Підготовка до СОР30, що цьогоріч відбудеться у місті Белен, Бразилія, вже почалась. Секретаріат Рамкової конвенції ООН про зміну клімату (UNFCCC) 16 – 26 червня провів щорічну міжсесійну кліматичну конференцію в Бонні, що слугує підготовчим етапом до кліматичних переговорів.
2025 рік є визначним в історії кліматичного процесу: 30 років від першої Конференції сторін (COP) та 10 років з моменту ухвалення Паризької угоди. Це надає символічної ваги та підвищених очікувань головуванню Бразилії. На переговорах у Бонні представники Бразилії окреслили три ключові пріоритети, які на їхню думку можуть зробити COP30 вдалим: Глобальна ціль з адаптації (GGA), Програма справедливої трансформації (JTWP) та імплементація висновків першого глобального огляду (Global Stocktake).
Кліматична конференція в Бонні, яка офіційно має назву «Засідання допоміжних органів UNFCCC» (Subsidiary Bodies – SBs), часто називають «мініCOP», адже він збирає два ключові органи — Допоміжний орган з питань імплементації (SBI) та Допоміжний орган з науково-технічних консультацій (SBSTA). Такі засідання відбуваються двічі на рік: на початку літа в Бонні та наприкінці року у рамках COP. Цьогорічна сесія, відома як SB62, стала 62-м засіданням цих органів з моменту їхнього створення у 1995 році під час першого COP. Попри меншу впізнаваність у порівнянні з більш медійними COP, ці літні зустрічі мають вирішальне значення: саме тут відбуваються переговори, які визначають напрям майбутніх рішень, що ухвалюються на COP.
Екодія долучилась до цьогорічних переговорів у Бонні, щоб відстежити основні тенденції та теми, які стануть пріоритетними на COP30 у Белені.
Адаптація до зміни клімату
Однією з ключових тем цьогорічних переговорів стала адаптація до зміни клімату. Зокрема – обговорення індикаторів для оцінки прогресу щодо глобальної цілі з адаптації (Global Goal on Adaptation – GGA), яка була узгоджена країнами у 2023 році на COP28 у Дубай. Якщо у напрямі скорочення викидів існують чіткі показники (наприклад, обсяги парникових газів), то в адаптації до зміни клімату досі не було узгоджених і вимірюваних індикаторів. В Бонні учасники обговорили 490 потенційних індикаторів, обраних із 9000 індикаторів, що були запропоновані робочими групами експертів. З них на COP30 планується узгодити 100 індикаторів, аби забезпечити системний моніторинг адаптаційних зусиль країн.
Окремим викликом стало обговорення так званих «засобів впровадження» (Means of Implementation – MoI) адаптаційних цілей. В першу чергу мова тут йде про фінансову підтримку, необхідну для реалізації адаптаційних заходів у країнах, що розвиваються. Як це часто буває, саме питання фінансів у адаптації стало одним із каменів спотикання для подальшого прогресу навколо переговорів щодо імплементації Глобальної цілі з адаптації та її індикаторів.
Кліматичні цілі країн – нові національно визначені внески
Серед пріоритетів на Бонн також називали питання практичної імплементації висновків першого Глобального підведення підсумків (Global Stocktake – GST), що було ухвалено на COP28. Тоді, у 2023 році в Дубаї, в тексті рішення GST країни вперше визнали необхідність відмови від викопних палив для досягнення цілей Паризької угоди. А загальний висновок з оцінки колективного прогресу був такий: аби досягнути цілі в 1,5°С, зниження викидів парникових газів необхідне на 43% до 2030 року, а до 2050 необхідне досягнення нульових викидів вуглекислого газу.
Наразі ж у Бонні країни обговорювали як використати висновки GST, аби стимулювати країни подавати амбітні кліматичні цілі, адже дедлайн для оновлення національно визначених внесків (НВВ) – вересень 2025 року. Кожна країна, яка є підписантом Паризької угоди, зобов’язана раз на п’ять років подавати оновлену кліматичну ціль зі скорочення викидів парникових газів. Під час SB62 обговорювалося, як забезпечити участь громадськості у формуванні таких документів, адже залучення суспільства не лише підвищує амбітність цілей, а й сприяє їхній подальшій реалізації. Основна увага зверталася на те, чи відповідають нові НВВ цілі Паризької угоди обмежити потепління до 1,5°С, наскільки вони охоплюють різні сектори економіки та чи включають план відмови від викопних палив.
Для України це питання також актуально, адже наша країна теж повинна цього року подати оновлений НВВ. Відповідно до вимог Паризької угоди, кожна наступна кліматична ціль повинна бути амбітнішою за попередню. Через наслідки війни та руйнування багатьох промислових об’єктів викиди парникових газів вже значно скоротилися. Але нинішня пропонована кліматична ціль України передбачає нарощування викидів, що буде лише поглиблювати кліматичну кризу. На щастя, в України ще є можливість подати амбітну кліматичну ціль, адже процес обговорень триває.
Крім цього, наразі запропонований НВВ не містить інших компонентів, які критично необхідні для безпечного розвитку нашої держави, зокрема, цілей з адаптації до зміни клімату чи планів щодо справедливої трансформації (Just Transition – тобто соціально-економічної підтримки) тих громад, що можуть постраждати в процесі зниження викидів (наприклад, через закриття шахт).
Справедлива трансформація
Тема справедливої трансформації на кліматичних переговорах цього року знаходиться у центрі уваги. На останньому СОР у 2024 році у Баку переговори щодо Програми справедливої трансформації (JTWP – Just transition work programme) завершилися без досягнення конкретних домовленостей. Однак цьогоріч перед Боннською сесією Бразилія, яка головуватиме на СОР30, визначила це питання одним із трьох пріоритетів наступних кліматичних переговорів.
У Бонні країни продовжили роботу над відповідною робочою програмою, що має допомогти регіонам і громадам адаптуватися до змін, не залишаючи нікого поза процесом. В результаті був досягнутий помітний прогрес щодо цього питання: вперше сторонам вдалося узгодити консолідований проєкт рішення та супровідну неформальну записку. Надалі ці документи будуть передані на офіційний розгляд на COP30 у Белені.
Неформальна записка, ухвалена у Бонні, окреслює ключові напрями Програми справедливої трансформації (JTWP), зокрема підтримку фінансування, розвиток спроможностей і передачу технологій, особливо для країн, що розвиваються, аби ті могли розробляти та впроваджувати власні стратегії справедливого переходу. У документі наголошується, що шляхи справедливої трансформації мають національно визначений характер, і заохочується їхня інтеграція до національно визначених внесків та довгострокових стратегій низьковуглецевого розвитку.
Також підкреслюється важливість участі широкого кола зацікавлених сторін, зокрема корінних народів, жінок, молоді, людей з інвалідністю, працівників неформального сектору та внутрішньо переміщених осіб. Окремо наголошено на зв’язку справедливого переходу з правами людини, адаптацією до зміни клімату, збереженням біорізноманіття та захистом прав вразливих груп.
Кліматичні фінанси
Кліматичне фінансування вже традиційно є однією з найскладніших тем переговорів. На COP29 країни погодилися щороку виділяти щонайменше 300 млрд доларів кліматичного фінансування до 2035 року, переважно від розвинених країн, щоб підтримати країни, що розвиваються, у скороченні викидів і протидії кліматичним загрозам. Однак багато країн Глобального Півдня та громадськість вважають цю суму недостатньою для ефективної відповіді на кліматичні виклики.
Відповідно до статті 9.1 Паризької угоди, розвинені країни зобов’язані надавати фінансову допомогу у сфері клімату країнам, що розвиваються і часто є найбільш вразливими до наслідків зміни клімату. У Бонні представники громадськості та найбільш вразливих країн наголосили на важливості дотримання цього зобов’язання, особливо в частині грантового фінансування, якому варто надавати пріоритет – замість приватних інвестицій чи кредитів, які лише заженуть ці країни в боргову яму та поглиблять кліматичну несправедливість. Водночас на фоні глобальної економічної нестабільності багато донорів скорочують бюджети. США скасували майже всю міжнародну кліматичну допомогу, а деякі основні європейські донори – Німеччина, Франція та Великобританія, – заявили про зменшення підтримки.
Питання «Втрат і збитків» (Loss & Damage) знову у центрі уваги. «Втрати та збитки» — це соціальна та фінансова шкода від зміни клімату, яка відчутна вже зараз і якої більше не уникнути. «Втрати» позначають те, чого не повернути: людські життя або види тварин і рослин, які зникли. А під «збитками» маються на увазі зруйновані або пошкоджені речі, які при цьому ще можуть бути відремонтовані або відновлені (наприклад, будинки, дороги після ураганів або врожаї після посухи).
У Бонні було обговорено попередній проєкт документа, який має лягти в основу майбутнього фінансового механізму компенсацій країнам, що постраждали від кліматичних катастроф. Очікується, що конкретні рішення будуть ухвалені на COP30.
Біорізноманіття та океани
Ще одним акцентом наступних кліматичних переговорів може бути захист лісів та океанів. Проведення СОР в Амазонії викликає багато занепокоєння через вплив на тропічні ліси та корінні народи. Але позиціювання наступного СОР, як «тропічного» чи «амазонського» дає сигнали, що тема збереження екосистем може бути однією з ключових у порядку денному.
У 1992 році Бразилія вже стала місцем, де були сформовані три фундаментальні міжнародні угоди, що встановлюють рамки для глобальної співпраці у сфері міжнародного екологічного права. Тоді під час Саміту Землі (Конференції ООН з навколишнього середовища та розвитку) у Ріо-де-Жанейро країни підписали Рамкову конвенцію ООН про зміну клімату (UNFCCC), Конвенцію про біорізноманіття (CBD) та погодили підписання Конвенції ООН про боротьбу з опустелюванням (UNCCD).
Цьогоріч в Бонні окремою темою стала синергія між цими трьома угодами, так званими «Ріо-конвенціями». Обговорювалися питання, як скоординувати дії країн щодо клімату, біорізноманіття та протидії деградації земель в рамках цих угод. Наразі очікується, що в Белені на СОР30 країни зможуть глибше пропрацювати питання синергії між конвенціями, що включатиме розширення спільної технічної підтримки, узгодження фінансової стратегії, а також формування спільних цілей.
Питання синергії з іншими природоохоронними конвенціями у Бонні обговорювали й у рамках Діалогу щодо Океанів та клімату. Це щорічна зустріч, яка відбувається саме на проміжних кліматичних переговорах. Її мета – створення простору для представників країн, громадськості та науковців для спільної роботи над питанням врахування ролі океанів у міжнародній кліматичній політиці.
Цьогоріч основними темами Діалогу щодо Океанів та клімату стали інтеграція збереження океанів та морських екосистем в національно визначені внески (НВВ) та індикатори Глобальної цілі з адаптації (GGA). Представники громадськості закликали зробити океани центральною темою COP30 та ухвалити амбітні рішення щодо їхнього збереження.
Шлях до СОР30
Переговори в Бонні заклали фундамент для подальших рішень на COP30, але більшість результатів залишились на рівні попередніх редакцій і концептуальних обговорень. Водночас вони окреслили коло пріоритетних тем, над якими країни продовжуватимуть працювати: Глобальна ціль з адаптації, справедлива трансформація, оновлення кліматичних цілей, фінансові зобов’язання та питання втрат і збитків. Також з’явилися сигнали, що збереження океанів, лісів і біорізноманіття можуть отримати більше політичної ваги на COP30.
Наскільки успішним буде цей етап – залежатиме від здатності країн подолати розбіжності, забезпечити амбітність і дотримання зобов’язань. У контексті кліматичної кризи, геополітичної нестабільності та зменшення міжнародної фінансової підтримки, все це – серйозне випробовування для глобальної кліматичної дипломатії.
Для України – це також важливий та відповідальний момент. НВВ із ціллю щодо скорочення викидів, справедлива трансформація та інтеграція адаптації до зміни клімату мають стати не лише зобов’язаннями на папері, а частиною стратегії відновлення та розвитку.
