відбувається в Україні вже досить тривалий час.
Так, у проєкті аналітичного огляду другого національно визначеного внеску України до Паризької угоди було зазначено, що сукупні викиди сектору «Землекористування, зміни в землекористуванні та лісове господарство» поступово зростали після 1990 року, а у 2019 році вперше за період незалежності обсяги викидів у цьому секторі перевищили рівень поглинання.
В першу чергу, це відбулось за рахунок збільшення обсягу викидів від ріллі. Від 31,3 млн. т СО2-екв. у 1990 році до 50 млн. т СО2-екв. у 2019 році. Простими словами – обсяг поглинання від лісів, боліт та степів вже не може компенсувати викиди від збільшення площі ріллі в Україні.
Це й не дивно – за даними Світового Банку, Україна займає 3 місце в світі за відсотком розораності території.
Не можна сказати, що держава цього геть не помічає. Різні офіційні стратегії вже роками передбачають скорочення площі ріллі і збільшення площі пасовищ та лісів. Той же НВВ2 (другий національного визначений внесок України до Паризької Угоди) передбачає сукупне зменшення викидів ПГ на 9,4 % та досягнення поглинання викидів ПГ у секторі «Землекористування, зміни в землекористуванні та лісове господарство» на рівні 9 млн. т СО2-екв.до 2030 року.
Але чи відбудеться це в реальності? На жаль, скоріше варто очікувати зворотного процесу. Чому ж так?
Статистика викидів парникових газів по сектору «Землекористування, зміни в землекористуванні та лісове господарство» та прогнози на майбутнє. Джерело: аналітичний огляд НВВ2
Переорати все!
Земельна децентралізація та дерегуляція, яка відбулась в 2019-2021 роках враховувала виключно один аспект – економічний. Тобто, максимальне отримання прибутків з боку територіальних громад, за будь-яку ціну для довкілля.
Наприклад, громадам були передані з державної власності всі землі сільськогосподарського призначення, землі запасу та землі водного фонду. Без жодних обмежень чи зобов’язань – хоча депутати екологічного комітету, Міндовкілля та екоНУО пропонували не передавати торфовища, пасовища, самосійні ліси та болота до моменту їхньої інвентаризації та вжиття заходів з охорони згаданих екосистем.
Також ОТГ передали частину повноважень щодо контролю за використанням земель.
Враховуючи, що оренда землі – одне з основних джерел наповнення місцевих бюджетів, цілком логічно, що більшість громад зацікавлено в максималізації інтенсивного використання всіх наданих їм земель. І, відповідно, закривають очі на порушення у використанні цих земель. Конфлікт інтересів? Ні, не чули.
Пасовища, сіножаті, прибережні смуги, заплавні землі – все масово йде під оранку. Причому цілком прозоро – через систему «Прозорро.Продажі». Тільки природі ця прозорість ніяк не допомагає.
«Річка Стрий змінила русло, тому коли ми надавали ці ділянки під оранку вони не були в прибережній захисній смузі», «За нашими даними ніякої річки Вільхова Говтва тут немає, а з ставка не витікає жодний водотік», «У малої річки Кривуля заплави немає» – реальні відповіді від ОТГ на скарги з незаконного розорювання, які отримував автор за останні роки.
Фактично цей інструмент дозволяє аграріям експлуатувати їх в своїх господарських інтересах. Наприклад відновлювати зарослі канали, аби осушити додаткові площі, які потім будуть розорані та засіяні. До 2 читання зараз готується законопроект №7577
Дерегуляція в інтересах аграріїв продовжується. В лютому минулого року тому був ухвалений закон № 2079-IX, який дозволив створювати об’єднання водокористувачів, яким надаються у власність державні меліоративні системи. Фактично, цей інструмент дозволяє аграріям експлуатувати їх в своїх господарських інтересах, без врахування екологічних наслідків своїх дій. Наприклад, відновлювати зарослі канали, аби осушити додаткові площі, які потім будуть розорані та засіяні.
Нині у Верховній Раді готується до другого читання законопроєкт №7577 , яким пропонується частково вивести з під дії Закону України “Про оцінку впливу на довкілля” реконструкцію меліоративних систем та ще більше посилити роль приватного бізнесу в управлінні ними. Між іншим, в першому читанні цей законопроєкт був ухвалений всупереч негативним висновкам Міндовкілля та Держводагенства.
Ерозійні процеси від оранки водотоків і оранки крутих схилів. Львівщина, 2023 рік. Фото автора
Ліси без права на життя
Одним з шляхів досягнення декларованих цілей зі скорочення та компенсації викидів було визнано збереження самосійних лісів. Ідея гарна – навіщо витрачати кошти на висадку нових лісів, якщо є створені самою природою 20-30 річні самосійні ліси на закинутих землях? Спочатку про них згадали в Указі Президента №228 (відомому як «мільярд дерев»). Потім прийняли цілий Закон з довгою назвою «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо збереження лісів» , більш відомий під номером законопроекту – 5650.
Тільки от збереження самосійних лісів зробили не обов’язком, а правом землевласника. Бо лобі аграріїв у Верховній Раді більше за екологічне лобі. І більшість правок, поданих аграрним комітетом до 2 читання були враховані.
Тому, самосійні ліси і далі корчуюються та перетворюються в ріллю. При чому не тільки на комунальних землях, але й на державних. Наприклад в одному ДП «Укрліктрави» є не тільки тисячі гектар самосійних лісів, але й сотні гектар лісових культур (так називають штучно висаджені ліси), створених на початку 2000-их за гроші, які отримала Україна в рамках Кіотського протоколу за прискорене зменшення викидів. Але зберігати навіть ці ліси державне підприємство відмовляється. Більше того, Офіс Президента та Фонд Державного майна декларують потребу зібрати всі державні сільськогосподарські землі в одну велику державну компанію, яка б ці землі розорювала сама або здавала в оренду під оранку.
Ділянка із самосійним лісом, продана на земельних торгах. Львівщина, 2023 рік. Фото автора
Вирубати, а потім засадити
Як не парадоксально, лісівники теж «вкладаються» в збільшення обсягів викидів. В першу чергу своєю совковою практикою заліснення степів, лук, боліт та інших багатих на вуглець екосистем.
Враховуючи, що ліс на таких ділянках часто росте погано, часто горить – то навіть з кліматичної точки зору ця посадка дерев йде « в мінус». А ще є величезна шкода для біорізноманіття.
Тому й ЄС-івські рекомендації з висадки лісів (а у них є своя програма, «3 мільярди дерев») прямо забороняють заліснення таких ділянок.
У нас же бажання вислужитись і надати результат з висадження мільйонів дерев призводить до бажання лісівників засадити такі ділянки. На щастя, згаданий вище 5650 таки ввів заборону на заліснення степів та лук. Але лісівники досі пробують доводити що у них таких ділянок немає, а є лише «фонд лісорозведення».
Іншою загрозою є озвучені плани з збільшення обсягів рубок. При цьому така ідея подається під соусом «оновлення лісів». Мовляв, старі дерева погано ростуть, а відповідно поглинають вуглець. Тому треба побудувати тисячі кілометрів нових лісових доріг до тих місць, де раніше суцільні рубки не проводились. Далі все вирубати, і засадити новими деревами.
Фактично знищення з метою заготівлі та продажі деревини цінних для біорізноманіття старовікових лісів подається як «кліматичний захід». Хоча ще давно масштабне дослідження довело, що старовікові ліси залишаються поглиначами вуглецю.
Свіжепрокладена лісова дорога у старовікові карпатські ліси. Львівщина, 2023 рік.
Війна все спише?
Повномасштабна агресія російської федерації лише ускладнила ситуацію. Поки ліси, степи та пасовища на лінії фронту страждають від обстрілів та пожеж – в тилових областях йде активізація знищення залишків природи.
Мовляв, рубати більше лісу необхідно аби забезпечити деревиною ЗСУ. А розорати побільше треба, аби країна не залишилась без їжи, а аграрії без прибутків.
Хоча обидва аргументи не витримують критики. На потреби армії йде мізерний обсяг з вирубаної деревини, і навіть заготовлена у військових лісгоспах деревина опиняється за кордоном. А демпінг українських аграріїв на ринках ЄС призвів до численних скандалів і конфліктів з союзниками України. Між іншим одна причина таких низьких цін нашої агропродукції – можливість спокійно порушувати всі екологічні стандарти.
Дані аналітичного порталу ДП «ЛІАЦ» по експорту лісо продукції походження з військових лісгоспів
Обмежили на період воєнного стану і перевірки органів державного контролю: Держекоінспекції та Держгеокадастру. Спочатку перевіряти не можна було взагалі, тепер треба або кримінальне провадження або погодження відповідних міністерств. Закрили доступ і до матеріалів самих перевірок, які раніше були доступні на «Інспекційному порталі». Хоча що секретного в тому, аби дізнатись чи були виявлені в конкретної компанії порушення у вигляді розорення прибережних смуг?
Закритий повністю доступ і до публічної кадастрової карти. Навіть представники органів влади вимушені використовувати неофіційну копію, на якій наявна інформація лише станом на лютий 2023 року.
Закриті і карти лісів. Хоча незрозуміло чим допоможе ворогу інформація що ця конкретна ділянка належить конкретному лісгоспу?
ЄС нам допоможе?
Всередині ЄС приймає все нові і нові механізми збереження і відновлення багатих на вуглець екосистем. Вже давно працює природоохоронна мережа Natura 2000. Проект Nature Restoration Law, який на днях буде розглядатись в Європарламенті має амбітні плани з відновлення більшості осушених торфовищ. Але, на жаль, вимоги для країн за межами ЄС значно слабші.
Так, прийнятий весною 2023 року регламент з знеліснення (Deforestation Regulation) містить обмеження на доступ на ринок ЄС сільськогосподарської продукції та деревини, виробництво якої призвело до знеліснення. При цьому вирубка самосійних лісів на закинутих раніше сільськогосподарських землях знелісненням рахуватись не буде. Тому поки що українські аграрії не відчують дію цього регламенту на собі.
Але через пару років дію регламенту мають поширити й на інші багаті на вуглець землі – і можливо це допоможе зберігати наші степи.
Що точно допоможе – це прийняття законопроекту «Про території Смарагдової мережі» у редакцій, яку пропонує екологічний комітет Ради. Бо він передбачає процедуру оцінки впливу господарської діяльності на охоронювані види та оселища в межах об’єктів Смарагдової мережі. Підпадає під таку оцінку і розорювання степів та луків. Адже вони є не тільки важливими з точку поглинання та утримання вуглецю екосистемами, але й охоронюваними природними оселищами, важливими для біорізноманіття.
В 2022 році агрохолдинг взяв в оренду земельну ділянку у заплаві Дністра, провів незаконне осушення та переорав заплавну луку в межах Смарагдової мережі. Через високий рівень води, восени 2022 врожай не був зібраний, а весною 2023 ділянка не засівалась. Львівщина, фото автора
Що ж робити?
Простого шляху виконання декларованих цілей щодо зменшення викидів в секторі «Землекористування, зміни в землекористуванні та лісове господарство» немає. Подолати лобі аграріїв та лісівників і прийняти якийсь закон, який би заборонив розорювати та рубати багаті на вуглець екосистеми навряд чи вийде, якби цього не хотілось природоохоронцям.
Але під лежачий камінь вода не тече. А свій внесок тут може зробити кожен.
Можна моніторити сайт «Прозорро.Продажі», і якщо побачили продаж на торгах ділянки степів – вимагати від ОТГ цього не робити. Ходити на сесії сільської чи міської ради – вимагати не інвентаризувати степи та луки як ріллю. Тим більше, зміна угідь пасовищ та сіножатей на ріллю з 2022 року заборонена законом.
Аналізувати ділянки, які плануються під лісорозведення на предмет наявності степів. Брати участь в процедурах оцінки впливу на довкілля рубок лісу, меліорації, видобутку корисних копалин.
Бо кожен гектар збережених степів чи лісів – це буде ваш особистий внесок в боротьбу зі зміною клімату.
Заболочений ліс на Львівщині, який має шанс стати заказником і збережним від вирубки та видобутку корисних копалин
Петро Тєстов, експерт із природоохоронного законодавства ГО “Українська природоохоронна група”
Матеріали підготовано в рамках Проекту Посилення громадської мережі EkoNet по захисту клімату і довкілля в Східній Європі та Центральній Азії», який фінансується Хлібом для світу
