Від початку повномасштабного вторгнення працівники та волонтери Екодії моніторять випадки потенційної шкоди довкіллю, спричинені російською агресією. За цей час вже зафіксовано понад 1500 випадків: пожежі на нафтобазах, АЗС, сміттєзвалищах, пошкодження об’єктів тепло- та водопостачання, промислових об’єктів, вплив на екосистеми тощо. Всі зафіксовані випадки зібрані на інтерактивній мапі.
Ціль цієї роботи — продемонструвати потенційний вплив війни на довкілля та показати масштаби шкоди, завданої природі. Усі ці випадки показують, що війна суттєво впливає на довкілля, тому важливо враховувати його збереження у процесах відновлення та керуватися при цьому Принципами зеленої післявоєнної відбудови України. Проте реальну і повну оцінку завданої шкоди вдасться зробити лише після завершення активних бойових дій, а їхні наслідки будуть відчуватися роками.
Моніторинг випадків потенційної шкоди довкіллю відбувається за декількома категоріями: пошкодження промислових об’єктів, ядерна безпека, вплив на екосистеми тощо. Тож розглянемо приклади найбільш руйнівних випадків та розповімо, що з цим можна зробити, щоб допомогти природі.
Пошкодження промислових об’єктів: влучання у нафтобазу у Калинівці, 24 березня 2022 року, селище Калинівка
Що сталося? 24 березня 2022 року росіяни поцілили у нафтобазу у Калинівці, що під Києвом. Пожежа тривала 5 днів, згоріло 22 резервуари з нафтопродуктами, 8 залізничних естакад з вагонами-цистернами та трубопроводи. У результаті горіння 5,8 тисяч тонн палива в атмосферне повітря Київщини потрапило 20 тисяч тонн забруднюючих речовин, зокрема: 19 тисяч 935 тонн діоксиду вуглецю, 36 тонн оксиду вуглецю, 8 тонн діоксиду азоту та 3 тонни оксиду цинку.
Що зробити під час відновлення? Хоча кількість пожеж на нафтобазах значно збільшилась через російські злочинні атаки, але таке іноді трапляється й у мирному житті через недогляд чи помилку персоналу. Оскільки зупинити пожежу до вигорання нафти майже неможливо, а наслідки цього для природи катастрофічні, потрібно створити дієву автоматичну систему моніторингу за якістю атмосферного повітря.
Це допоможе у режимі реального часу дізнаватися про кількість та склад забруднювальних речовин, що знаходяться у повітрі, та попереджати людей про небезпеку при високих рівнях забруднення. А у мирний час дані моніторингу якості повітря допоможуть прогнозувати поширення та інтенсивність забруднення. Водночас накопичені під час моніторингу дані дозволять напрацювати місцеві плани поліпшення якості повітря, що сприятимуть зниженню концентрації забруднювальних речовин, щодо яких фіксуються перевищення.
Пошкодження промислових об’єктів: влучання у цистерну з азотною кислотою, 5 квітня 2022 року, місто Рубіжне
Що сталося? Росіяни кілька разів влучили у цистерни з азотною кислотою, що призвело до займання, а Рубіжне оповив рудий дим. Такі обстріли траплялися щонайменше двічі – 5 та 9 квітня. Головним ризиком таких випадків для природи є те, що при взаємодії парів азотної кислоти із вологою в атмосферному повітрі можуть утворюються кислотні дощі.
Кислотні опади спричиняють вимивання з ґрунтів кальцію, калію та магнію, що веде до деградації флори і фауни. Потрапляючи в ґрунт, кислі опади ослаблюють рослини, що підвищує захворюваність на кореневу гниль. Через такі опади деградують та гинуть ліси, при цьому вплив більший саме на хвойні, а не на широколистяні ліси. Також кислими дощами отруюється вода озер і ставків, через що гине риба і численні види комах.
Що зробити під час відновлення? Перш за все, випадок із влучанням у цистерни з азотною кислотою у Рубіжному — це лише один з яскравих прикладів того, як дії росіян впливають на довкілля України. Насправді, подібних випадків дуже багато, вони різноманітні, а їхній вплив на компоненти навколишнього середовища може бути доволі не очевидний: хімічне забруднення важкими металами через бомбардування, ущільнення ґрунту через пересування важкої техніки або вибухи тощо.
Щоб скласти план дій з відновлення, після деокупації ураженої території потрібно буде провести комплексне дослідження уражених земельних ділянок та підземних вод. Це дозволить визначити концентрацію забруднюючих речовин, зокрема, важких металів, азотних сполук та інших речовин, що могли опинитися внаслідок дій російських військ. Якщо отримані значення перевищуватимуть допустимі значення, то очищення земель може виявитися недоцільним, невигідним та навіть неможливим. Одним з безпечних рішень може стати консервація забруднених земель, тобто призупинення будь-якої діяльності, щоб відновити на цій ділянці природну територію, притаманну для цього регіону. Наприклад, здійснити заліснення чи відновлення степу.
Руйнівний вплив на екосистеми: пожежа у Луганському природному заповіднику «Трьохізбенський степ», 27 травня 2022 року
Що сталося? Внаслідок пожеж, спричинених російською агресією, на Луганщині було винищено 17 тисяч гектарів лісу. Постраждав Національний природний парк «Кремінські ліси» та відділення Луганського природного заповідника «Трьохізбенський степ». Попередня оцінка збитків складає понад 38 млрд грн, хоча повністю обрахувати шкоду неможливо, поки територія знаходиться під окупацією чи в зоні активних бойових дій.
«Трьохізбенський степ» — одна з останніх великих ділянок в Україні, де збереглися унікальні степові екосистеми, не засаджені соснами чи іншими деревами. Тут ростуть рідкісні види рослин, зокрема 7 видів із Червоної Книги України, 3 види з Європейського Червоного Списку та 1 вид, захищений Бернською конвенцією. Тут також мешкає один із рідкісних видів гризунів — сліпушок степовий — якому вдалося зберегтися тут завдяки тому, що цей край оминуло розорювання, яке зазвичай руйнує домівки цього виду.
Що зробити під час відновлення? Щоб відновити пошкоджені екосистеми об’єктів природно-заповідного фонду, необхідно, перш за все, максимально знизити інтенсивність антропогенного впливу на них. Звісно, це можна буде втілити лише після остаточно завершення бойових дій. Водночас фахівці повинні будуть оцінити потенціал відновлення ушкоджених територій, та, можливо, надати рекомендації щодо додаткових дій, що допоможуть екосистемам.
Крім того, Україні необхідно вже зараз прискорити заповідання цінних природних територій та поступово збільшити частку ПЗФ із нинішніх 6,9% до 30% від загальної площі країни. Це дозволить захистити від антропогенного впливу екосистеми, які не постраждали під час війни та не зазнали надмірної експлуатації, зокрема і на тимчасово окупованих територіях. Також перспективними для заповідання у майбутньому є сильно забруднені сільськогосподарські землі, які потребують консервації.
Руйнівний вплив на морські екосистеми: атака росіян на цивільний танкер Millennial Spirit, 25 лютого та 7 липня 2022 року, Чорне море
Що сталося? На початку повномасштабного вторгнення росіяни обстріляли молдовський танкер Millennial Spirit, на якому було понад 500 тонн дизельного палива, після чого він чотири місяці залишався у морі, адже через блокаду його не могли звідти забрати. Танкер дрейфував у територіальному морі без екіпажу із залишками дизпалива на борту, і влітку 2022 року знову був атакований росіянами. Після другого влучання з’явилися повідомлення про пожежу, а згодом, приблизно на тому ж місці, помітили нафтову пляму. Сам танкер, імовірно, затонув.
Обстріли та горіння кораблів у морі загрожують не лише викидами забруднюючих речовин у повітря. Затоплена і пошкоджена військова техніка є джерелом забруднення нафтопродуктами, які створюють на поверхні моря непроникну для кисню плівку. Крім того, ці нафтопродукти токсичні для більшості морських мешканців: від мікроорганізмів до великих ссавців, як-от дельфінів. Усе це в комплексі може призводити до загибелі морських організмів і суттєвих змін у харчових ланцюгах.
Що зробити під час відновлення? Наразі важливим джерелом даних є супутникові знімки, які дозволяють науковцям моніторити, наприклад, розливи нафтопродуктів на поверхні моря. Зокрема, вчені зафіксували, що нафтова плівка, що утворилася внаслідок затоплення суден, вкрила десятки тисяч квадратних кілометрів морських охоронюваних територій України.
Але затоплена військова техніка може становити загрозу морським екосистемам ще протягом багатьох десятиліть через ризик додаткового витоку забруднюючих речовин. Саме тому після перемоги потрібно закартувати всі затонулі судна, джерела забруднень та пошкоджені екосистеми. Важливо визначити, які ділянки не постраждали, а які потребують заходів із відновлення оселищ. Такі акваторії, прибережні території і водно-болотні угіддя можуть стати природоохоронними територіями, що допоможе їм відновитися.
Атака на енергетичну систему України: обстріл Ладижинської ТЕС, жовтень-листопад 2022 року, місто Ладижин
Що сталося? Вперше російські дрони атакували Ладижинську ТЕС 11 жовтня. Повторно станцію обстріляли 23-го листопада, після чого 18 тисяч людей залишилися без опалення, адже це єдине теплопостачальне підприємство у Ладижині.
Обстріли таких об’єктів небезпечні не лише для споживачів, але й для довкілля, оскільки на них знаходяться сховища палива — найчастіше вугілля, мазуту чи торфу, — які можуть зайнятися і спричинити значні викиди небезпечних речовин у повітря: сажі, твердих часток, діоксиду азоту, діоксиду сірки, важких металів тощо. З часом ці речовини можуть розповсюдитися далеко за межі території, де сталася пожежа, та сильно впливати на здоров’я людей. Окрім того, масштабні пожежі роблять свій негативний внесок у зміну клімату, пришвидшуючи процеси, що спричиняють глобальне потепління.
Що зробити під час відновлення? Найперше, необхідно подолати наслідки від пожеж на енергооб’єктах, оскільки саме вони спричинили забруднення ґрунту, повітря та води. Та в довгостроковій перспективі Україні необхідно відмовлятися від викопного палива, адже вугільні теплоелектростанції не тільки продукують енергію, а й парникові гази та дрібнодисперсний пил. Й Україна вже планує відмовитися від вугілля до 2035 року.
Натомість варто впроваджувати децентралізовані рішення, зокрема, розподілену генерацію відновлюваних джерел енергії (ВДЕ) у громадах. Таке рішення сприятиме як енергетичній безпеці, оскільки багато невеликих ВДЕ набагато складніше знищити, ніж великі станції, так і декарбонізації, деолігархізації, демонополізації та демократизації енергетики.
Декарбонізація — тобто зменшення викидів парникових газів, що посилюють зміну клімату — дуже важлива не лише для боротьби зі зміною клімату та забрудненням повітря, що спричиняють вугільні ТЕС. Видобувати українське вугілля стає все складніше та дорожче, що призводить до втрати рентабельності вугільних підприємств. Шахти закриваються, а вугільні громади втрачають основне джерело доходу та місце роботи. Тож варто активізувати зусилля для поступового переходу до більш чистих джерел енергії над справедливою трансформацією українських шахтарських громад.
Руйнівний вплив на морські екосистеми: масова загибель дельфінів у Чорному морі
Що сталося? Вперше дельфінів, викинутих на берег, масово зафіксували біля узбережжя Туреччини в районі протоки Босфор на самому початку повномасштабної війни — майже одразу після введення в акваторію Чорного моря російських військових кораблів. Найбільшу кількість тіл тварин знаходили на чорноморських пляжах у період з травня по червень 2022 року, коли у цьому районі йшли найактивніші бойові дії, зокрема за острів Зміїний.
Загалом протягом 2022 року вчені України, Румунії, Болгарії, Туреччини та Грузії зареєстрували близько 1000 випадків загибелі китоподібних Чорного моря. Це лише ті випадки, коли було зафіксовано підтверджений факт загибелі, тож реальна кількість може бути в рази більшою. Однією із причин смертності дельфінів може бути акустичний вплив, спричинений дією радарів військових кораблів і підводними вибухами. Щоб підтвердити це, зараз дослідники збирають доказову базу впливу війни на дельфінів у межах кримінального провадження за фактом екоциду, розпочатого Одеською прокуратурою.
Що зробити під час відновлення? Щоб повністю оцінити динаміку змін у популяціях китоподібних, а також визначити причини їхньої загибелі у період повномасштабної війни, необхідні тривалі та ґрунтовні дослідження. Коли інформації буде достатньо, вчені зможуть дати рекомендації щодо того, як допомогти морським екосистемам. І, звичайно, ключовим є розмінування Чорного моря та припинення будь-яких воєнних дій в його акваторії.
Руйнівний вплив на екосистеми: підрив греблі Каховської ГЕС, 6 червня 2023 року
Що сталося? Рано вранці 6 червня росіяни підірвали греблю Каховської ГЕС, через що вода з Каховського водосховища почала швидко спускатися вниз за течією Дніпра. Масштаби катастрофи виявилася величезними: сукупна зона стрімкої зміни гідрологічних факторів довкілля (затоплення та осушення) склала не менш як 5000 км², були затоплені вразливі екосистеми, зокрема у національних парках та інших об’єктах природно-заповідного фонду. Через це існування окремих видів та екосистем було поставлено під загрозу.
Окрім того, було підтоплено багато складів, промислових підприємств, сміттєзвалищ, АЗС та інших об’єктів, звідки у Дніпро-Бузький лиман вимило токсичні речовини. А у Чорне море потрапила велика кількість прісної води, забрудненої паливно-мастильними матеріалами, добривами, стічними водами із затоплених населених пунктів та полів. Додатковим джерелом вторинного забруднення могли стати донні відклади Каховського водосховища, де десятиліттями накопичувалися викиди промислових підприємств та залишки пестицидів і добрив із навколишніх полів.
Що зробити під час відновлення? Вплив на довкілля, спричинений підривом Каховської ГЕС, комплексний та масштабний. Через це, для впровадження ефективних способів відновлення, необхідно здійснити ряд додаткових польових досліджень на уражених територіях із залученням фахових науковців різного профілю та створити комплексну й ефективну систему моніторингу стану довкілля.
Також найбільш дієвим та водночас найдешевшим способом компенсації втрачених через війну екосистем є створення нових та розширення наявних природоохоронних територій (національних природних та регіональних ландшафтних парків, природних чи біосферних заповідників, заказників тощо). Проте важливо, щоб це відбувалося на основі рекомендацій науковців, що ґрунтуються на проведених ними дослідженнях, а пріоритетом мають стати найкраще збережені природні території державної та комунальної власності, незалежно від їхнього поточного цільового призначення.
Загроза ядерній безпеці України та світу: окупація Запорізької АЕС, 4 березня 2022 року, місто Енергодар
Що сталося? З 4 березня 2022 року і донині росіяни тримають в окупації Запорізьку АЕС – найбільшу атомну станцію Європи, що виробляла приблизно п’яту частину електроенергії в Україні. За час окупації неодноразово надходили повідомлення про руйнування інфраструктури станції, пошкодження ліній електропередач, обстріли та вибухи на території та періодичні відключення електропостачання, яке необхідне для охолодження блоків.
6 червня 2023 року підрив росіянами Каховської ГЕС призвів до втрати надійного джерела водопостачання для охолодження та інших потреб ЗАЕС. Станцію досі обслуговують полонені українські працівники, які знаходяться під постійним тиском, мають проходити перевірки та піддаються тортурам.
Така ситуація на атомній станції — це безпрецедентний випадок. ЗАЕС не розрахована на те, щоб бути в центрі бойових дій, і одне невдале падіння російської ракети здатне зруйнувати захисну оболонку блоку. Тривала втрата живлення, пошкодження систем охолодження чи халатність окупантів також можуть порушити нормальну роботу АЕС та призвести до пошкодження реакторів. Водночас залишається небезпека, пов’язана з сухим сховищем ядерних відходів, де зберігається 174 контейнери по 24 збірки відпрацьованого ядерного палива кожен.
Що зробити під час відновлення? У першу чергу необхідно розпочати планування зняття атомних станцій з експлуатації. АЕС спроектовані для роботи протягом певного строку і більшість з них вже працюють значно довше, ніж було заплановано. Запізніле відновлення та модернізація старих совєтських блоків не може бути постійним рішенням. Ресурси, що витрачаються на це, краще використати в інших галузях, які спрямовані на розвиток безпечніших та більш сталих джерел енергії.
Планувати майбутнє зняття з експлуатації АЕС потрібно вже зараз, адже це потребує залучення значних коштів які б мали накопичуватись протягом всього експлуатаційного терміну АЕС, а саме закриття займе ще десятки років.
Україні потрібна справді стала, доволі швидка та ефективна з погляду ресурсних витрат відбудова енергетичного сектору. В цьому контексті нові атомні електростанції можуть бути не найкращим варіантом. Їх будівництво вимагає десятиліть, значних фінансових витрат і зрештою створює потенційні ризики для навколишнього середовища та безпеки.
Тому важливо зосередитися на розвитку енергоефективності та децентралізованої генерації ВДЕ. Це може включати в себе розширення використання сонячних панелей, вітрових турбін та інших ВДЕ, які можуть бути швидко розгорнуті та ефективно використані для виробництва електроенергії.
Повномасштабна війна триває й росіяни щодня завдають нових збитків, у тому числі нашому довкіллю. Тому Екодія разом з волонтерами й волонтерками продовжує фіксувати все нові й нові випадки, щоб підсвітити цей вплив та ще раз нагадати, що довкілля також необхідно відновлювати. Водночас кожен випадок шкоди довкіллю потрібно досліджувати та розглядати окремо, щоб підібрати найбільш вдале рішення для подолання наслідків. Природа, як і українці, щодня потерпає від війни, й про це не можна забувати.
Хочете допомогти нам у цій роботі? Приєднуйтеся до нашої Спільноти!
Матеріал створено в межах проєкту «Посилення транснаціональної громадської мережі Ekonet по захисту клімату і довкілля», що здійснюється за фінансової підтримки фонду Bread for the World через Austausch e.V.
