Що таке зміна клімату?
Клімат часто порівнюють з погодою, але між ними є різниця. Погода змінюється щодня – часом іде дощ, іноді настає спека або мороз. А клімат – це характер погодних умов протягом тривалого періоду для значної території.
За всю історію існування Землі клімат змінювався багато разів. Вченим відомо про 7 льодовикових періодів, після яких завжди наступало потепління.
Потепління в наш час – не лише природний процес, бо відбувається у 10 разів швидше, ніж будь-коли. Все частіше науковці вживають термін “кліматична криза” замість “зміни клімату”, щоб підкреслити серйозність цієї проблеми та потребу її вирішувати вже зараз. Кліматична криза – це надмірно стрімка зміна клімату “через” підвищення глобальної середньої температури. Щоб протидіяти кліматичній кризі, слід досягти вуглецевої нейтральності вже 2050 року та адаптуватися до змін клімату.
Парниковий ефект
Парниковий ефект – це процес, за якого парникові гази затримують сонячну енергію на поверхні Землі та в атмосфері і перешкоджають її поверненню назад у космос. Парниковий ефект підтримує на Землі комфортну для життя температуру. Якби не було цього ефекту, то середня глобальна температура була б не +15℃, а -18℃.
Парниковий ефект – це нормальне природне явище. Але після промислової революції з середини 19 ст. через спалювання викопного палива концентрація парникових газів в атмосфері почала різко зростати.
До парникових газів відносять:
- Двоокис вуглецю СО2
- Метан CH4
- Оксид азоту(I) N2O
- Озон О3
- Водяна пара
Перші чотири сполуки місяцями та навіть роками перебувають в атмосфері, не зазнаючи фізичних чи хімічних змін. До прикладу, молекула метану може перебувати в атмосфері без змін до 14 років, а молекула озону приблизно 100 діб. Це сприяє підвищенню глобальної температури протягом десятиліть.
Водяна пара перебуває в атмосфері лише декілька днів і швидко реагує на температурні зміни. Чим тепліше стає, тим більше води випаровується і потрапляє в атмосферу. Таким чином водяна пара посилює процес глобального потепління.
Викиди парникових газів
Людство суттєво змінює концентрацію парникових газів в атмосфері, спалюючи викопне паливо: вугілля, нафту, газ тощо. Під час їх горіння вивільняється вуглець, який з’єднується з киснем у повітрі та утворює СО2. За останні 150 років концентрація СО2 зросла з 280 ppm (часток на мільйон) до більш ніж 400 ppm.
Таке стрімке зростання вмісту СО2 в атмосфері сталося на планеті вперше за сотні тисяч років:
Науковці підтверджують: інші причини, хоча й мають місце, але вони не настільки впливові, як діяльність людини.
У світі
Глобальне потепління
Що таке глобальна середня температура?
Глобальна середня температура – це середнє значення всіх річних температур на Землі. Зазвичай дані обчислюються по регіонах за кожен день, а потім виводиться середнє арифметичне за рік для всієї планети. Різниця між річними показниками цих середніх температур і є те саме зростання (або падіння) середньої глобальної температури на Землі. Підвищення глобальної середньої температури на Землі означає, що спекотних днів у році стало більше, а холодних – менше. Це НЕ означає, що кожен день у порівнянні з відповідним днем року у доіндустріальну епоху став майже на 1 градус теплішим.
Згідно зі спостереженнями, середня глобальна температура на Землі вже зросла на 0,95°С з 1880 року. Глобальне потепління відбувається нерівномірно по планеті. Середня температура в арктичних регіонах планети вже зросла на 2°С.
Танення льодовиків
Потепління в Арктиці відбувається вдвічі швидше у порівнянні з іншими регіонами планети. Тому льодовики тануть швидше. З 1979 року (перший повний рік супутникового спостереження) об’єм льоду в найтепліший сезон в Арктиці зменшився на 32%. За такої тенденції до середини століття в літний період Арктика буде без льоду.
Танення льодовиків має декілька серйозних наслідків.
Перший. Скорочується площа білого покриву, який відбиває від 20% до 50% сонячної радіації. А площа океану збільшується та поглинає більше 95%. Так вода ще більше нагрівається і пришвидшує танення льодовиків, призводячи до більших змін клімату.
Другий. За підрахунками вчених з National Snow and Ice Data Center, вічна мерзлота утримує 1 400 гігатонн вуглекислого газу – це майже вдвічі більше, ніж зараз містить атмосфера. Поки вічна мерзлота тане, вона поступово вивільняє ці поклади газу. Разом із CO2 в атмосферу потрапляє Метан (СН4) – газ із парниковим ефектом у 84 рази сильнішим ніж СО2.
Джерело: globalchange.gov
Третій. Підвищення рівня Світового океану. Вже зараз під водою зникають острови: Мальдіви, Фіджі, Сейшельські Острови, Маршаллові острови, Канарські острови, Федеративні Штати Мікронезії, Французька Полінезія, Філіппіни, Тувалу, Соломонові острови (вже втратили 5 островів через підняття рівня океану).
У розділі про зміну клімату в Україні описано, як підняття рівня світового океану вплине на нашу державу та які зони є найбільш вразливими.
На графіках нижче видно, як зростав рівень світового океану 1870 року по 2020 рік.
Джерело: nasa.gov
Хвилі тепла
Тренд, який фіксують науковці протягом останніх десятиліть, – хвилі тепла. Вони стають більш розповсюдженими у світі, тривають довше і стають більш екстремальними. Такою, наприклад, стала хвиля тепла влітку 2019 року у Європі. 25 липня 2019 року зафіксовані теплові рекорди за всю історію спостережень у Німеччині – 41.7°C, у Франції – 42.6°C, у Бельгії – 41.8°C та інших країнах Центральної та Північної Європи. Згідно з висновками вчених, вірогідність її виникнення була у два рази вищою саме через антропогенні зміни клімату.
Джерело: nasa.gov
Більше посух та пилові бурі
Під час пожежі в Австралії взимку 2019-2020 року постраждав 1 мільйон тварин. Через посуху, спричинену зміною клімату, пожежа була тривалішою в часі та масштабнішою у порівнянні з попередніми.
Посушлива погода загрожує не лише лісовими пожежами, а й пиловими бурями. Коли сильний вітер розносить пил з розораних відкритих ділянок, він підіймає вгору суху землю та переносить її на десятки кілометрів. В результаті знижується родючість земель, а місцеві жителі страждають від респіраторних захворювань та поганої видимості на дорогах через пил та пісок.
Зміни в опадах
Підвищення температури збільшує випаровування та спричиняє перерозподіл вологи. Як наслідок, в одних регіонах випаровується надмірна кількість вологи та посилюється посуха. В інших регіонах ця волога конденсується, і там частішають зливи та шторми, що викликає ризики затоплення.
Частіші й більш інтенсивні шторми
В залежності від походження штормів розрізняють урагани, тайфуни та циклон.
Джерело: nasa.gov
Шторми формуються у теплих водах екватору. Зазвичай це тропіки, де температура поверхні океану більша ніж 26°C. Тепла вода перетворюється на пару та разом із теплим повітрям підіймається вгору. В атмосфері пара починає охолоджуватися та утворює штормові хмари, які під дією вітру починають активно обертатися, підживлюючись теплом та водою з поверхні океану. Досягнувши швидкості вітру 119 км/год, шторм перетворюється на “ураган”. Він починає втрачати свою силу та вологу, коли потрапляє на суходіл, та випадає у вигляді зливи, спричиняючи повінь. Тому чим вища температура Світового Океану, тим швидше з нього випаровується вода, частіше утворюються урагани та зростає їх потужність. Відповідно, більше шкоди катаклізми завдають людству, забираючи життя, здоров’я, оселі тощо.
Океанічні течії та їх поведінкові зміни
Океан – не суцільна маса води. У ньому є сталий рух води у вигляді термохалінної циркуляції (теплі та холодні океанічні течії). Термохалінна циркуляція (ТХЦ) відбувається за рахунок зміни температури води та зміни її солоності. Найбільший внесок у ТХЦ мають термічні процеси. Солоність збільшується у поверхневому шарі води океану за рахунок випаровування. Зменшення солоності води відбувається в окремих частинах океану внаслідок випадання опадів та виносу прісної води річками. Також зменшує солоність танення льодовиків Гренландського чи Антарктичного льоду. Холодна, солона вода щільна і занурюється на дно океану, тоді як тепла – менш щільна – залишається на поверхні.
ТХЛ – потужний процес, але його легко порушити. Дослідники припускають, що на океанічні течії можуть впливати зміни клімату. Якщо глобальне потепління призведе до посилення кількості опадів у Північній Атлантиці та танення льодовиків, приплив теплої прісної води на морську поверхню може перешкоджати утворенню морського льоду, порушуючи протоку холодної солоної води. Ця послідовність подій може уповільнити або навіть зупинити океанічні течії, що може спричинити різкі зміни температури та погодних умов. Для Західної та Північної Європи це означає сильне похолодання. Адже Гольфстрім припинить свою циркуляцію та не буде нести тепло з тропічних широт на північ.
Зникнення біорізноманіття
Біорізноманіття – це розмаїття живих організмів на Землі; сюди входить різноманітність всередині видів, між видами та екосистемами.
Здорові екосистеми потребують велику кількість флори та фауни, від ґрунтових мікробів до хижаків. Якщо один або кілька видів зникають з цього середовища, це може завдати шкоди екосистемі.
Для прикладу, комахи запилюють багато важливих для людини рослин в природних екосистемах. Різні культури приваблюють різних запилювачів. Квіти какао-бобів приваблюють лише мошку Мокреці. Якщо цей вид зникне, не буде в нас більше ні брауні, ні какао. Якщо всі запилювачі повністю зникнуть, люди втратять більше третини всього врожаю.
Через зміну клімату та людську діяльність за останні півстоліття чисельність популяцій хребетних тварин на Землі зменшилась на 68%. Це загрожує людству втратами рослинної і тваринної їжі, води, палива, ліків.
Кліматичні біженці
Кліматичні біженці – люди, змушені покинути свій дім через несприятливі раптові або довготривалі зміни у кліматі. Посилення посухи, опустелення, підвищення рівня моря та порушення сезонних погодних ситуацій – ці зміни найчастіше підштовхують людей та тварин до зміни місця проживання. Кліматичні біженці можуть обрати міграцію до іншої країни або всередині своєї країни.
За оцінками експертів з ООН, вже до 2050 року на планеті може бути до 1 млрд кліматичних біженців.
В Україні
Потепління
За останні 30 років середня річна температура в Україні вже зросла на 1°С. Період від кінця 20-го століття і до сьогодні є найтеплішим за всю історію погодних спостережень в Україні (починаючи з 1890-х років). Швидкість зміни середньої, а також максимальної та мінімальної температур за період 1961 – 2013 років склала 0,3°С кожні десять років.
Інфографіку взято з презентації Балабух В. О. зав. відділом прикладної метеорології та кліматології УкрГМІ ДСНС та НАН України. Дані на інфограці обмежуються 2010 роком через брак даних спостереження протягом тривалих проміжків часу з різних метеостанцій, через що неможливо зробити репрезентативний аналіз.
Усі сезони в Україні стали теплішими. Згідно з даними Мінприроди, середня літня температура в Україні виросла на 1,3°С, середня зимова – на 0,9°С, середня весняна – на 0,9°С, а середня осіння – на 0,4°С.
Якщо дивитися помісячно, то найбільше підвищення середньої температури відбулося у двох місяцях: січні (на 2,3°С) та липні (на 1,4°С). Причому влітку зростає максимальна температура, тобто у цей сезон стає спекотніше, а взимку – тепліше.
При підвищенні середньої глобальної температури, частішими будуть екстремально високі температури, екстремально низькі – рідше. Хвилі тепла будуть тривалішими та частішими.
Як наслідок, посилилися посухи, змінилася водність річок та озер, з’явилися не характерні для України екстремальні погодні явища.
Посухи
Дані спостережень та наукових досліджень показують, що посушливі умови почали переважати в Україні, і їх інтенсивність збільшилася. Посухи стали більш частими протягом усіх сезонів у період 2007-2012 рр. До цього, включаючи кінець ХХ століття, в Україні були відносно сприятливі умови зі слабкими посухами та вищою атмосферною вологістю.
Дослідження показує, що при очікуваному підвищенні температури повітря, навіть на 1,5°С, протягом 2020-2050 років кожен другий сезон може бути посушливим.
Водність річок та опади
Протягом останніх років рівень води у річках України протягом літнього періоду є нижчим за норму. Разом із частішою посухою та зменшенням опадів у літній період, ситуація може лише погіршитися.
Протягом останніх десятиліть (у порівнянні з базовим періодом 1961-1990 рр) відбувся перерозподіл кількості опадів по регіонах України та по сезонах. Загалом за рік у середньому кількість опадів змінилася не сильно, але відбуваються зміни в інтенсивності та характері їх випадання: наприклад, коли за декілька годин може випасти половина чи місячна норма опадів.
Зростання температури та зміна режиму зволоження призведуть до подальшої зміни водного стоку річок, і відповідно, водозабезпечення окремих регіонів. Протягом ХХІ століття для переважної кількості адміністративних областей України буде спостерігатися зменшення поверхневого водного стоку, що пов’язано з потеплінням (збільшення приземних температур повітря, збільшення випаровуваності) та зменшенням кількості атмосферних опадів.
За оцінками українських вчених, в р. Дніпро на період 2030-2040 рр. буде менше води на 29 %, а в р. Дністер – на 37 %. Це призведе до зменшення врожайності та проблем у роботі атомних електростанцій. Атомна енергетика, яка постачає понад 50% електроенергії, потребує постійного охолодження, але через зменшення водності річок виникає високий ризик перегрівання реакторів на АЕС.
Підняття рівня Чорного та Азовського морів
Результати проведеного Екодією разом з науковцями дослідження показують можливі ризики підвищення рівня моря на прибережні території південних областей України внаслідок зміни клімату. У 2100 році, за проведеними розрахунками, слід очікувати на затоплення території площею майже 650 тис. га, а з урахуванням нагонів моря — до 1 млн. га. Це майже площа Тернопільської області. Найбільшого впливу зазнають Крим, Херсонська та Одеська області.
Підняття рівня Чорного моря означає загрозу затоплення важливих об’єктів інфраструктури, промисловості, цілих житлових кварталів, об’єктів культурної спадщини, а також великі зміни чи навіть загибель деяких екосистем прибережних регіонів. У зоні прогнозованого затоплення знаходяться Бердянський державний педагогічний університет та Одеський університет внутрішніх справ, а також Одеський, Маріупольський, Керченський, Ялтинський морські торговельні порти. Більше інформації про підняття рівня Чорного та Азовського морів у дослідженні “Вода близько”.
Що роблять країни?
Міжнародні кліматичні переговори
У 1992 році під час міжнародного Саміту Землі у Ріо-де-Жанейро 154 країни визнали існування зміни клімату в результаті людської діяльності та прийняли рішення вести спільну роботу для обмеження глобального потепління. У цьому ж році була прийнята Рамкова конвенція ООН зі зміни клімату (РКЗК ООН), а з 1995 року сторони конвенції почали щорічно збиратися для прийняття спільних рішень на Конференції сторін (англ. Conference of Parties, або скорочено “COP”).
На конференції сторін збираються представники кожної країни-підписанта РКЗК ООН: 196 країн світу, а також Європейський Союз, який бере участь як окремий член Конвенції. Окрім того, у конференції беруть участь представники неурядових організацій, місцевих органів влади, наукової спільноти, молоді, бізнесу, профспілок та інших зацікавлених сторін.
Паризька угода
Паризька угода була підписана на Міжнародних кліматичних переговорах ООН (СОР21) у 2015 році. Вже через рік угода вступила в силу – відразу після того, як її схвалили 55 країн, що відповідальні за понад 55 % світових викидів парникових газів. Станом на початок 2019 року, 184 країни (із 197 країн-учасниць Рамкової конвенції ООН зі зміни клімату) ратифікували Паризьку угоду. Україна увійшла у двадцятку перших країн, які на державному рівні затвердили Угоду.
Головною метою Паризької угоди є утримання глобального потепління на Землі в рамках 2°C та докладання максимальних зусиль аби зупинити потепління на 1,5°C. Це означає, що людство повинне обмежити викиди парникових газів, що утворюються від спалювання викопного палива і спричиняють глобальне потепління.
Участь кожної окремої країни у досягненні світової мети визначається нею індивідуально, є добровільною та має назву «Національно визначений внесок» (англ. nationally determined contribution, або скорочено “NDC”). Угода вимагає, щоб такі внески були «амбітними» та встановленими «… з метою досягнення цілі Угоди». Однак, останні аналітичні дослідження показують, що цілі зі скорочення викидів, які країни подали до Паризької угоди, не допоможуть утримати потепління в рамках 2°С, а навпаки – сприятимуть подальшому зростанню середньої температури на планеті на 2,6°С – 4,0°С.
До 2020 року очікувалось, що країни переглянуть свої цілі зі скорочення викидів парникових газів.
Перехід на 100% відновлюваної енергетики
Інвестиції та фінанси в електроенергетиці переходять від викопного палива та великої централізованої інфраструктури до розподілених енергетичних ресурсів — відновлюваних джерел і систем накопичення та зберігання енергії. У світі, де вирує кліматична криза, вирок вугільній енергетиці вже винесено самою економікою.
За останній рік вартість будівництва відновлюваних джерел енергії впала до рівня, коли нові ВЕС та СЕС виграють конкуренцію за ціною кіловат-години у вугільних електростанцій. Це підтвердили Міжнародне агентство з відновлюваної енергетики, аналітичні фірми Lazarus та Bloomberg New Energy Finance.
Джерело: ucn.org.ua
Водночас низька ефективність, високий питомий рівень споживання палива та його роздута ціна за формулою “Роттердам+”, застаріле обладнання та необхідність частого ремонту збільшують операційні витрати для ТЕС.
Через низьку собівартість енергії з відновлюваних джерел, їхній малий вуглецевий слід, перехід на ВДЕ є найбільш економічно та екологічно доцільним варіантом розвитку.
Що робить Україна?
Уряд України одним з перших ратифікував Паризьку угоду. Для реалізації цієї амбітної мети Україна має відмовитися від видобутку та використання викопного палива, підвищити енергоефективність та побудувати нові потужності, які виробляють енергію з відновлюваних джерел.
Енергоефективність
Що таке енергоефективність? Енергоефективність – це забезпечення своїх потреб з використанням меншої кількості енергії.
Найбільший потенціал економії енергії у заходів із термомодернізації. Термомодернізація – це скорочення споживання ресурсів за допомогою встановлення енергоефективного та регулюючого обладнання, утеплення зовнішніх стін будівель тощо.
Приклад реалізації Урядової програми з термомодернізації – Луцьке ОСББ “Явір – 2011”, яке облаштувало індивідуальний тепловий пункт та утеплило фасади будинку, залучивши 2 млн грн. З них 40% відшкодувала держава, а відсотки за кредитом – Луцька міська рада. У результаті, витрати на опалення для мешканців будинку зменшилися в 2,2 раза.
Розвиток відновлюваної енергетики
Що таке відновлювані джерела енергії (ВДЕ)?
ВДЕ – це джерела енергії, що походять із природних джерел або процесів, які постійно поповнюються. Наприклад, сонячне світло або вітер продовжують світити і дути, навіть якщо їх наявність залежить від часу та погоди.
Викопні ресурси, такі як вугілля, нафта, природний газ та уранова руда до відновлюваних джерел енергії не належать, бо вони відновлюються протягом сотень тисяч років.
Частка відновлювальних джерел енергії в енергосистемі України станом на жовтень 2020 року склала 7.3%. Показник продовжує зростати, але не достатньо швидко, щоб досягти 100% ВДЕ до 2050 року та дало можливість досягнути цілей Паризької угоди. Цьому є декілька причин.
Джерело: ua.energy
- Наразі відновлювані джерела потребують підтримки держави для розвитку та гарантованого викупу державою. Така модель забирає більшість ризиків з операторів станцій ВДЕ, не стимулюючи їх до більш якісної інтеграції до системи.
- Податок на викиди СО2 в Україні один з найнижчих у світі. Станом на серпень 2019 року він становив 10 грн за 1 тонну, що у 386 разів нижче, ніж у Швеції. Комісія високого рівня з питань встановлення ціни на викиди СО2 дійшла висновку, що “ціна на викиди СО2, яка відповідає досягненню цілей Паризької угоди, має становити щонайменше 40-80 USD за 1 тонну, з перспективою збільшення 50–100 USD за 1 тонну до 2030 року, щоб досягти цілі Паризької угоди та не допустити зростання глобальної температури на понад +1,5 °C”.
Відмова від викопної енергетики
Перед вугільними містами України стоять спільні виклики. Собівартість видобутку вугілля в Україні значно перевищує ринкову ціну. Держава щорічно покриває різницю, але мільярдні дотації на видобувну промисловість виснажують бюджет. Через це Україна має відмовитися від видобутку та спалювання вугілля. Щоб люди не залишилися без засобів для існування через закриття шахт, місцева влада має запровадити справедливий перехід на нову модель економічного розвитку, його називають справедливою трансформацією.
Саме тому Монопрофільні (шахтарські) міста Донеччини об’єдналися та створили Платформу сталого розвитку. Документ підписали керівники місцевої влади та громадських організацій Добропілля, Мирнограду, Новогродівки, Покровська, а також Торгово-промислової палати Донецької області. Таке об’єднання сприятиме спільній боротьбі задля реалізації принципів сталого розвитку; зміцнення партнерства в рамках соціально-економічного розвитку населених пунктів; трансформації іміджу територій; скорочення викидів парникових газів та підвищенні рівня добробуту населення.
Більше у нашій статті про шахтарські міста: Шахтарські міста створять спільну стратегію трансформації
Що роблять міста?
Більше третини міст України (173) вже підписали міжнародну Угоду мерів і взяли на себе зобов’язання зменшувати викиди парникових газів до 2020/2030 років.
Сім міст України (Житомир, Львів, Чортків, Кам’янець-Подільський, Баранівська ОТГ, Тростянець та Полтава) оголосили про рішення перейти на 100% відновлюваної енергетики до середини століття.
Голови міст публічно підписали меморандум з міжнародною неурядовою організацією 350.org, оголошуючи про плани повного переходу до 2050 року на використання відновлюваних джерел енергії.
Адаптація до зміни клімату – це пристосування природних чи людських систем до фактичних або очікуваних кліматичних впливів чи їхніх наслідків. Вона дозволяє знизити шкоду та скористатися можливостями, такими як створення нових робочих місць або економієя коштів на ліквідацію наслідків надзвичайних ситуацій.
Адаптація до змін клімату може відбуватися на будь-якому рівні суспільства, від особистості до національного та міжнародного рівня.
Заходи з адаптації мають різні форми та формати та залежать від унікального контексту громади, країни чи регіону. Не існує універсального рішення – адаптація може варіюватися від побудови засобів захисту від повені, створення систем раннього попередження для циклонів і переходу на посухостійкі культури.
Міжнародна політика у сфері адаптації
У 2010 році на Конференції сторін (СОР16) було створено Комітет з адаптації. Його мета – сприяти здійсненню послідовних і активних заходів з адаптації. До функцій Комітету входять:
- надання технічної підтримки та настанов сторонам (parties);
- обмін відповідною інформацією, знаннями, досвідом та передовою практикою;
- сприяння синергії та зміцненню взаємодії;
- надання інформації та рекомендацій для розгляду на Конференції, що передається сторонами (parties) щодо їх моніторингу та перегляду дій з адаптації.
Також на СОР16 було встановлено Канкунську рамкову програму з адаптації, яка має посилити дії щодо адаптації в країнах, що розвиваються, шляхом міжнародного співробітництва. У рамках програми було почато процес створення національних планів з адаптації. Це дає змогу сторонам сформулювати та впровадити національні плани з адаптації та розробити та впровадити стратегії, програми, які потрібні для досягнення потреб з адаптації. В плані об’єднано зусилля з адаптації багатьох державних структур разом під одним документом.
Паризька угода теж передбачає зобов’язання країн щодо адаптації до зміни клімату у 7 статті. В ній говориться про те, що адаптація до змін клімату є ключовим компонентом реагування на зміну клімату з метою захисту людей та екосистем. При адаптації мають враховуватися потреби країн, особливо найбільш вразливих до негативних наслідків зміни клімату.
У світі:
Для кожної країни важливо створювати свої політики з адаптації. Їхня мета – зменшення вразливості до наслідків зміни клімату. Оскільки прояви зміни клімату є дуже різними, то і заходи, і політики з адаптації розробляються з урахуванням особливостей конкретної країни і галузі.
Можливими прикладами з адаптації до зміни клімату є: адаптація будівельних норм до майбутніх кліматичних умов та екстремальних погодних явищ; побудова та підвищення рівня дамб для захисту від повеней; розвиток посухостійких сільськогосподарських культур; створення систем раннього попередження циклонів.
Для обміну знаннями, кращими практиками з адаптації ЄС створив платформу Climate Adapt. На сайті можна знайти політики ЄС, дослідницькі або практичні проєкт, успішні інструменти з адаптації.
Приклади з адаптації
Місто Арнем, Нідерланди, поставило собі за мету протягом наступних 10 років зняти 10% асфальтового покриття та замінити його газонами, кущами та деревами. Це дозволить 90% дощової води вільно потрапити в ґрунт і запобігти затопленню доріг, тротуарів під час сильних злив. Також зелені зони сприяють зменшенню температури довкола.
Газони або дерева також можна висаджувати на дахах будинків. У Данії ще у 2010 році вирішено, що новобудови та модернізовані будинки з пласкими дахами повинні ставати зеленими. В одному лише Копенгагені вже нараховується понад 40 таких об’єктів.
Ще одним інструментом адаптації до зміни клімату є системи попередження, які базуються на даних прогнозу погоди, теплових показників, мінімальної температури вночі та інших метеорологічних даних. Вони можуть сповіщувати про майбутні хвилі тепла або надзвичайні ситуації, даючи час владі, населенню підготуватися до них.
Системи попередження можуть використовувати в різних сферах.
У 2019 році Німецька служба погоди (DWD) оголосила про запуск нового інструменту прогнозування, який формує довгострокові прогнози (на 6 тижнів) вмісту вологи в ґрунті та інформує про потенційну небезпеку посух. Запуск моделі став відповіддю на надзвичайні ситуації, пов’язані з посухою, у 2018 році, які призвели до скорочення урожаю зернових культур, польових пожеж та економічних втрат. Також система може повідомляти, де спостерігається дефіцит вологи ґрунтів і де можна очікувати втрату врожаю, і навпаки, райони, в яких надмірний рівень вологи в ґрунті.
Одним з найважливіших наслідків зміни клімату є підняття рівня моря. Острівні держави, такі як Кірібати, Фіджі, Маршалові острови вже зазнають значного впливу від збільшення рівня моря. Європейські країни – Нідерланди, Британія, Грецькі острови також знаходяться в зоні ризику.
Як один з прикладів адаптації влада Фіджі використовує поєднання мангрових лісів, які за рахунок потужної кореневої системи ефективно зменшують енергію хвиль та захищають ґрунт від ерозії. Інший спосіб – це будівництво морських стін, що також убезпечують місцевих жителів під час надзвичайних ситуацій.
Угода мерів
Угода мерів – це найбільший у світі рух за збереження клімату і енергії на місцевому рівні. Європейська ініціатива Угода мерів об’єднує тисячі місцевих органів влади, які добровільно взяли на себе зобов’язання досягнути кліматичних і енергетичних цілей ЄС. Підписанти Угоди мерів зобов’язуються вжити заходів для досягнення мети скорочення викидів парникових газів в ЄС мінімум на 40% до 2030 року і виробити спільний підхід до вирішення проблеми пом’якшення наслідків зміни клімату та адаптації до них.
Міста є особливо вразливими до екстремальних погодних явищ, зокрема, до сильних повеней, теплових хвиль або сильні пилові бурі. Понад 200 населених пунктів України підписали Угоду мерів.
В Україні:
Підписавши Рамкову конвенцію ООН про зміну клімату, Україна зобов’язалась адаптуватися до зміни клімату. Тому національна стратегія та програма розвитку економіки держави мають враховувати та включати питання адаптації. Держава має підтримувати постійне оновлення оцінки фактичних та моделювання майбутніх змін клімату та проводити адаптацію до наслідків для територіальних громад, природних екосистем, секторів економіки.
У співпраці з німецько-українським агрополітичним діалогом у сфері адаптації до зміни клімату був створений проєкт Стратегії адаптації до зміни клімату сільського, лісового та рибного господарств України до 2030 року. Метою Стратегії є створення умов для підвищення продуктивності сільського, лісового та рибного господарств одночасно зі скороченням викидів парникових газів та адаптацією до зміни клімату в контексті забезпечення їх сталого розвитку, а також використання природних ресурсів з дотриманням вимог міжнародних договорів у сфері зміни клімату.
Створено аналіз кліматичних змін та вразливості до них басейну Дністра. Також в дослідженні є основні стратегічні напрямки адаптації до зміни клімату та план їх реалізації в басейні Дністра.
Заходи з адаптації в українських містах:
Для того, щоб запобігти спеці в містах створюють зелені або блакитні зони, тобто висаджують дерева, кущі, газони або ж відновлюють річки, створюють озера, фонтани. У Києві, наприклад, встановлюють дерев’яні рамки, які розпилюють воду і допомагають людям охолодитись під час спеки. А у Львові Громадська організація “Плато” створила дощовий садок, щоб зменшити застоювання води на дорозі біля будинку. Також на стіні будинку активісти висадили саджанці плюща та винограду, які з часом сприятимуть вертикальному озелененню стіни та захищатимуть її від перегрівання.
Заходи з адаптації допомагають не тільки пристосуватися до зміни клімату, але також і створюють можливості для населення. Наприклад, у 2017 році в село Орлівка, Одеської області було перевезено буйволів із Закарпаття з метою зменшення водяної рослинності та розчищення замулених ділянок. Окрім того, що буйволи покращують стан місцевої екосистеми, для місцевого населення утворилися нові робочі місця. Щонайменше 5 людей отримали роботу. Також в Орлівці планують виробляти моцарелу з молока буйволів.
Західна Україна є регіоном, що вразливий до паводків, так у 2020 році, за даними ДСНС, було підтоплено близько 6 тисяч домівок, майже 600 людей евакуйовано, а троє – загинули. Але при цьому є місяці, коли відсутня достатня кількість питної води. У селі Богдан було встановлено резервуари для збору дощової води, яка потім використовується повторно для технічних потреб у школі або ж пожежною службою. Також в селі було встановлено інформаційні стенди з планом дій при надзвичайних ситуаціях та було розчищено русло річки.
Читай детальніше, як ти можеш зробити свій внесок у боротьбу зі зміною клімату: 10 кроків для протидії зміні клімату
Хочеш дізнаватися більше про зміну клімату та допомагати у боротьбі з цією проблемою? Приєднуйтеся до Екодії!
Бажаєш розповісти про зміну клімату? Завантажуй наші навчальні матеріали: УРОК НА ТЕМУ ЗМІНИ КЛІМАТУ І “ЗЕЛЕНОЇ” ЕНЕРГІЇ
Також, запитай у політиків, що вони роблять для захисту клімату: ЩО ПОЛІТИКИ РОБЛЯТЬ ДЛЯ ЗАХИСТУ КЛІМАТУ? ЗАПИТАЙТЕ У НИХ!